П`ятого серпня Католицька Церква святкувала заснування базиліки Санта-Марія-Маджоре. Цей храм є найдревнішим в Європі Марійним санктуарієм, який згодом став одною з чотирьох Папських базилік у Римі. Під час богослужіння з-під склепіння храму посипалися білі пелюстки квітів. Цей знак нагадує про диво, якей трапилося майже 1700 років тому. Тоді сніг випав на Есквилінському пагорбі що потрактували як знак, де мають побудувати церкву. Ввечері тисячі білих пелюсток злетіли у повітря над площею перед фасадом базиліки. Ця традиція приваблює численних гостей Вічного міста вже 34-и роки.

В інтерв`ю Ватиканскому радіо Архіпресвітер Базиліки кардинал Станіслав Рилко відзначив, що цей древній храм "протягом століть є духовною і художньою окрасою Риму: «Є надзвичайним свідком любові багатьох поколінь християн до Пресвятої Діви Марії».

Базиліка Санта-Марія-Маджоре займає особливе місце і в серці Папи Франциска: в день свого обрання на Папський престол він прийшов до ікони Богородиці «Порятунок римського народу» (Salus Populi Romani), щоб довірити Їй свій понтифікат. Кардинал відзначив, що «кожен раз - до і після чергової апостольської поїздки за кордон - Папа молиться в цій базиліці і дякує за плоди своїх поїздок. Від початку понтифікату папа Франциск відвідав цю базиліку більше п`ятдесяти разів».

Географічно, якщо стати у Ватиканських садах і дивитися в бік Тібру, то попереду буде саме Есквілін. І певна символічність у цьому, звісно, є: це так, немовби з Ватикану Церква дивиться на славу Матері Божої, що постійно зростає. Бо храм на Есквіліні, зведений ще в IV ст., постійно перебудовувався, добудовувався, прикрашався, розростався, збільшувався… Діва Марія побажала мати свій храм у Римі на місці, яке Сама вкаже; і 5 серпня 352 року, в шалену спеку, Есквілін був укритий снігом. Перша святиня, дерев’яна, що постала після чудесного об’явлення Папі Ліберію (352-366) і патрицієві Джовані, була досить швидко зведена. Менш ніж через століття Папа Сикст ІІІ, прагнучи увіковічнити рішення Ефеського Собору 431 р. про визнання Марії Богородицею, звелів там поставити кам’яну святиню, яка б відповідала величі цього титулу Діви. В подальші століття різні Папи докладалися до розбудови та прикрашання храму: за Євгенія ІІІ (ХІІ ст.) збільшено портик і викладено прекрасну кам’яну підлогу, за Миколая ІV (ХІІІ ст.) перероблено апсиду; за Григорія ХІ (XIV ст.) поставлено дзвіницю; за Бенедикта XІV (XVIII ст.) ґрунтовно перероблено інтер’єр; Сикст V облаштував там відому Сикстинську каплицю, а за Папи Пія ХІ було відновлено мозаїки. Саме там, у «великій» базиліці Матері Божої, зберігаються реліквії вифлеємських ясел і стародавня ікона Богородиці, найбільший скарб храму. Її ще звуть Salus Populi Romani – «спасіння римського люду», оскільки цей люд вірить, що Матір Божа багато разів рятувала Рим від різних напастей. Немов колись у давнину Вибраний Народ ішов за Ковчегом завіту, так римляни йшли за іконою Матері Божої Сніжної вулицями свого міста, як траплялось якесь лихо… Один із таких засвідчених споминів відноситься до 1571 року, коли вірні сильно благали Богородицю про перемогу християнського війська та віри Христової над турецьким флотом і мусульманською небезпекою.

Отже, відзначення річниці освячення цієї римської базиліки для всієї Церкви важливе не з огляду на те, що це такий красивий храм, і навіть не з огляду на те, що цей храм стоїть у Римі. Хоча зрозуміло, що для католика немає «першого», «другого» чи тим більше «третього» Риму, він один був, є і буде.

Це відзначення несе у собі віддзеркалення розвитку самого прославлення Діви Богородиці у християнській вірі. Як казав був св.Максиміліан Марія Кольбе, якщо християнин не прославляє Марію, то щось не так із його християнством.

Ікона Матері Божої Сніжної походить з ХІІ ст. і належить до типу «Панагія Одигітрія». Ікони такого зразка – «Та, що вказує шлях» – приписувано св.Луці Євангелисту, або принаймні виходять із взірця такої ікони, що зберігається в Константинополі. Марія тримає на руках Дитя Ісус, у якого в руці – книга Євангелія; сама Богородиця тримає хустинку, про яку кажуть, що це «для витирання людських сліз», тому цю ікону ще звуть Потішителькою. У день літургійного спомину Матері Божої Сніжної з купола базиліки розкидають пелюстки білих троянд – на спомин про той чудесний сніг та як символ численних благодатей, що їх Матір Бога випрошує для людей у свого Сина.

Під час Відпустової меси Архіпресвітер Базиліки кардинал Станіслав Рилко у своєму привітальному слові зупинився на виборі Богородиці цього місця на Есквілінському пагорбі для Її земного дому та на духовному значенні цієї Базиліки.

В святковій Божественній Літургії від УГКЦ прийняли участь єпископ Іриней Білик, священик Бучацької єпархії Іван Шуфлат. Дияконське служіння виконував диякон Київської Архієпархії Петро Токач.

До Базиліки прибули також численні гості, Посли, як також представники Мерії міста Риму. Серед численних італійських вірників не бракувало і українських гостей

Богослуження возвеличували своїм співом професійні чоловічі та жіночі хори, духовий оркестр та великий орган цієї Базиліки.

Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/08/66900