Папа Пій ХІІ – захисник переслідуваної УГКЦ
9 жовтня 2008 року Божого Святішим Отцем Венедиктом XVI у Ватикані, в соборі св.Петра, в підземеллях якого спочивають останки Папи Пія ХІІ, з нагоди 50-ої річниці його смерті, була відправлена Свята Літургія. Разом з Папою співслужило біля 60 кардиналів та понад 300 єпископів з різних країн, в тому числі і Владика Іриней Білик, ЧСВВ, Канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре. На Літургії було присутнє також численне духовенство і монашество, дипломатичний корпус та тисячі віруючих.
В своїй проповіді Святіший Отець Венедикт XVI нагадав, що Слуга Божий Папа Пій ХІІ понад 50 років служив Церкві, з яких біля 20 років з відвагою і терпеливістю як Папа.
Спочатку як Апостольський Нунцій в Німеччині Євгеній Пачеллі відразу побачив небезпеку потворної націонал-соціалістичної ідеології та її згубних антисемітських та антикатолицьких коренів. Потім як Державний секретар, був співпрацівником Пія ХІ в епоху тоталітаризму: фашистського, нацистського і комуністичного, який цей Папа засудив у своїх енцикліках: Non abbiamo bisogno, Mit brennender Sorge i Divini Redemptoris.
Коли в 1939р. він був обраний на Папу, то старався не допустити до війни. Коли розпочалася війна, він розпочав благодійну допомогу на захист переслідуваних, незалежно від їхньої релігії, національності чи політичних поглядів. В посланню по радіо на Різдво Христове в 1942р., говорячи про переслідуваних за своє походження, він виразно вказував на депортацію та знищення євреїв. Їхні представники неодноразово дякували йому за це.
«Нажаль в історичній полеміці про слугу Божого Пія ХІІ, не завжди об’єктивній, занедбано висвітлити всі аспекти його багатогранного понтифікату – сказав Венедикт XVI – Багато було його промов та послань до вчених, лікарів, представників найрізноманітніших професійних груп. Деякі з них до сьогоднішнього часу зберігають свою надзвичайну актуальність і на дальше є незаперечною точкою опори. Павло VI, який багато років був його вірним співпрацівником, показував його як ерудита, проникливого інтелектуаліста, відкритого на сучасні шляхи пошуку та культуру. За його твердженням він завжди відзначався принциповою та послідовною вірністю як людським раціональним засадам так і непорушній основі правд віри. Павло VI вважав його за провісника ІІ Ватиканського Собору.»
Венедикт XVI перерахував деякі енцикліки Пія ХІІ. В Mystici Corporis (1943) знаходимо теологічні засади для соборової Догматичної Конституції про Церкву. Divino afflante Spiritu (1943) свідчить про його відкритість на сучасні методи біблійних студій. Енцикліка Mediator Dei (1947) дала імпульс літургічному рухові. Для місії велике значення мали енцикліки Evangelii praecones (1951) i Fidei donum (1957). Справі місій Пій ХІІ надавав дуже велике значення вже від самого початку свого понтифікату, коли сам особисто висвятив 12 єпископів для місійних країн. Беатифікував і канонізував людей різних національностей, всіх верств населення та професій, в тому числі багато жінок. Показав людству Пречиту Діву Марію, як знак надії, проголошуючи в Святому Році 1950 догмат про Успіня ПДМ.
Протягом усього свого понтифікату, що випав у важкі роки ІІ світової війни та неспокійні повоєнні часи, невтомно турбувався про мир. Він написав 41 Енцикліку і багато послань на релігійно-суспільні теми.
Його окремою турботою була доля тих Церков, які зазнавали переслідування комуністичного режиму, зокрема доля УГКЦ. Українці відчували його любов, прихильність і захист. Папа Пій ХІІ згадував про переслідувану Церкву в численних проповідях та посланнях, видав 18 важливих документів, представляючи світові великі страждання переслідуваних Церков та засуджуючи жорстокість і несправедливість атеїстичного режиму.
Папа Пій ХІІ видав 2 Енцикліки у справі Східних Церков, в яких дуже прихильно висловився про УГКЦ. 1945 року, під час святкування 350-річчя Берестейської унії 1596 р., він видав Енцикліку з протестом проти переслідувань УГКЦ в Радянському Союзі. 1952 року вийшла Енцикліка до всіх Східних Церков, в якій Папа Пій ХІІ в особливий спосіб звертається до переслідуваних християн в Болгарії, Україні та Румунії.
Окремо підкреслено несправедливий засуд Українських Владик. У цій Енцикліці Пій ХІІ писав: «В особливий спосіб хочу згадати тих Єпископів Східного Обряду, що першими зазнали терпінь, горя і несправедливостей, захищаючи релігію. Їх вивезено в місто Київ, там їх віддали під суд і засудили на різні покарання; саме у місті Києві, як ми сказали, що колись був центром поширення християнства в тому регіоні. Деякі з них вже пішли на славну смерть і тому сподіваємось, що з місця своєї небесної слави вони із щирою любов’ю звертають свій погляд на дітей і товаришів по боротьбі і випрошують для них великої Божої допомоги».
1956 року Папа Пій ХІІ видав Апостольського листа до всіх Українських Владик з нагоди 1000-річчя хрещення святої княгині Ольги. У листі підкреслюється страждання та руїна колись квітучої Східної Церкви, але, одночасно, він закликає до надії: «Не втрачайте віри: Бог не дозволить з Себе насміхатись… майте віру, повторюю… Іноді Він затримується, випробовуючи віру, стійкість, витривалість та терпеливість Своїх слуг, але Він добрий і справедливий, бачить ваші сльози і чує ваші молитви…»
Слід згадати також, що Пій XII цікавився долею вояків дивізії «Галичина», врятувавши їх від примусової репатріації. За Папи Пія XII було створено українську католицьку митрополію в Канаді й у США та екзархати у Великобританії і Австралії.
В архіві українського відділу Радіо Ватикану зберігається текст передачі з жовтня 1958 року під назвою «Папа Пій ХІІ і переслідувана Церква». Ця передача закінчувалась словами: «Святої пам’яті Пій ХІІ співчував з усіма переслідуваними, а, зокрема, з українцями, бо вони терплять найбільше і найдовше. Українці можуть бути певні, що в особі святої пам’яті Папи Пія ХІІ вони мали найкращого оборонця перед світом».
Після Святої Літургії Папа Венедикт XVI спустився до Ватиканського підземелля, щоб помолитися при гробі свого попередника Папи Пія ХІІ. Про його беатифікаційний процес він згадав у своїй проповіді: «Коли молимося про щасливий процес беатифікаційний (Слуги Божого) Пія ХІІ, потрібно пригадати, що святість була його ідеалом, якого пропонував усім.»
