Пропонуємо звукозапис цієї Святої Літургії, відправленої у каплиці Благовіщення Радіо Ватикану:

Роздуми над читанням з Апостола: (о. Андрій Євчук)

Дорогі в Христі брати і сестри! Дорогі радіослухачі!

 З Вічного Міста Риму, з Апостольської Столиці, з дому  Святішого Отця мило мені вітати всіх Вас на хвилях Ватиканського радіо нашим українським християнським привітанням:

Слава Ісусу Христу!

З приємністю і радістю вітаю Вас з сьогоднішнім торжественним і величним святом Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії, що його так урочисто відзначає наш боголюбивий Український Народ.

«Сьогодні початок нашого спасіння і виявлення споконвічної Божої таємниці: Син Божий стає Сином Діви, і Гавриїл благовістить про цю милість. Тим-то й ми з ним закличмо до Богородиці: Радуйся Благодатна, - Господь з Тобою!» (Тропар Благовіщення).

Благовіщення – початок нашого спасіння. Це день, якого з тугою очікували Адам і Єва, який заповіли пророки, за яким тужили старозавітні патріархи і праведники, бо в цей день небо поєдналося з землею: Бог став людиною і замешкав в дівочому лоні Непорочної Діви Марії.

Хоч історичний момент того часу виглядав безнадійно. Обіцяна земля стогнала від деспотизму тирана Ірода. Здавалося, що люди вже й не мали надії на покращення життєвої ситуації. Вони поділилися по партіях, які почали між собою зводити рахунки. Всюди панувало безладдя і несправедливість.

І, хоча Єрусалим ще жив у світлі колишнього свого сяйва – насправді його охопив морок і туман. Соціальна несправедливість досягла свого апогею: при дворі великі розкоші, життям насолоджувалися великі багатії, в той час, коли більшість людей знаходилася за межею бідності. Безробіття, голод, жебрацтво та переселення досягли небаченого досі розмаху.

Якраз тоді, коли здавалося, що Бог не чує і не бачить людського горя та біди, Він втручається в історію людства і посилає ангела Гавриїла сповістити радісну вістку спасіння. Ангел з’являється перед Марією, щоб об’явити: настав час спасіння і приходу на світ царства Божого.

Святий Апостол і євангелист Лука з величезною любов’ю та ніжністю змальовує образ Марії – Діви, Матері, Богородиці. Марія там виступає в ролі всього людства, спрагненого Божого слова, немов суха земля дощу. Вона представляє надію Ізраїля, орієнтованого на істину та майбуття, вміщує в собі цілу людську дійсність, яка збагачується Богом. Вона – вираження людства, яке приймає Бога., живиться словом Божим і стає засобом  «великих діл Всевишнього», бо Її Бог від віків вибрав Матір’ю для свого Сина.

Ангел Божий був посланий в юдейську провінцію, до котрої всі ставилися з презирством – в поганську Галилею, у невідоме місто, про яке ніхто ніколи добре не відгукувався, в Назарет, до однієї бідної хатини, до Діви Марії, що була заручена з Йосифом із Давидового дому.

Тут Євангелист не згадує нічого про її славне походження, про чесноти та достоїнства, але передає слова ангела, який називає Її «благодатною» і «благословенною між жінками»: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками» (Лк 1.28). Це слова привітання самого Бога передані через ангела Гавриїла до земної особи – до Марії. Це слова привітання Неба до Землі.

Отець Милосердя хотів, щоб Втілення випереджувалось згодою Тієї, Яка була призначена бути Матір’ю, щоб так, як перша жінка Єва спричинилася до смерті, так нова жінка Марія спричинилась до життя (ІІ Ват.Собор, Догм.конст. «Lumen gentium»). І дійсно, аби на вістку про своє призначення Марія могла добровільно дати згоду власної віри, необхідно, щоб Вона була ведена Божою благодаттю.

Велике і незбагненне таїнство. Зі згоди Марії: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по Твоєму слову!» (Лк 1.38), Бог розпочинає своє життя на землі, як Людина. І цією, отже, згодою, розпочинається спасіння людського роду, відкривається  дорога відкуплення і спасіння і для всіх нас.

Цієї урочистої митті Благовіщення, доленосної для історії людства і світу, Марія називає себе скромним йменням «слугиня Господня». Вона хоче ще глибше упокоритися перед Богом і в скромності свого життя цілковито віддатися в руки Божі, щоб бути готовою слухати слово Боже і звершувати його навіть тоді, коли це буде коштувати надзвичайно багато мук і терпінь. Це не означає, що Марія зрікається своєї волі  - Вона свідомо і добровільно погоджується зі всім тим, чого від неї буде вимагати Господь у справі служіння для спасіння світу та побудові Божого Царства в людських душах.

Любов Марії до Бога  переростає в любов до ближнього. Тому Вона поспішає в гірську околицю, в місто Юди, щоб допомогти старенькій родичці Єлизаветі. Несе їй мир-радісний шолом месіанських днів. Нічого їй не говорить про Благовіщення, але Сам святий Дух відкриває Єлизаветі велику Таємницю. Відвідини Єлизавети – це ще одна мить щедрот Божої Ласки, яка утверджує Марію у вірі та вселяє впевненість у справу Благовіщення.

Єлизавета, сповнена Святим Духом, вітає Марію: «Благословенна Ти між жінками й благословен плід лона Твого» (Лк 1.42). Привітання Єлизавети  стає і нашим привітанням і гімном любові до Марії, коли побожно промовляємо молитву «Богородице Діво», повторюючи ці натхненні Святим Духом Божественні Слова  і разом зі св. Єлизаветою і нашим боголюбивим українським народом стаємо в довгому ряді поколінь, що  проголошують Марію благословенною впродовж понад тисячолітньої нашої християнської історії.

На прославу і возвеличення сьогоднішнього торжественного і величного свята Благовіщення розпочинаються в Україні щорічні Відпусти в наших багатьох Марійських відпустових місцях, як в Улашківцях,  Погоні,  Крехові і в Гошеві, де сьогодні посвячують нову величаву відпустову каплицю.

Дорогі в Христі, з Апостольської Столиці, з дому  Святішого Отця щиросердечно Вітаю всіх Вас і духовно єднаємося з Вами,  де Ви сьогодні численно зібрані, щоб прославити і возвеличити Пресвяту Богородицю у її Благовіщенні перед Її чудотворними іконами та разом з Вами співаємо подячну пісню перемоги  вибраній Владарці, бо Вона має силу нездоланну, щоб захоронити нас від усяких бід (пор з Акафіста).

Разом із св. Єлизаветою і ми дивуємося: звідкіля це нам, що прийшла до нас Мати Господа Бога нашого?  (пор. Лк 1.43).

Марія дає нам Ісуса, свого Сина, Вона – Мати Божа й  наша Мати. Ми можемо й повинні довіряти їй усі наші турботи й наші прохання.

Особливо в теперішніх часах, в часах соціальних антагонізмів, партійних і урядових зненавистей, в часах соціальних криз і випробувань, Благовіщення Пресвятої  Богородиці, як і в той час для ізраїльського народу, так тепер і для нас є запорукою майбутності та кращих часів і вселяє в нас надію, бо не опустить нас Пресвята  Богородиця, коли разом з Нею величає душа наша Господа, а Він скине могутніх з престолів, підніме угору смиренних, наситить благами голодних, багатих же відішле з порожніми руками (пор.Лк1.46-53).

Нехай же Пресвята Богородиця навчить нас, як навіть у терпіннях і муках віддаватися служінню Божому образу, знівеченому в обличчях наших братів і сестер, в людях матеріально і духовно збіднілих, ошуканих політичними обіцянками недобросовісних політиків і урядовців, в спотворених обличчях голодуючих, у стурбованих обличчях батьків, пенсіонерів і похилих віком, у втомлених обличчях наших заробітчан, позбавлених найосновніших умов для гідного життя.

«Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім Тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на Тебе надіємось і Тобою хвалимось: бо ми Твої слуги,  щоб ми не посоромилися» (З Молебня). Амінь.

 І з цієї урочистої нагоди уділяю всім Вам, дорогі в Христі, Вашим рідним і близьким моє Архієрейське благословення!

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай зійде на Вас і перебуває з Вами завжди, нині, повсякчас і на віки вічні!