Мозаїчна ікона Святої Єлисавети Угорської була по мистецьки виконана в Україні братом Анастасієм Смерекою, ЧСВВ, випусником «Чентро Алетті» в Римі відомого теолога і художника падре Марка Рупніка та освячена владикою Іринеєм Біликом у візантійській каплиці Покрови Пресвятої Богородиці при Папській Базиліці Санта Марія Маджоре та урочисто передана Провінційній Настоятельці Згромадження Сестер Святої Єлисавети с.Лючії та її заступниці с.Маріям.

Свята Єлисавета (1207-1231) християнська свята, походила з королівської угорської родини, була дочкою короля Угорщини Андрія II (1205 - 1235) та Гертруди фон Андехс - Меран (+1213). Як приклад діяльної любові до ближнього вшановується святою і в протестантизмі.

Єлисавета Угорська - спадкоємниця Великих князів Київських Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого, правнучка української княжни Єфросинії, праправнучка Великого князя Київського Мстислава Великого.

Єлисавета регулярно супроводжувала свого чоловіка в його подорожах, а коли це було неможливо, то зазвичай вбиралася в простий одяг темних тонів. Її діяльна допомога вбогим і хворим знаходила підтримку чоловіка; за свідченням служниць він навіть її до цього заохочував. 1223 р. подружжя разом заснувало шпиталь у м. Ґота і щедро обдарувало його маєтками, надходженнями від яких він фінансувався протягом довгого часу. Популярна легенда про диво з трояндами, за якою Єлисавета нібито проти виразної волі свого чоловіка, сховавши в своєму кошику хліб і несучи його вбогим, несподівано зустрічає свого чоловіка, що повернувся з дороги, і, на його вимогу відкрити кошик, перетворює хліб у троянди. За деякими свідоцтвами її чоловік лише намагався обмежити надмірні самобичування і нічні молитви своєї дружини.

Від наймолодших літ Єлисавета відкидала придворні розкоші й натомість постійно займалася справами милосердя - доглядала хворих і прокажених. Незабаром після смерті чоловіка взимку 1228 р. вона покинула замок Вартбург. Першу ніч вона провела "у великій радості" в брудній стайні в Айзенаху. Опівночі вона пішла до францисканської каплиці св. Михайла і попросила братів-монахів заспівати Te Deum як подяку за те, що вона нарешті збідніла як і Христос.

Були зроблені спроби переконати її вийти заміж за імператора Фрідріха II, але Єлисавета бачила іншу мету у своєму житті. Її життя було повним усвідомленням євангельської любові до Бога і людини. Полюбивши ідеали св. Франциска Асизького, зберігала це у своєму серці і непохитно практикувала їх протягом усього життя. Згодом вона вступила до ІІІ Чину св.Франциска й повністю присвятила себе служінню вбогим і покинутим. Заробляла на життя працею своїх рук, живучи в лікарні, яку сама побудувала. Повна заслуг перед Богом і людьми в 1231 році на двадцять четвертому році життя померла від виснаження, відійшла з цієї землі по вічну нагороду в Небі. Чотири роки по тому папа Григорій IX проголосив її святою.

Понад 160 років ця відома середньовічна свята, духовна дочка св.Франциска, у 1842 р. була вибрана Покровителькою Згромадження сестер Святої Єлисавети.

Згромадження Сестер св.Єлисавети, як і багато інших жіночих релігійних згромаджень, виникло із соціальних потреб XIX століття. Головним завданням було служити хворим і бідним, поєднуючи щоденну молитву із служінням потребуючим. Воно було засноване в польському місті Нисі і було першим згромадженням в Сілезькій землі після розпуску релігійних згромаджень пруським урядом у 1810 році. Процес формування регулярного релігійного життя Згромадження був завершений остаточним затвердженням Конституції 6 квітня 1924 р. і таким чином воно стало Папського Права.

Згромадження має Генеральний дім у Римі та численні місіонерські установи в Польщі, Німеччині, Чехії, Італії, Данії, Швеції, Норвегії, Ізраїлі, Палестині, Бразилії, Росії, Литві, Україні, Грузії, Болівії, Казахстані, Парагваї, Угорщині та Танзанії.Станом на 2017 рік Згромадження нараховувало 1269 сестер в 180 осередках в Німеччині, Болівії, Бразилії, Данії, Грузії, Ізраїлі, Казахстані, Литві, Норвегії, Польщі, Парагваї, Чехії, Росії, Швеції та Україні, які працюють в лікарнях як медсестри, в дитячих садках і школах - як катехитки, в парафіях - як закристіянки та органістки, а також в єпископських куріях. Також сестри керують будинками для престарілих, дитячими будинками, навчальними закладами та пансіонатами.