В третій день Різдвяних Свят єпископ Іриней Білик відслужив Архієрейську Літургію в Генеральному домі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Римі за участю Генеральної Сестер Служебниць с.Софії Лебедович та Генеральної Ради Згромадження і всіх присутніх Сестер, які виконують служіння в Римі та гостей з України.

У своєму слові Владика наголосив, що «на третій день свята Різдва ГНІХ – наша Церква урочисто вшановує первомученика і архидиякона Стефана. На перший погляд може здаватися, що це свято не має жодного відношення до Різдва. Та з іншого погляду для первомученика Стефана Ісус Христос саме своїм народженням відкриває небо, яке було закрите для всіх нас через гріх прародичів Адама і Єви.

«Стефан же, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога» (Ді 7, 55-56). Своїм мучеництвом святий Стефан відкриває небо для присутнього під час каменування юнака Савла, пізніше — апостола Павла. Святий Августин приписує навернення Савла крові святого Стефана. "Якщо б Стефан не молився, — каже він, — то Церква не мала б Павла".

Своїм Різдвом Христос відкрив небо і для нас. А прикладом особистої нашої посвяти і щоденного життєвого мучеництва ми відкриваємо небо для наших ближніх.

Під час зустрічі з найближчими співробітниками Римської Курії Папа Франциск поділився думками про покору, яка є дорогою навернення, до якої покликаний кожен із нас. «Якщо ми хочемо висловити таїнство Різдва одним словом, думаю що покора є тим словом, яке може нам найбільше допомогти», – сказав Папа, зауваживши, що «Цар царів прийшов у світ не привертаючи увагу», його «вхідними дверима» була покора, і Він запрошує також і нас пройти через них.

Ми ж люди, на жаль, відзначаємося браком покори. А брак покори означає присутність більше гордості, яка може роз’їдати наші спільноти, забуваючи, що всяке становище є насамперед для служіння, а не для панування чи вивищення. Найбільше нам відкривають небо найпростіші і найстарші монахині, яких Папа називає скарбом Церкви.

У Христовому Різдві ми бачили безконечну Божу любов, жертву і упокорення задля нас грішних. А третього дня після свята Христового Різдва свята Церква наводить нам геройський приклад Любові до Бога в особі святого первомученика Стефана. Святий Григорій Ниський у проповіді на честь святого каже: "Ось ми переходимо з свята на свято і приймаємо благодать за благодаттю. Вчора наповняв нас подивом Господь Вселенної, а сьогодні наповняє нас подивом ученик Господа. Христос задля нас прийняв людську природу, а Стефан задля Господа позбувся людської природи". Мученицька смерть святого Стефана дійсно незвичайна, але незвичайний також і культ, який він має у Христовій Церкві від апостольських часів.

Святий Степан, дорогі в Христі, перший між дияконами і перший між мучениками, співучасник ангелів, став дорогою для святих і привів до Господа багато мучеників, серед них і з нашої української землі. Тому і небо йому відкрилось і Бог йому появився, бо він подвигом добрим боровся і посоромив нечестя мучителів, каменований руками беззаконних, прийняв вінок з правиці Всевишнього* і кликав до Бога, кажучи:* Господи, не постав їм цього за гріх! У святість ти зодягнувся, блаженний Стефане,* первомученику і перводияконе,* співучаснику ангелів.* Заступайся і молися за нас перед безгрішним Спасителем* і Господом нашим».

На завершення Владика побажав всім присутнім, щоб Пресвята Богородиця за заступництвом Святого Першомученика Стефана та заступництвом всіх Святих Українського народу, випросила нам у свого Єдинородного Сина, особливо в теперішньому тривожному часі нашої історії, нової сили і енергії бути активними свідками віри, правди і переможної любові.