ВСТУПНІ АКОРДИ

У п’ятницю, 2 жовтня 2015 р., у Ватиканському прес-центрі відбулася прес-конференція кардинала Лоренцо Балдіссері. Генеральний секретар Синоду єпископів представив 14-ту звичайну асамблею, яка від 4 до 25 жовтня триватиме у Ватикані.

Як зауважив кардинал Балдіссері, це зібрання становить підсумок дворічного синодального шляху, який розпочався розсиланням «папського квестіонарію» до місцевих Церков. На його підставі тривала робота Надзвичайної асамблеї минулого року, яка завершилася приготуванням Синодального Звіту; він, своєю чергою, разом з отриманими зауваженнями, став основою робочого документу теперішнього зібрання.

Згідно зі статутом, у загальній звичайній асамблеї беруть участь глави Східних Католицьких Церков, ієрархи, обрані єпископатами, богопосвячені особи, вибрані Спілкою вищих настоятелів, та окремі члени, призначені Святішим Отцем.

У цьогорічному зібранні беруть участь 270 Синодальних Отців, 42 із них — на підставі виконуваного служіння (Глави Східних Церков [15], Голови відомств Римської курії [25], Генеральний секретар Синоду та його заступник), 183 обраних та 45 призначених Папою. Вони походять: 54 — з Африки, 64 — з Америк, 36 — з Азії, 107 — із Європи, 9 — з Океанії. Серед них — 74 кардинали (між ними — один патріарх і двоє Верховних Архиєпископів), 6 патріархів, 72 архиєпископи, 102 єпископи, двоє парафіяльних настоятелів і 13 богопосвячених осіб.

У роботі асамблеї беруть участь також 24 експерти та помічники секретаріату, 51 спостерігач, 14 делегатів від братніх Церков. У контексті теми асамблеї варто зазначити, що серед спостерігачів та експертів 18 осіб представляють подружні пари, батьків чи глав родин.

Зважаючи на велику кількість тих, хто має право висловитися (а це майже 320 отців, братніх делегатів і спостерігачів) та відведення більшого часу для праці в групах, кожен доповідач під час загальних засідань має лише три хвилини для доповіді. Крім того, наприкінці загальних засідань передбачено одну годину для вільних доповідей.

Праці Синоду висвітлються для засобів комунікації під час брифінгів за участю Отців Синоду, які також можуть вільно спілкуватися з пресою в дусі відповідальності.

Протягом тривання Синоду вірних просять підтримувати його молитвою. Зокрема, у Папській Базиліці Santa Maria Maggiore, де з цієї нагоди виставленні мощі подружжя Мартен, щовечора відбуваються молитва Розарію та Свята Меса. Протягом першого тижня молитва заносилася в наміренні дітей, другого — батьків, третього — дідусів і бабусь.

ПЕРСОНАЛІЇ

Головою Синоду, очевидно, є Римський Архиєрей — Папа Франциск. Генеральний секретар — згаданий кардинал Лоренцо Балдіссері. Четверо делегованих президентів для цієї Асамблеї — кардинали Андре Вен-Труа (архиєпископ Паризький), Луїс Антоніо Таґле (архиєпископ Маніли, Філіппіни), Раймундо Дамашено Ассіс (архиєпископ Апаресіди, Бразилія) та Вілфрід Фокс Нап’єр, архиєпископ Дурбанський (ПАР).

Головним доповідачем призначено архиєпископа Будапештського, кардинала Петера Ердьо (Угорщина), а спеціальним секретарем — архиєпископа Бруно Форте з К’єті-Васто (Італія).

Від Синоду єпископів УГКЦ участь у цій асамблеї бере Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, і делегати: владика Борис Ґудзяк (Паризька єпархія святого Володимира) і владика Гліб Лончина (єпархія Святої Родини з осідком у Лондоні). Слід відзначити присутність на Синоді єпископів ще одного українця — отця Амбросія Самуся, службовця Генерального секретаріату Синоду єпископів.

Римо-Католицьку Церкву в Україні представляє архиєпископ-митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, голова Конференції римо-католицьких єпископів України.

ПЕРЕД СИНОДОМ

Символічним впровадженням у синодальні зібрання стало чування на площі св. Петра у Ватикані, що відбулося вчора, в суботу 3 жовтня 2015 року, ввечері. Воно тривало за участю Папи, Синодальних Отців, учасників Синоду та паломників з усього світу.

Молитва і спів перепліталися читаннями уривків із папських катехиз про сім’ю, виголошених протягом цього року під час загальних аудієнцій. Свідчення про своє життя вірою в подружжі та сім’ї давали батьки та їхні діти. У зустрічі також узяли участь численні члени Неокатехуменальної дороги, Віднови у Святому Дусі, Католицької дії, руху Фоколярів, як і Спільноти й Визволення (Comunuione e Liberazione). Лідери груп, серед них і засновник Дороги Кіко Арґуельйо, поділилися з учасниками своїми роздумами про значення сім’ї у житті Церкви.

На завершення зустрічі до зібраних сімей долучився Папа. У своєму слові він назвав сім’ю світлом, яке світить у тьмі нинішніх часів. Взірцем життя кожної родини є Святе Сімейство з Назарета:

Відкриття Асамблеї розпочалося Євхаристійним богослуженням, яке Глава Католицької Церкви очолив в базиліці св. Петра.

ПРОПОВІДЬ ПАПИ

На початку своєї проповіді Папа Франциск  наголосив, що біблійні тексти, призначені Римо-Католицькою Церквою на це недільне богослужіння, в особливий спосіб зосереджені навколо трьох тем: драми самотності, любові між чоловіком і жінкою та сім’ї.

Розкриваючи тему драми самотності, Святіший Отець зазначив: у першому біблійному уривку читаємо, як Адам отримав від Бога владу надавати ім’я всім іншим творінням. Господь дозволив йому панувати над ними, однак попри це наш прародич почувався самотнім — адже не було для нього «відповідної помочі» (див. Бут 2, 20). Також і в наш час драма самотності стає реальністю багатьох чоловіків і жінок. Скільки ж сьогодні є похилих віком осіб, яких полишили близькі чи власні діти; скільки вдів та вдівців; скільки таких, кого залишив чоловік чи дружина; скільки ж сьогодні мігрантів та біженців, які втікають від війни та переслідування; скільки молоді, яка стала жертвою споживацтва, культури тимчасовості та одноразового вжитку?!

«Сьогодні ми переживаємо парадокс глобалізованого світу, де бачимо багато розкішних помешкань і хмарочосів, але щоразу менше домашнього та сімейного тепла; багато амбітних проектів, але мало часу для життя тим, що було здійснено; багато вишуканих засобів розваг, але дедалі більша порожнеча у серці; багато задоволень, але мало любові; багато свободи, але мало автономії… Стає дедалі більше тих, хто почуваються самотніми, але й таких, що замикаються у своєму егоїзмі, меланхолії, у руйнівному насильстві, у неволі задоволень і гроша», — наголосив Глава Католицької Церкви. Нині багато людей переживають цей досвід, подібно як наш прародич Адам: багато влади, що супроводжується великою самотністю та вразливістю.

А сучасна сім’я стала образом такої ситуації: адже бачимо дедалі менше серйозності у плеканні плідних і міцних зв’язків любові, у здоров’ї та хворобах, у багатстві й бідності, у щасті та нещасті. «Тривала, вірна, усвідомлена, стабільна, плідна любов щоразу частіше осміювана та бачена як якась антична річ». Сьогодні найрозвинутіші суспільства є власне тими, які мають найвищий показник народжуваності, але й найвищий рівень абортів, розлучень, самогубств та забруднення природного і соціального середовища.

Переходячи до роздумів над темою любові між чоловіком та жінкою, Папа вказав: Бог зглянувся над самотністю Адама, бо побачив, що недобре чоловікові бути одному, а добре дати йому допомогу, яка йому відповідатиме (див. Бут 2, 18). Вже в момент сотворення жінки Бог дає нам змогу усвідомити — ніщо не може зробити людське серце щасливим, як тільки серце, що йому подібне, яке йому відповідає, яке його любить, вириває його із самотності. Господь сотворив людину не для того, щоб жила у смуткові чи залишалась самотньою, але щоб була щасливою, щоб розділяла свій шлях з іншою особою, яка її доповнює, щоб набути чудовий досвід любові: любити і бути любленою; щоб бачити плід своєї любові у дітях.

«Ось мрія Бога стосовно свого улюбленого створіння: бачити його реалізованим у зв’язку любові між чоловіком та жінкою, щасливим у спільному прямуванні, плідним у взаємному даруванні», — наголосив Папа Франциск. Він додав, що саме такий план має сам Ісус Христос щодо нас, про що можемо пересвідчитись із Його слів у Євангелії від святого Марка: «А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька-матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише — одне тіло». Відповідаючи на підступне запитання, Спаситель вказав, що вже на початку сотворення Бог поблагословив чоловіка та жінку, їхню любов, що Бог єднає їхні серця у любові, єднає в одності та нерозривності. «А це означає, що мета подружнього життя це не лише назавжди жити разом, але назавжди любити одне одного!» — підкреслив Святіший Отець. 

Говорячи про сім’ю, Єпископ Рима повторив: людина не повинна розділяти те, що Бог з’єднав. Це заклик до подолання будь-якої форми індивідуалізму та легалізму, які приховують убогий егоїзм і страх людини перед тим, що у Божому задумі є справжнім значенням подружжя і статевості. Для Бога подружжя це не утопія молодечих років, але мрія, без якої Його творіння буде приречене на самотність! А страх прийняти цей Божий задум паралізує людське серце. На переконання Вселенського Архиєрея, хоч як це парадоксально, людину нашого часу все ж таки захоплює та притягає справжня, міцна, плідна, вірна любов до смерті. Ми стаємо свідками, як людина сьогодення піддається і йде за тимчасовою любов’ю; однак, попри це, мріє про ту справжню любов, женеться за тілесними задоволеннями, але прагне повної самовідданості. «Без правди любов стає сентиментальністю, без правди любов стає порожнім словом, яка можна розуміти в довільний спосіб», — говорив Папа Франциск, цитуючи Бенедикта XVI.

Далі Святіший Отець вказав, що у такому соціальному та подружньому контексті Церква покликана сповнювати свою місійність у вірності, правді та милосердній любові, що означає захищати вірну любов, сакральність життя, єдність і нерозривність подружнього союзу; не піддаватись впливам панівних поглядів, а захищати істину про плідну й тривалу любов, тобто любов назавжди; та не осуджувати людей, але, як добра матір, намагатись лікувати рани подружніх зв’язків, бути лікарнею з відчиненими дверима, де очікують на тих, хто просить допомоги й підтримки.

Папа наголосив: Церква має таке вчення і захищає його, що «суботу встановлено для людини, а не людину для суботи», та що «лікаря треба не здоровим, а хворим». Церква повинна допомогти своїм вірним, підтримувати тих, які впали, адже Церква, чиї двері зачинені перед вірними, зраджує себе саму та свою місійну мету: замість того, щоб бути мостом, стає перепоною. Перед Церквою стоїть завдання переживати свою місію в любові, шукати і лікувати поранені пари, виходити до людей із допомогою. Вона також повинна навчати основоположних цінностей і захищати їх, не забуваючи про милосердя. Церква має виховувати до істинної любові, здатної вистояти у самотності, не забуваючи про свою місію Доброго Самарянина щодо пораненого людства.

На Папське Богослужіння з нагоди відкриття Папського Синоду був запрошений також владика Іриней Білик, Канонік папської Базиліки Санта Марія Маджоре.

За матеріалами: Радіо Ватикану, Gość Niedzielny, CREDO