5 червня 2016 року Папа Франциск зарахував до лику святих польського священика Станіслававід Ісуса і Марії Папчиньского, який жив у ХVІІ сторіччі та шведку Мати Марію Елізабет Хессельблад, яка жила в ХІV сторіччі.

Мати Марія Елізабет та отець Станіслав від Ісуса та Марії зуміли встояти під хрестом, де отримали благодать надіятися проти будь-якої надії. В них, глибоко поєднаних з Ісусовими страстями, явилася могутність Його воскресіння. На це вказав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди проголошення святими згаданих осіб, яку він у неділю, 5 червня 2016 р., очолив на площі Святого Петра у Ватикані і яка розпочалася обрядом канонізації.

На урочисте Євхаристійне богослуження прибули не лише численні прочани, але й офіційні делегації з країн, син і донька яких цього дня були прославлені для вселенського почитання у Католицькій Церкві. Офіційну делегацію з Польщі, батьківщини о. Станіслава, очолював Президент Анджей Дуда, а зі Швеції, уродженкою якої є мати Марія Елізабет, – Міністр культури Аліс Бах Кунке. Перед початком Святої Меси відбулася коротка зустріч Папи з головами делегацій, а також зі Стокгольмським архиєпископом Андерсом Арбореліусом та лютеранським Уппсальським єпископом Ант’є Якеленом.

 В цьому Богослужінні  прийняв участь єпископ УГКЦ Іриней Білик, а також Архімандрит Сергій Гаєк, Апостольський візитатор для греко-католиків Білорусі.

О. Станіслав від Ісуса і Марії (у миру Ян Папчиньскі) – це засновник Згромадження Отців Маріанів. Ще з дитинства відзначався великою набожністю. Закінчивши богословські студії вступив до Згромадження Клериків Убогих Матері Божої Благодійних Шкіл, які займались освітою і вихованням молоді. 1661 року був рукоположений у священики і був душпастирем та викладачем у Варшаві. 1673 року заснував Згромадження Отців Маріанів. Помер 1702 року. Був проголошений блаженним 2007 року Папою Венедиктом ХVІ.

Його духовність та апостольська й харитативна ревність співзвучні духові й викликам нашого часу.

Мати Марія Елізабет Хессельблад – друга шведська свята, після святої Бриґітти, чи як її називають шведською мовою – Бірґітти, що жила в ХІV сторіччі. Життєвий шлях нової святої був дуже незвичайним. Вона народилась у Швеції 1870 року в лютеранській сім’ї і було п’ятою дитиною із тринадцяти. Сім’я не була багатою і була змушена переїжджати з місця на місце, шукаючи роботи і кращого життя, аж поки батько зовсім не зубожів і дівчинка опинилась у притулку для бідних дітей.

Коли Елізабет сповнилось 18 років,вона від’їхала до Сполучених Штатів Америки, щоб стати медсестрою. Працюючи в Лікарні Рузвельта, частину зароблених грошей відправляла у Швецію, щоб підтримати родину.

Спілкування з молодими американськими католиками заохотило її прийняти католицьку віру. 1902 року, коли їй було 32 роки, була охрищена у Вашингтоні.

Елізабет дуже хотіла стати лікарем, але з 12 років страждаючи хронічною виразкою шлунка, яка була невиліковною, відмовилась від іспитів, адже лікарі запевняли, що їй залишилось жити зовсім недовго. Елізабет вирішила помирати у Римі, тому повертається в Європу і приїжджає до Вічного Міста. І тут починаються дива...

Елізабет поселилась в римському домі святої Бриґітти,  і тут відчула, що Ісус бажає від неї відновлення старовинного ордену святої Бриґітти, який був заснований 1370 року святою Бриґіттою Шведською,  і жити в її домі. Цей орден повністю перестав існувати у Швеції, коли королі відмовились від католицької віри на користь протестантизму. У римському монастирі святої Бриґітти в той час жили польські монахині з ордену кармелітанок. Елізабет вступає до цього ордену, але натхненням для неї є монахині, яких називали бриґідками чи бірґіттинками.

1906 року Папа Пій Х дав Марії Елізабет дозвіл скласти монаші обіти давнього ордену і носити монаший одяг бриґідок. А 1911 року в Римі вона відновила монаший орден Найсвятішого Спасителя святої Бриґітти, пристосовуючи його до вимог та знаків часу. Так, як свої попередниці, монахині присвятили себе допомозі бідним та потребуючим. Мати Елізабет була живим прикладом конкретного милосердя до ближніх, а крім того вона посвятилась сприянню відновлення єдності скандинавських християн з Апостольським Престолом. Мати Марія Елізабет заснувала коло п’ятдесяти монастирів у Швеції, Великобританії, Італії та Індії.

Під час Другої світової війни Мати Марія Елізабет Хессельблад була абатисою монастиря в Римі, який 1943 року окупували німецькі війська. Мати Марія Елізабет відчинила монастирські двері для всіх втікачів: як для сімей італійських євреїв, так і для  політичних біженців, переховуючи їх в монастирі у самому центрі Вічного Міста.

Після довгого життя, позначеного стражданнями та недугами, Мати Марія Елізабет Хессельблад відійшла до Господа в Римі 1957 року в опінії святості не тільки серед своїх духовних доньок, але й духовенства та, зокрема, убогих, які називали її матір’ю бідних і вчителькою святості.

Була проголошена блаженною святим Папою Іваном Павло ІІ у 2000-му році. А 5 червня 2016 року вона буде зарахована до лику святих Папою Франциском.

За посередництвом Матері Марії Елізабет стались два чуда: оздоровлення кубинського хлопчика від злоякісної пухлини та паралізованої мексиканської черниці.

Тепер орден Найсвятішого Спасителя святої Бриґітти нараховує понад 580 монахинь у 54 монастирях в різних країнах світу під єдиним керівництвом римського монастиря.