Відвідини колишнього нацистського концтабору Аушвіц були першим пунктом програми Папи Франциска у п’ятницю 29 липня 2016 року. Ще під час перельоту до Рима з Вірменії Святіший Отець повідомив, що не має наміру виголошувати з цієї нагоди окремої промови, але хоче помолитися в тиші, випрошуючи в Бога дар сліз.

Автомобіль зі Святішим Отцем проїхав до головних воріт. Тут Франциска зустрів директор Музею Пьотр Цивіньскі.

Папа Франциск без жодного супроводу пішки повільно увійшов у в’їзні ворота колишнього нацистського концтабору Аушвіц о 9:15 ранку, проходячи під ганебним написом «Arbeit Macht Frei» — «Робота визволяє». Одразу за брамою від уперше спинився. Сів на лавку, на тому самому місці, де колись грав табірний оркестр, коли в'язнів привозили на невільницьку працю. На подвір’ї страт у центрі концтабору Святіший Отець зосередився на молитві близько п’ятнадцяти хвилин. Потім поцілував дерев'яний стовп шибениці, й подався до 11 блоку.

При вході до 11‑го блоку він мав приватну зустріч із десятьма людьми, які пережили жахіття концтабору. Папа поцілував кожного і коротко поговорив з кожним зокрема, отримавши свічку, яку поставив перед стіною, де відбувалися розстріли.

Під час зустрічі на майдані перед блоком 11 з 11 євреями, які пережили перебування в таборі смерті, Франциск вручив останньому з цих людей запалену свічку. Це було символічне переказування світла від Католицької Церкви для тих, хто вцілів, а також на пам’ять про жертв.

Зустріч перед блоком 11 відбулася на безпосереднє побажання Святішого Отця й мала глибоко зворушливий та символічний вимір, подібно як і місце, в якому вона відбулася. Окрім 11 євреїв, у ній узяли участь також 22 представники тих, кого влада Ізраїлю іменують «Праведниками народів світу».

В підвальному приміщенні Папу зустріли Генеральний настоятель конвентуальних францисканців о. Марко Таска і о. Маріан Голомб — краківський Провінціал францисканців, до яких належав св. о. Кольбе. У камері, де 75 років тому обірвалося життя святого польського мученика, Папа перебував сам, молячись близько 10 хвилин. В’язнів, яких утримували в цих камерах, позбавляли їжі й пиття аж до смерті. Святіший Отець залишився на самоті, молячись у темній камері мучеництва польського священика Кольбе, який пожертвував своїм життям взамін за іншого в’язня, батька сім’ї.

Залишаючи колишній концтабір, Його Святість у книзі почесних гостей іспанською мовою записав слова: «Господи, помилуй свій люд. Господи, прости за стільки жорстокості».

Запалену свічку, яку Папа залишив біля «стіни смерті», йому вручив колишній в’язень Євген Грущинський, який походить із Вітебщини (Білорусь).

Його справжнє ім’я — Геннадій Муравйов. До Аушвіца-Біркенау він потрапив у 5‑річному віці разом із мамою. 1945 року німці вивезли її на примусові роботи до Німеччини, а син залишився у концтаборі. Після визволення його всиновила польська сім’я, він отримав нове ім’я

Зінаїда Муравйова повернулася в Білорусь і продовжувала шукати свого сина, але після численних безуспішних зусиль дійшла висновку, що його немає серед живих. Після закінчення університету Євген Грущинський сам дізнався, що його розшукує матір, в 1966 року поїхав до Мінська, де зустрівся з нею.

На підставі цієї історії польський режисер Анджей Андраховіч зняв фільм. Стрічка отримала назву «Номер 149850» — це посилання на число, наколоте на руці в’язня нацистської «фабрики смерті».

Журналісти також надали змогу охочим долучитися до тихої молитви Папи в Аушвіці.

З Аушвіца папський кортеж вирушив до сусіднього табору Бжезінка (Біркенау). Святіший Отець переїхав туди в закритому автомобілі. У вхідній брамі до табору він пересів в електромобіль і, їдучи вздовж залізничної колії, якою привозили в’язнів, дістався до площі перед Міжнародним пам’ятником жертв табору, де на нього чекали близько 1000 осіб.

Франциск мовчки пройшов уздовж пам’ятних таблиць мовами жертв. Коли він затримався на молитві перед Пам’ятником, головний рабин Польщі Міхаель Шудріч заспівав єврейською Псалом 130, а потім ту ж саму молитву зачитав о. Станіслав Рушала, настоятель із Маркової на Підкарпатті, де Юзеф і Вікторія Ульми загинули разом із сімома дітьми за те, що рятували євреїв.

Спів псалму завершила молитва за померлих — Кадіш, і польською — вічний спочинок дай їм, Господи. Весь цей час Папа, обернений обличчям до Пам’ятника, мовчки молився.

Після молитви Франциск зустрівся з кільканадцятьма «Праведниками народів світу», представниками сімей та вже померлих людей, тих, хто з ризиком для власного життя рятував євреїв під час війни.

Концтабір Аушвіц постав 1940 року. Табірний комплекс складався з трьох частин. 1940 року постав Аушвіц-І (т. зв. Штаммлагер — основний табір, материнський осередок). Перший транспорт в’язнів туди дістався 14 червня 1940 року. Це були 728 чоловіків з в’язниці у Тарнові. Двома роками пізніше транспорт в’язнів прибув уже до Аушвіца‑ІІ, тобто Біркенау (Бжезінки).

Масове винищення євреїв тут розпочато уже в перші місяці 1942 року. Аушвіц‑ІІІ складався із близько 40 підтаборів (Aussenlager), найбільший з яких був розташований у Моновіцах.

У концтаборі Аушвіц-Біркенау в 1940-1945 роках гітлерівці знищили щонайменше 1,1 млн. осіб, переважно євреїв, а також близько 75 тис. поляків і тисячі циган, радянських в’язнів та представників інших народів.

Джерело: CREDO