Корупція – це форма богохульства, наставлення, згідно з яким «не існує Бога», а лише «ідол-гроші, ідол-добробут, ідол-визискування». На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» у четвер, 24 листопада 2016 р., читання з Книги Одкровення, в якому розповідалося про «три голоси».

Перший голос – це клич ангела, що звіщає падіння Вавилону, великого міста, «що сіяло зіпсуття у серцях людей», що веде нас «на шлях корупції». «Корупція – це один із способів жити в стані богохульства, одна із форм блюзнірства», – пояснив Святіший Отець, зазначаючи, що мовою цього «Вавилону», є богохульство, бо в ній нема Бога, а лише ідол-гроші.

«Але вона занепаде, ця цивілізація занепаде, й клич ангела – це клич перемоги: “Він упав”, упав той, хто ошукував інших своїми спокусами. Так імперія марнославства, гордості, упаде, так само як був подоланий Сатана», – сказав проповідник, зазначаючи, що на клич ангела про падіння «цього корумпованого міста» відповідає інший «могутній голос», яким є вірний люд, що прославляє Бога: «Спасіння, слава і могутність належать Богові нашому».

«Це могутній голос адорації, поклоніння Божого люду, що спасається, того люду, який ще в дорозі, перебуваючи на землі. Божий люд грішний, але не корумпований: грішник, який вміє просити прощення, грішник, що шукає спасіння в Ісусі Христі», – вів далі Папа, додаючи, що цей люд радіє, бачачи кінець, а радість перемоги перетворюється в адорацію.

Як зауважив Наступник святого Петра, не можна зосереджуватися лише на цьому першому слові ангела, якщо немає того могутнього голосу поклоніння Богові. Але християнам, за його словами, адорація «не дається легко». Ми «вправні, коли молимося, про щось просячи», в той час, як молитва адорації не є легкою. Однак, «мусимо навчитися її тепер, аби в поспіху не вчитися, коли потрапимо туди», – наголосив проповідник, підкреслюючи красу адораційної молитви перед кивотом.

Врешті, лунає третій голос, який є ніжним шепотом. Ангел, що каже написати: «Блаженні запрошені на весілля Агнця!». Як зауважив Святіший Отець, Господнє запрошення не є воланням, але «ніжним голосом», і це є чимось прекрасним: «Голос Бога, коли промовляє до серця, є саме таким: немов струна звучної тиші…».

Запрошення на «весілля Агнця», пояснив далі Папа, вказує на кінець, на «наше спасіння». Ті, хто увійшли на бенкет, згідно з Ісусовою притчею, це ті, які бути на перехрестях, «добрі та злі, сліпі, глухі, кульгаві, всі ми грішники», яким вистачить смиренно сказати: «Я – грішник, але Бог мене спасе». І якщо маємо таке наставлення у серці, то «Він нас запросить», ми почуємо «Його ніжний шепіт», що кличе на бенкет.