Дорогі в Христі!

В Апостольській Столиці, у Вічному місті Римі, з великим смутком сприйняли ми вістку про відхід до дому Небесного Отця дорогого нашій пам’яті о.Доротея Шимчія ЧСВВ. Відійшов у вічність  ревний служитель Христового виноградника і Василіянського Чину, великий патріот України і нашої Церкви, якій ревно служив і віддавав всі свої  сили для її розбудови не тільки в Україні, але і на поселеннях наших людей, яких недоля закинула в далекі світи.

Вже з юних літ він вибрав це найдостойніше служіння на землі – це бути добрим Христовим Священиком, це бути другим Христом та продовжувати Його діло на землі, ширити Боже царство любові та провадити душі до Бога.

Колись сказав до нього Христос: «Сину, якщо хочеш бути досконалим, візьми хрест свій на щодень і ходи за мною (пор. Мр.8, 21). І він радісним серцем відповів: «так, хочу», - і пішов за Христом, щоб його наслідувати, вірно відтворюючи Його життя в собі.

Будучи Сином Бучацької землі та вихованцем Бучацького колегіуму і Василіянського чину  ще в передвоєні часи Він, як справжній Христовий воїн поніс слово Христової благовісті в далекі краї Південної Америки: до Бразилії, Аргентини, Парагваю та інших країн, а відтак і в Рим, в Папську Колегію святого Йосафата та і на хвилях Ватиканського радіо.

А його слово було твердим і переконливим, поважним і розважливим, але водночас – лагідним та доброзичливим, бо Господь Бог обдарував його талантом проповіді. Він став автором багатьох своїх повчальних книг і публікацій, які стали духовною поживою для спраглого Божого слова нашого народу.

А коли сонце Свободи засіяло на рідних землях після довгої пітьми воюючого атеїзму, о.Доротей не шукав спокійного пристановища в західному світі, а радо відгукнувся на прохання владик з Івано-Франківська, щоб поділитися великою духовною і освітньою спадщиною з сотнями покликань до священичого служіння для воскреслої України. 

Впродовж свого довголітнього служіння Він спричинився до виховання не одного покоління монахів і священиків. Прикладом свого безкомпромісного особистого життя допомагав відкривати Світло Божої любові семінаристам, священикам, монахам, молоді і всім людям доброї волі на всіх дорогах його священичого служіння у посвяті для духовного добра нашого народу і Церкви протягом усього свого довгого життя, яке дарував йому Господь.

За його повну  жертовну посвяту та невтомну працю для більшої прослави Господа Бога, розвитку нашої Церкви і Василіянського Чину для духовного добра України наша йому подяка і пошана, а Господь Бог нехай оселить  його душу там, де сяє світло лиця Його.

Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав. Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий суддя (пор.2 Тм 4:5-8).

Нехай же Пресвята Богородиця, якої празник ВВЕДЕННЯ ЇЇ В ХРАМ торжественно звершуємо і, до Якої він мав велике набоженство і любов, введе його до Вічного Блаженства Свого Сина, бо він був вірний у малому, тож гідний бути у радості Господа і Бога нашого (пор.Мт. 25, 21).

А найкращою пам’яттю про світле життя о.Доротея буде наслідувати його плекання любові до Бога, Церкви і рідного народу, а пам’ять про праведника буде вічна (пор. Пс.111, 6). Амінь.

Єпископ Іриней Білик, ЧСВВ

Дано в Римі при Папській базиліці Санта Марія Маджоре
в празник Введення в храм Пресвятої Богородиці
4 грудня 2016 року Божого