Російський Католицький Жіночий Монастир
Успіння Пресвятої Богородиці у Римі

6-го травня, в чудесному зеленому куточку міста Риму, де по вулиці Пізана знаходиться російський католицький жіночий монастир Успіння Пресвятої Богородиці, відбулася урочиста архієрейська Свята Літургія, очолена Владикою-Каноніком Іринеєм Біликом, ЧСВВ у співслужінні з о.Прокопієм Лотоцьким, ЧСВВ, Духовником Української Папської Колегії Св. Йосафата.

До безлічі церков і монастирів Вічного Міста приєднався ще один маленький  монастир російського синодального обряду. Створення такої нової обителі відповідало бажанню й навіть необхідності, щоб, як пише в передмові до Уставу монастиря Кардинал Е. Тіссеран: «Богові посвячені жінки, безперестанною молитвою й доброчесним життям, схилили милосердя Всемогутнього Бога до народів  Росії». Там дальше він каже, що на аудієнції у Святішого Отця 11.04.1956 року, як секретар Священної Конгрегації Східних Церков, він представив Його Святості Папі Римському Пію ХII проект заснування цього монастиря. Папа із заохоченням поставився до такого почину й радо поблагословив його. Після цього на засоби Священної Конгрегації було куплено не занадто великий, але, для початку, цілком достатній за величиною будинок на великій ділянці землі у зеленому районі Риму, що знаходиться в 25-х хвилинах проїзду на громадському транспорті від площі Св. Петра.

Устав монастиря був укладений з врахуванням стародавньої традиції російських монастирів і узгоджений з Канонічним Правом Східних Католицьких Церков. Обидві його частини були схвалені Священною Східною Конгрегацією в 1958 році. Але вже приблизно за рік до цього на запрошення Святої Столиці з різних країн і різних католицьких згромаджень приїхали чотири сестри, котрі заклали нову спільноту, яка почала жити згідно норм російського обряду.

10 липня 1959 року Папа Іван ХХIII спеціальним документом надав монастирю «Папське Право» – статус Папського монастиря і допустив його перших чотирьох монахинь до постригу, тобто приняття Малого Ангельського Образу. У вищевказаному Папському документі було сказано, що «ця обитель є немов прикрасою Римсько-Папської Єпархії, символом єдності і закликом до неї та її основою». В домашній церковці святої обителі, прибраної згідно російських звичаїв, на іконостасі є зображений наш Спаситель, який тримає в руках Євангеліє, відкрите на тій сторінці, де написано: «Одне стадо, один Пастир». У цих словах виражена вся мета монастиря: «Молитися до Бога за єдність у Христовій Церкві».

Життя російських черниць Успенського монастиря проходить у тихій молитві, головно на Богослужіннях у їхній приватній церковці та в нелегкій праці. Тиша й самітництво сприяють збагаченню молитовного настрою, а перебування перед Богом у малій монашій спільноті дає можливість зберігати повноту первинного християнського передання й прослави Господа в імені всіх віруючих. Молитовне Правило в монастирі читається з церковно-слов’янських книг, виданих в Росії ще до революції, але й також там є книги, які були перевидані в містечку Ґроттаферрата, що знаходиться неподалік Риму. У монастирі сестри займаються різноманітними видами монашої праці: шиють літургічні ризи для різних Східних обрядів, вишивають, малюють  ікони, згідно старовинної техніки іконопису, перекладають богословські книги, доглядають пасіку, сад, працюють в городі.

Успенський російський католицький монастир розташований неподалік Ватикану. Обитель була офіційно заснована Папою Пієм ХІІ у 1957 році. Тут духовно трудилися й завершили свій земний шлях мати Марія й мати Юлія, які померли в 1998 р. Перша – Марія Донадео – італійка, богослов й знавець іконографії, залишила по собі книги й статті, які доступно й глибоко вводять читача в світ російського іконопису. Друга, народившись у Санкт Петербурзі в 1907 р. й проживши в Римі своє земне паломництво, писала ікони й таким чином відкривала собі й усім людям доброї волі вікна в небесну Батьківщину.

З відомих майже всьому світу появ Богородиці трьом дітям з Фатіми у Португалії, ми добре знаємо про Її заклик до покаяння й молитви за Росію. Російські католицькі сестри є вірними цій меті й стараються якнайстаранніше виконати бажання Пресвятої Богородиці. Власне і тому, Владика Іриней, ЧСВВ молився разом зі сестрами, щоб Господь їм дарував благодать для кращого здійснення такого важливого молитовного подвигу у Христовій Церкві і покріпляв їх на шляху віри та монашої посвяти.