У середу 1 березня 2017 року Церква латинського обряду розпочала Великий Піст – час безпосереднього приготування до святкування Воскресіння, що характеризується постійним закликом до покаяння та навернення, роздумуючи над любов’ю Всевишнього до людини, виявленою у Христовому пасхальному таїнстві – у стражданнях, смерті та воскресінні Єдинородного Божого Сина. Протягом Чотиридесятниці свята Церква особливо заохочує вірних до посту та інших виявів покаяння, до інтенсивнішої молитви та звершення діл милосердя.

У римо-католиків Великий Піст розпочинається богослужіннями Попільної середи. Цей день отримав таку назву через стародавній обряд посипання голови попелом на знак покаяння. Попіл, отриманий внаслідок спалювання галузок, посвячених під час Квітної Неділі попереднього року. Цей попіл посвячується і під час спеціального обряду священик хрестовидно  посипає цим попелом голови парафіян, або робить попелом знак святого хреста на чолі.

Практика посту у Церкві латинського обряду регламентується Апостольською Конституцією «Paenitemini» (Наверніться) Слуги Божого Павла VI від 17 лютого 1966 року, відповідними канонами Кодексу Канонічного Права, а також розпорядженнями місцевих єпископських конференцій.

У Римі покаянні богослужіння Попільної Середи очолив Папа Франциск за участю кардиналів, єпископів, монахів та численних вірних. Кожного року у Попільну Середу Папа приїжджає на Авентинський пагорб, щоб разом з давніми чернечими спільнотами Риму покаянним походом, Святою Літургією та посипанням попелу на голови вірних розпочати час покути та молитви, який є приготуванням до світлого празника Воскресіння Господнього.

Традиційна покаянна процесія пройшла від базиліки св.Анзельма (при венедиктинському монастирі), до базиліки св.Сабіни (отців-домініканців), де була відправлена Свята Літургія та звершені обряди Попільної середи, в яких відображається покута, духовне очищення душі та наближення її до Господа, шлях повернення до Бога з чистим серцем та новим духом.

Як і попередніми роками попіл на голову Святішого Отця наклав словацький кардинал Йозеф Томко, вислужений префект Конгрегації Євангелізації народів, адже він є титулярним настоятелем базиліки святої Сабіни. Кардиналові Томко випала честь накладати попіл на трьох Вселенських Архиєреїв: святого Йоана Павла ІІ, Бенедикта ХVІ та Франциска.

Пригадуючи заклик до навернення у книзі старозавітного пророка Йоіла: «Поверніться до мене усім вашим серцем, […] поверніться до Господа, Бога вашого […] Зберіть народ, скличте громаду! Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! (див.Йоіл, 2, 12-18), Святіший Отець вказує, що розпочинаючи час благодаті, черговий раз скеровуємо наш погляд до «милосердя Отця. Великий Піст – це шлях, який провадить до перемоги милосердя над усім тим, що намагається придушити нас, або спонукати до чогось, що не відповідає гідності Божих дітей. Великий Піст – це перехід від рабства до свободи, від страждання до радості, від смерті до життя. Посипання голови попелом, з яким вирушаємо в дорогу, нагадує нам наш первісний стан: нас створено із землі, ми зроблені з пороху. Так, але створені з пороху в люблячих Божих руках, Який вдихнув Свій подих життя в кожного з нас і прагне й далі це робити».

Божому подихові життя протилежні задушливість егоїзму, дріб’язкових амбіцій та мовчазної байдужості. Подих Божого життя рятує від цієї задушливості, яка позбавляє віри, охолоджує милосердя і стирає нашу надію. Подих Божого життя звільняє від цієї задушливості, яку ми часто навіть не усвідомлюємо, що більше, навіть вважаємо її «нормальною», хоча й відчуваємо її наслідки. «Ми вважаємо її звичайною, бо звикли дихати задушливим повітрям розрідженої надії, повітрям смутку та примирення з обставинами, паніки та ворожості, – наголосив Папа – Піст є для того, щоб сказати "ні". "Ні" придушенню духа, викликаному байдужістю, недбалим думкам про те, що життя ближнього мене не стосується, спробам баналізації життя. Великий Піст – це "ні" отруті порожніх, беззмістовних слів, жорстокому та поспішному критиканству, спрощеному ставленню до людських проблем, особливо до тих, які стосуються найбільш стражденних».

За словами Папи Франциска, Великий Піст означає також «ні» поверхневій молитві, яка приглушує совість, благодійності, що веде до самозаспокоєння. «Великий Піст, – сказав Святіший Отець, – це час пам’яті, час, щоб замислитись і запитати себе самих: "Щоби з нами сталося, якби Господь зачинив перед нами двері? Що було би з нас без Його милосердя, яке ніколи не втомлюється прощати і завжди дає нагоду розпочинати наново?»

На закінчення проповіді у Попільну Середу, Його Святість вказав, що Великий Піст – це час, «щоб наново дихати, це час відкрити серце Божому подихові, що Єдиний може перетворити з пороху в людину. «Піст – це час співчуття, щоб сказати разом із псальмоспівцем: "Поверни мені радість спасіння твого і духом великодушним зміцни мене" (див. Пс.51), щоб ми своїм життям звіщали Твою хвалу».

В Папській базиліці Santa Maria Maggiore  богослужіння Попільної середи очолив Архіпресвітер Базиліки кардинал Станіслав Рилко. З ним співслужив також єпископ УГКЦ Іриней Білик, який посипав попіл на голову кардинала Станіслава, який у свою чергу посипав попіл на голову владики Іринея та всіх членів Капітули Базиліки і всіх присутніх священнослужителів та служачим Базиліки. А Владика Іриней разом з іншими членами капітули посипав попіл на голови всіх присутніх віруючих.

(За матеріалами: Радіо Ватикану)