Від 9 до 12 травня року в осідку Ватиканської обсерваторії, розташованому в резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо поблизу Рима, відбудеться наукова конференція на тему «Чорні діри, гравітаційні хвилі та сингулярність простору-часу». Захід проводиться з метою вшанування пам’яті монсеньйора Жоржа Леметра, бельгійського священика, фізика й астронома, та його наукової спадщини з нагоди 50-річчя відходу до вічності.

Терміном «сингулярність» позначається нескінченність деяких фізичних величин. Монсеньйор Жорж Леметр, який від 1960 до 1966 року очолював Папську Академію Наук, був ревним священиком, що належав до Братства Друзів Ісуса, спільноти, яка дбала про оновлення священицької духовності. Це не заважало йому бути видатним космологом, якого вважають одним із основоположників, а дехто навіть батьком теорії «Великого вибуху».

Саме о. Леметр був першим, хто 1927 року пояснив віддалення галактик, як наслідок розширення всесвіту, а не як окремий рух спостережуваних об’єктів. Однак, саме його теорія про «Первісний атом», яка згодом увійшла в історію, як теорія «Великого вибуху», стала причиною того, що священик став відомим у науковому світі. На основі згаданих напрацювань 1927 року він прийшов до висновку, що всесвіт початково перебував у стані високої енергетичної густини, що й мало бути, згідно з його припущеннями, отим первісним атомом, з якого все почалося.

Конференція, яку організовує Ватиканська обсерваторія, є також плодом наукової спадщини о. Леметра. Під час неї відбудеться обмін думками щодо найважливіших відкритих питань сучасної космології та астрофізики: що станеться, коли потрапити до чорної діри? Якою є остаточна доля космосу? Що трапилося в перші миті «Великого вибуху»? Про це дискутуватимуть, зокрема, такі видатні науковці, як нобелівський лауреат Герард’т Гофт, фізик Роджер Пенроуз, космологи Джоржд Елліс, Андрій Лінде, Джозеф Сілк.

 Одне із завдань конференції – поглибити плідну співпрацю між учасниками, які походять як з теоретичної, так і спостережної космології, як також створити середовище, придатне для народження нових ідей та напрямків наукових пошуків у сучасній космології. Зокрема, нещодавнє відкриття ґравітаційних хвиль запропонувало новий спосіб нашого бачення всесвіту, спонукавши до нових дискусій щодо природи сингулярності простору-часу, прикладом якої є чорні діри.

Учасники конференції, у приготуванні якої також взяли участь італійські Національний Інститут Астрофізики та Національний Інститут Ядерної Фізики, шукатимуть відповіді на те, якими є обмеження сучасної космології та які наукові виклики можна буде дослідити в найближчому майбутньому.  

(Джерело: CREDO)