Празник Серця Христового в Бучачі 6 липня 2008 р. Б.
Відпуст Серця Христового в Бучацькому монастирі ЧСВВ Чесного Хреста Господнього кожного року збирає як з самого Бучача так і з найближчих сіл сотні віруючих. Не був вийнятком і цьогорічний Відпуст. Тим більше, що на цьогорічний Відпуст прибув з Вічного міста Риму, з Апостольської Столиці – з Дому Святішого Отця перший Правлячий Єпископ Бучацької єпархії УГКЦ Преосвящений Владика Іриней Білик ЧСВВ, якого Папа Венедикт XVI запросив на подальше єпископське служіння до Апостольської Столиці.
Вислуженого єпископа Бучацької єпархії владику Іринея радо вітав теперішній Ігумен о.Макарій разом з духовенством, Марійською дружиною з хоругвами та численними віруючими.
Під час Архієрейської літургії у свойому вітальному слові владика Іриней наголосив, що свято Серця Христового – це наша вдячність і вшанування безмежної Божої Любові до нас – людей, бо сотворив нас на Свій образ і Свою подібність і навіть післав Свого Сина до нас на землю, щоб кожний – хто повірить і охреститься та буде наслідувати Його- матиме життя вічне. Дальше владика Іриней нагадав, що Святіший Отець Венедикт XVI повчає, що Серце Христове поєднує Христове Воплочення і Христову жертву на Хресті, як початок і завершення Його спасенної Місії. А відтак владика Іриней передав вітання від Святішого Отця та уділив всім присутнім своє Архієрейське благословення.
На завершення урочистостей Преосвящений Владика Іриней здійснив обряд освячення води та окропив усіх присутніх свяченою водою.
Історична довідка: Ще в 1712 році була започаткована фундація Чесного Хреста Господньогодля майбутнього монастиря в Бучачі через Степана Потоцького. Вслід за тим у 1754 році цю бучацьку василіянську фундацію значно збільшив син Степана, Микола Потоцький. Так то впродовж десяти років (1761-71) постав великий комплекс теперішнього монастиря Чесного Хреста Господнього за проектом відомого архітектора Готфріда Гофмана, творця славної Почаївської Лаври.
Таким чином розбудований бучацький монастир відразу славився своєю академічною школою, що стягала учнів з усіх усюдів. Початкове число 300 студентів у 1773 році зросло до 800, інколи до 1000 учнів. Вчили тут тоді найкращі світочі василіянської педагогіки золотої доби ЧСВВ.
А після переходу бучацького монастиря до новоствореної галицької області (1780р.), бучацькі отці в 1784 році попри гімназію відкрили ще т.зв. окружну головну школу, а згодом у 1855-65 рр.провадили також учительську семінарію. У 1911р. протоігумен Пл.Філяс відкрив «Місійний Інститут ім.св.Йосафата» для виховування василіянських місіонарів.
Ця Василіянська духовна кузня виховала не одне покоління справжніх духовних і національних провідників для Церкви і Народу не тільки в Україні, але і для далекої Бразилії, Аргентини, Канади та Америки.
Як і ця Свята Обитель ЧСВВ, так і її вихованці стали жертвою двох людиноненависницьких світових воєн та згубних ідеологій і за вірність Богові, Церкві і Україні багато з них стали в*язнями радянських тюрем та сибірських таборів смерті.
Сьогодні, завдяки стараннями першого повоєнного ігумена о.Івана Майковича ЧСВВ, цей монастир повністю відновлений і в ньому також розміщений загальноосвітній колегіум ім.священомученика Йосафата, в якому навчається біля 120 учні з різних областей України.
