Неділя, 28 січня 2018 року, запишеться золотими літерами в історії української громади в Римі. Цього дня, на запрошення Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, Папа Франциск відвідав український собор Святої Софії, де зустрівся з місцевою громадою та численними вірними, що прибули з різних куточків Італії, світу та України.

Для Папи ці відвідини мали також особистий характер. Ми звикли чути з його уст українське християнське вітання «Слава Ісусу Христу!» Цього вітання малого Хорхе Бергольйо навчив український священик салезіанин Степан Чміль, який після Другої світової війни душпастирював серед українців в Аргентині. Майбутній Папа прислуговував йому під час Святої Літургії. Пізніше о.Степан прибув до Риму, де згодом отримав єпископські свячення з рук блаженнішого Йосифа Сліпого. У Римі він відійшов до вічності сорок років тому, 22 січня 1978 року, а його тлінні останки спочивають у крипті собору Святої Софії.

Кількатисячна громада привітала Папу, який прибув з 20-хвилинним випередженням запланованої програми, багатоголосою українською колядкою. Папу зустрів Блаженніший Святослав, який провів його до собору Святої Софії. На порозі храму його привітали представники молоді, що разом з Єпископом Рима випустили в небо білу голубку, як символ миру. Прийнявши традиційний коровай, Папа звернувся зі словами привітання до присутніх, подякувавши за запрошення і гостинність та проказавши молитву за мир в Україні.

Увійшовши до храму, Папу благословляв дітей, зокрема хворих. Далі він привітався з присутніми єпископами та представниками громади. Увійшовши разом із Блаженнішим Святославом до святилища, він проказав молитву перед престолом.

Вітаючи достойного гостя, Баженніший Святослав, насамперед, представив життя та діяльність української греко-католицької громади в Італії, символом єднання якої є цей собор, споруджений патріархом Йосифом Сліпим. «Протягом 18 років, – розповів Глава УГКЦ про одного зі своїх попередників, – він перебував у радянських концентраційних таборах. Після звільнення в 1963 році він виявив бажання збудувати цю святиню, що не тільки є катедрою нашої Церкви в Римі, але передусім меморіалом, який не дає змоги забувати про численні християнські церкви, знищені в Радянському Союзі, про мільйони жертв нацистських і комуністичних переслідувань».

Предстоятель УГКЦ зазначив, що «протягом багатьох років крипта цієї базиліки була єдиним місцем, де родини могли пом’янути та помолитися за своїх загиблих рідних і близьких, не знаючи, де вони поховані, чи не маючи змоги зробити це на місці їхнього поховання». І серед них був блаженний мученик Омелян Ковч, якого проголошено покровителем священиків УГКЦ.

Блаженніший Святослав також зазначив, що український народ вважає Святішого Отця «справжнім посланцем і будівником миру, миру справжнього та справедливого», якого особливо прагнуть серця в Україні. «Ми вдячні Вам, що пам’ятаєте про наш народ у своїх молитвах, за гуманітарну акцію “Папа для України”. Дякуємо за те, що Ви пробуджуєте совість європейського континенту, робите її чуйною до бідних, стражденних, мігрантів і жертв несправедливості. Дякуємо за те, що Ви стали для нас посланцем Благої вістки Христа, за те, що проголошуєте спасіння тим, хто відчуває відчай і безнадію. Дякуємо, що відвідали нас тут у Римі! Сподіваємося, що цей візит є тільки першим кроком, добрим знаком Ваших майбутніх відвідин України! Благословіть нас, Святіший Отче!» – підсумував він.

Далі промовляв Папу, який опісля запросив всіх проказати молитву до Пресвятої Богородиці та разом з Блаженнішим Святославом уділив благословення.

Діти з місцевої громади подарували Папі мозаїку карти України в кольорах національного прапора та ляльки-мотанки. Від громади Папу отримав ікону Пресвятої Богородиці Оранти, вишиваний рушник і глечик з українським медом, а Посол України при Святому Престолі вручила від імені України факсиміле Пересопницького Євангелія. Представники Комітету вшанування блаженного Омеляна Ковча та цьогорічні лауреати відзнаки на його честь подарували ікону блаженного.

Опісля Папу зійшов до крипти, де помолився при гробі єпископа Степана Чміля, поклавши перед ним запалену свічку. Вийшовши з храму, він знову звернувся до присутніх кількома словами, запевнивши у своїх молитвах та прохаючи молитися за нього. А далі, уділивши своє благословення, вітався з вірними, які вигукували слова вдячності та любові. Перед від’їздом він разом із Блаженнішим Святославом знову випустив в небо білих голубів.

А напередодні цієї історичної події відбулася церемонія вручення відзнак імені Омеляна Ковча цьогорічним лауреатам, на якій був присутній також Владика Іриней Білик, який привітав лауреатку Яну Зінкевич, яка у свої 19 років винесла з поля бою 128 поранених. Пережила важку травму і знову повернулася на передову… «Скільки мені вистачатиме сил і життя, я продовжуватиму свою справу і рятуватиму життя. Хоча я вже не можу робити це своїми руками, але я робитиму це завдяки своїй команді», – сказала медик-доброволець.

Владика привітав також американського історика Тімоті Девіда Снайдера, який став лауреатом за багатолітню діяльність, що відкриває світові правду про потрясіння української історії як про універсальний приклад боротьби за свободу і справедливість, а також за взірець особистої моральної та наукової чесності у час пост-правди і спроб реваншу авторитаризму та тиранії. Історичні праці Тімоті Снайдера опубліковані багатьма мовами світу.

«Історія як дисципліна починається від спроби зрозуміти іншу точку зору, зрозуміти іншу перспективу, перспективу іншої людини… І щоб вивчити історію свого народу, потрібно також вивчити історію інших народів. Дякую вам, що завдяки історії України, українській мові, я краще зрозумів себе. І дякую за те, що моє ім’я тепер пов’язане з іменем Омеляна Ковча, який розумів усе своєю душею. Для мене це велика честь», – сказав історик Тімоті Снайдер українською мовою.

Відзнаку Омеляна Ковча вручили німецькій благодійниці Бригітті Вебер за унікальний взірець небайдужості і велич серця, яке зігріває сотні сердець і ділиться теплом з мільйонами, багатолітню безкорисну допомогу українським дітям і родинам, яка є видатним прикладом особистої жертовності, співчуття і любові. Її двадцятирічну жертовну працю і опіку відчули сотні багатодітних українських родин, школи-інтернати, дитячі садочки, лікарні, окремі важкохворі діти, особи похилого віку, діти з інвалідністю.

Отримала відзнаку українська письменниця і філософ Оксана Забужко за видатну літературну працю та громадянську позицію, чесну і правдиву розповідь автора про рідний народ, яка стала його голосом у світі та виразним словом на захист національної гідності й універсальних людських прав.

Лауреатом став польський дипломат Ян Томбінський за віддану працю на підтримку демократичних цінностей у Польщі, Україні та Європі – за непорушну вірність цінностям свободи і людських прав і за винятковий особистий приклад єднання європейських народів.

Пан Ян Томбінський був головою представництва ЄС в Україні. Сьогодні – представник ЄС при Святому Престолі.

«Я багато разів запитував себе, – сказав пан Ян Томбінський, – звідки в українців береться сила. На мою думку, свідчення блаженного отця Омеляна є відповіддю на це запитання – бачити в кожній людині його цінності. Незалежно від того, якої вона національності, якого віросповідання, якою мовою розмовляє…»

За матеріалами Радіо Ватикану