Презентація нової "Історії Церкви у Центральній та Східній Європі" видавництва Габріелли відбулася в понеділок, 16 квітня ц.р., в залі засідань єпископського палацу дієцезії Верони, яку організувала фундація Джорджо Занотті.

Конференцію, присвячену, зокрема, подіям Католицької Церкви в Радянському Союзі від більшовицької революції 1917 р. до Перебудови, відкрив вітальним словом єпископ Верони монс. Джузеппе Зенті, який згадав про особу священика і місіонера з Верони в Росії монс. Бернардо Антоніні.

Модератор конференції Розаріо Руссо представив свідчення ув’язнених католицьких священиків на Соловецьких островах, де древній православний монастир після російської революції був перетворений на ГУЛАГ.

Верона - місто на північному сході Італії, біля підніжжя Альп, на берегах річки Адідже, близько 420 км на північ від Риму, 105 км на захід від Венеції.

Відома як місце дії трагедії «Ромео і Джульєта». Верона визнана спадщиною ЮНЕСКО завдяки своїй міській структурі й архітектурі: місто є прикладом послідовного й безперервного розвbnre впродовж двох тисячоліть. Верона зберегла й поєднала мистецькі елементи різних історичних діб, що змінювали одна одну, а також яскраво передає найвизначніші історичні етапи концепції фортифікованого європейського міста. Покровитель міста Святий Зенон.

Професор Стефано Aлое, історик російської та слов'янської літератури, представив історичну ситуацію в Росії, країні, яка завжди розвивалася ізольованою від Європи, а в 1700 році вона вирішила, що вона повинна стати найбільшою європейською країною, створюючи потрясіння в суспільстві та для радянських людях, що продовжується і сьогодні. Віра завжди була дуже присутньою в російській культурі. А комуністична ідеологія в Росії стала вірою без віри. Релігійні символи були замінені на комуністичні.

Професор Папського Григоріанського університету Ян Мікрут, редактор серії церковної історії, представив "Історію Церкви у Центральній та Східній Європі", представивши не тільки історію переслідувань, але також свідчення Євангелії в часи переслідування. Він наголосив, що комуністичний режим діяв по-різному в різних країнах Радянського блоку, підкреслюючи що була спроба схилити священиків співпрацювати з режимом, щоб зруйнувати їх єдність з єпископами, а інакше вони були заарештовані за різними сфабрикованими статтями.

Відтак учасники конференції з великою увагою вислухали зворушливе особисте свідчення останнього єпископа підпільної Української Греко-Католицької Церкви Іринея Білика, василіяна, вислуженого єпископа Бучацької єпархії: "Ті, хто передавав віру в умовах диктатури пролетаріату і воюючого атеїзму, в першу чергу були бабусі … Виховання кандидатів до священства і їх свячення відбувалися таємно… Навіть батьки часто не знали, що їхній син підпільно навчався, щоб стати священиком… Моя мати померла, навіть не знаючи, що я був священиком вже шість років, а решта моєї родини це взнали лише після розпаду комуністичного режиму".

В конференції брали участь також численні члени асоціації «Друзі Дон Бернарда Антоніні».