30 жовтня в римському колегіумі «Русікум» розпочалося вшанування Блаженного священомученика Теодора Ромжі з Великої Вечірні з Литією, яку очолив владика Іриней Білик, Канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре. Урочисте богослужіння професійним співом супроводжували семінаристи Мукачівської греко-католицької єпархії, які навчаються в Римі у різних Папських університетах.

З Владикою співслужив віце-ректор о.Олексій Куржаков в присутності ректора і всіх священиків та богословів, які служать і навчаються в цій колегії. Були присутні також численні гості.

Після закінчення Богослужіння Владика привітав усіх присутніх з нагодою молитися в храмі, в якому блаженний Теодор навчався та прийняв дияконські і ієрейські свячення та побажав усім присутнім наслідувати блаженного Теодора у вірності Христові і Його заповідям. На завершення молінь відбулося мирування благословенним під час Литії єлеєм.

Блаженний священномученик Теодор Ромжа народився 14 квітня 1911 року у с. Великий Бичків на Закарпатті в сім’ї залізничника. Богословські студії закінчив у Папському Григоріанському університеті в Римі. На Різдво 1935 року Теодор Ромжа був висвячений у диякони, а через рік, 24 грудня 1936 року, прийняв священичий сан в католицькому візантійському храмі св.Антонія Великого при колегіумі «Русікум».

У 1938 році був призначений парохом у гірських селах Березів та Нижній Бистрий в околицях Хуста. З осені 1939 року викладав філософію і був духівником Ужгородської духовної семінарії. Невдовзі після того, як на Закарпаття прийшли радянські війська, 24 вересня 1944 року відбулася його єпископська хіротонія. Оскільки Владика Теодор рішуче відмовився співпрацювати з і відстоював єдність із Римським Апостольським Престолом, державні органи прийняли рішення про його знищення.

27 жовтня 1947 року військовий автомобіль наїхав на кінний екіпаж владики. Коли солдати побачили, що єпископ не загинув в аварії, вони до непритомності побили його і супутників. 1 листопада того ж року кир Теодора, який став видужувати, отруїли у мукачівській лікарні працівники держбезпеки.

Загинув як мученик за віру. Беатифікований святим Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року. Мощі Блаженного вшановуються в катедральному соборі в Ужгороді.

Історична довідка

Головною метою «Русікуму» спочатку була підготовка католицьких священиків візантійської традиції для майбутнього служіння в СРСР у разі падіння Радянської влади або пом'якшення її позиції по відношенню до релігії. Управління колегією було доручено єзуїтам, проте жоден з ректорів колегії не був росіянином за національністю. Серед студентів були не тільки російські, але й представники різних національностей.

Для розміщення колегіуму спочатку пропонувалися Стамбул, Вільнюс і деякі інші міста, проте потім було вирішено організувати колегіум в Римі. Для розміщення «Русікуму» було виділено будівлю на пагорбі Есквілін поруч з Папським Східним інститутом. Будинки Русікуму і Папського Східного інституту відокремлені один від одного Церквою Святого Антонія Великого на Есквіліні, яка для потреб обох навчальних закладів була перебудована за канонами візантійської літургійної традиції.

Кілька священиків - випускників Русікуму спробувало нелегальну релігійну діяльність на території СРСР (Уолтер Чішек, Віктор Новіков, П'єтро Леоні і ін.), однак всі вони були розкриті і багато років провели в таборах.

Після Другого Ватиканського собору Колегіум став відкритим для православних студентів, а головним завданням стало вивчення російської церковної і літургійної традиції. За словами Костянтина Симона: ідеї навернути Росію в католицизм, тепер немає. Її не було вже й тоді, коли покійний митрополит Никодим (Ротов) відвідував «Русікум». В Колегіумі навчаються ті, хто отримав дозвіл від Російської Православної Церкви вчитися в Римі. Вони мають повну свободу, вони не ходять на католицькі богослужіння, живуть в колегіумі і відвідують православні богослужіння.