Папа зазначив, що словами «це є Моя кров» Ісус робить наголос на мову старозавітнього ізраїльського жертвоприношення. Спаситель виявляє Себе самого як правдиву і остаточну Жертву, у якій здійснюється спокутування гріхів, що в обрядах Старого Завіту ніколи не могло бути сповнене цілковито. Далі Господь висловлює ще два дуже важливі вирази: «Що проливається за багатьох», та «Кров Завіту», чим підкреслює, що завдяки Його смерті союз людства з Богом стає дієвим. Старий Завіт між Всевишнім та звільненим з єгипетської неволі людом був встановлений жертвами тварин на горі Синай, при чому вибраний народ зобов’язався виконувати Господні Заповіді. Але, в дійсності, ізраїльтяни вже від самого початку закладення Синайського завіту, виготовивши золотого тельця для поклоніння, виявилися нездатними дотримати свою обіцянку вірності. Незважаючи на часті переступи Божих заповідей вибраним народом, Всевишній не залишає Свій люд і не занедбує Своїх обіцянок.

Далі Святіший Отець зазначив, що під час Тайної Вечері Ісус укладає новий союз, скріплюючи його не жертвою тварин, як це робилось попередньо, але Своєю власною кров’ю, що стала «Кров’ю Нового завіту». «На хресті Ісус є водночас Жертвоприношенням та Священнослужителем: Жертвою, гідною Бога, оскільки Він без плями гріха, та Священиком, Який під дією Святого Духа приносить у жертву Себе самого і заступається за все людство. Тому, хрест є таємницею любові та спасіння, що очищає нашу свідомість від «діл смерті», тобто від гріхів, і освячує нас, викарбувавши в наших серцях Новий завіт», – наголосив Папа, додаючи, що Пресвята Євхаристія робить нас спроможними вірно жити у єдності з Господом.  

Далі Святіший Отець окремо звернувся до священиків, підкреслюючи, що їх вибрав на це служіння сам Ісус Христос, щоб вони разом з Ним могли прожити життя, немов жертву хвали за спасіння світу. Лише з’єднані з Спасителем, священики можуть осягнути духовну плідність, що є джерелом надії у їхньому душпастирському служінні. Після чого Венедикт ХVІ підкреслив, що бажанням і завданням кожного священика є бути Євхаристією, бо ж до жертви тіла та крові Ісуса Христа, яку Він здійснює на престолі, додає ще й жертву Свого життя. Опісля Папа наголосив, що миряни очікують від душпастирів прикладу, тобто, правдивого почитання Пресвятої Євхаристії. Вони хочуть бачити священика, який молиться, адорує Євхаристійного Христа.

На закінчення своєї проповіді Папа пригадав також святого Івана Віянея, який часто заохочував своїх парафіян до Святого Причастя, підкреслюючи, що християнин потребує Цієї Поживи, хоча гріхи роблять його недостойним ЇЇ приймати.

Закінчивши Святу Літургію, Єпископ Риму очолив процесію з Найсвятішими Тайнами від базиліки Святого Івана на Латерані до базиліки Святої Марії Більшої, яка завершилась Євхаристійним благословенням.

Відтак Святіший Отець завітав до базиліки Святої Марії Більшої, де привітався з всіма присутніми Каноніками, а серед них і Преосвященним владикою Іринеєм Біликом, ЧСВВ, який прийняв участь в цьому Богослуженні та в процесійному поході з Найсвятішими Тайнами від базиліки Святого Івана на Латерані до базиліки Святої Марії Більшої.