ВЛАДИКА ІРИНЕЙ У ПАПСЬКОМУ ІНСТИТУТІ В РИМІ ПРИЙНЯВ УЧАСТЬ В КРУГЛОМУ СТОЛІ
В Папському угорському інституті в Римі Посольство Угорщини 15 травня 2023 року організувало круглий стіл та виставку під назвою «Червоні та білі мученики під час гніту комуністичної диктатури».
У заході взяла участь велика кількість членів дипломатичного корпусу Святого Престолу, духовенства, а також професорів, які викладають в Папських університетах та світських університетах.
Зібраних привітав посол Габсбург-Лотаринг Едуард, а потім з вітальним словом звернувся архиєпископ Фабіо Фабене, секретар Дикастерії Святих, який нагадав, що 7 травня 2000 р. святий Папа Іван Павло ІІ провів урочисту екуменічну молитву в римському Колізеї, щоб вшанувати пам’ять мучеників ХХ століття, а також звернув увагу на те, що багато людей і сьогодні зазнають переслідувань за віру.
Після цього професор Ґергей Ковач з Будапешту, представник фундації Mindszenty, зробив слайд-шоу-презентацію про переслідування церкви під час комунізму в Угорщині. Він пояснив, що зараз триває шістнадцять канонізаційних процесів, дванадцять із яких пов’язані з комуністичними переслідуваннями Церкви. Він також звернув увагу на приклад переслідуваного кардинала Йозефа Міндсенті.
Після цього прозвучало зворушливе свідчення українського греко-католицького єпископа Іринея Білика, каноніка базиліки Санта-Марія-Маджоре. Його особистий досвід існування церкви під категоричними заборонами тоталітарного режиму став надзвичайно плідним внеском в загальну спадщину Української Греко-Католицької Церкви.
Владика на власному прикладі представив, як таємно доводилося працювати для спасіння душ у Радянському Союзі. Він згадав, наприклад, що з метою безпеки небезпечно було вживати повний літургійний одяг на випадок несподіваної ревізії, а літургійний текст мав власноручно написаний в телефонному блокноті. Оскільки батьки і родина дуже переживали, то доводилося тримати своє священниче рукоположення настільки таємно, що навіть його мати, яка померла в 1984 році, не знала, що її син був вже шість років священиком.
У 1989 році був таємно висвячений на єпископа. В тому ж році перед поїздкою Горбачова до Папи 1 грудня, було дозволено реєструватися громадам УГКЦ. Для нас це означало воскресіння нашої Церкви. Період катакомб закінчився. Церква, яка жила серед багатьох труднощів, постала перед світом ослабленою і приниженою, але духовно сильною, як Церква-Герой, Церква-мученик.
Після двох виступів розпочався круглий стіл за участю проф.Ґергеля Ковача, вл.Іринея Білика та проф.Яна Мікрута, професора Паського Григоріянського Університету та посла Едуарда Габсбурга-Лотаринга, який був модератором та поставив учасникам запитання відмінності та подібності комуністичного переслідування Церкви в окремих державах, життя Церкви під гнобленням та доля католицької освіти.
Насамкінець делегат Ватиканського архіву Кріштіна Тот окреслила професійну концепцію виставки червоно-білих мучеників, яка народилася в результаті співпраці Посольства Угорщини в Апостольській Столиці та Угорського архівного відділення Ватикану, Комітету Національної пам'яті та Фонду Mindszenty. Він звернув увагу на те, що міцне коріння та приклад мучеників є важливими для народу, оскільки це може допомогти йому протистояти викликам майбутнього. Разом із цією виставкою присутні могли ознайомитись із експозицією про життя Йозефа Міндсенті.