У суботу, 16 березня 2024 року, Божественну Літургію у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Лісабоні, очолив преосвященний владика Іриней Білик, ЧСВВ, канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре. Йому співслужили о. Роберт Лисейко, Протоархимандрит Василіянського Чину та настоятель монастиря св. Йосифа о. Матей Дзюрбан та диякон Київської Архиєпархії Петро Токач.

В цю п’яту суботу Великого посту Церква провадить особливу службу Божу на честь Богородиці. Характерна ця служба виключно для Східної церкви і має назву – акафіст.

В своєму слові Владика наголосив, що Акафістова субота випадає в часі Великого посту на підставі історичної традиції і багаторічної практики Церкви. У цю суботу, на утрені служиться повний акафіст Благовіщення Пресвятої Богородиці. Цей акафіст вважається символом та вершиною великого культу Божої Матері і у Східній Церкві, тому він неабияк заслуговує на увагу віруючих. Адже це чудова нагода подякувати Пресвятій Богородиці і вшанувати її, прийнявши участь в цій відправі.

На Літургії в Акафістову Суботу, як і на більшості Богородичних богослужіннях читається уривок євангелиста Луки, як Ісус увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. Її сестра Марія, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою і каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” Як найкраще ці слова відносяться до Діви Марії, бо у своєму житті Вона вибрала найкращу частку, яка супроводжувала її впродовж усього Її благословенного життя і служіння.

Просім сьогодні Богородицю, щоб Вона осушила сльози наших матерів, бо у своєму Успінні Вона нас не залишила, а перейшла до нового життя, будучи Матір’ю Життя. Бо наші тривоги і смуток – є Її тривогами і смутком. Сльози наших матерів є Її сльозами. Марію Святі Отці називають Вчителькою віри і довіри. Тому, просім нашу Небесну Матір, щоб вона випросила в Свого Сина для всіх нас правдивої та сильної Віри і довіри до Бога, та була нашою Утішителькою, коли ми несемо свої хрести чи бачимо страждання наших рідних і близьких та всього нашого багатостраждального народу.

На завершення свого слова єпископ Іриней закликав, щоб Пресвята Богородиця випросила нам у свого єдинородного Сина нової сили і енергії бути теперішніми активними свідками віри, правди і переможної любові.

Після завершення Літургії у Лісабоні, владика освятив василіанський монастр св. Йосифа у Санта Ірії де Азоя. Крім Владики, участь в освяченні монастиря взяли о.Протоархимандрит Василіянського Чину о.Роберт Лисейко, делегат отця протоархимандрита о.Сільвіо Літвінчук, настоятель монастиря св. Йосифа о. Матей Дзюрбан, о. Микола Ярема, о. Венедикт Деркач, о. Ілля Фіголь, о.Гавриїл Тимчик та диякон Петро Токач.

У своїй промові владика побажав плекати і розвивати монаше життя на теренах Португалії.

Постійне душпастирське служіння отців василіян на теренах Португалії розпочав о.Йосафат Андрій Коваль, ЧСВВ, який прибув у Лісабон, за дорученням настоятелів і на прохання Патріарха Лісабона, 22 лютого 2001 року, а 27 вересня цього ж року йому на допомогу приїхав о. Натанаїл Гарасим, ЧСВВ. Від 28 вересня 2001 р. служіння в Португалії розпочав о. Віталій Климчук, ЧСВВ, а від 2002 року – о.Боніфатій Залуцький, ЧСВВ. Після них на душпастирську працю до Португалії були спрямовувані й інші священники василіяни. За ці два десятиліття кількість василіян у Португалії збільшилася, і на даний час тут перебувають 8 священників, які походять із трьох провінцій Чину.

Своїм декретом № 100/21 від 27 травня 2021 р. отець Протоархимандрит Ґенезій Віомар, ЧСВВ, заснував Делегатуру Св. Йосафата в Португалії Василіянського Чину Св. Йосафата. До цієї Делегатури належать на даний час два чернечих осідки, заснованих трохи раніше, у погодженні з компетентною церковною владою: монастир св. Йосифа на території патріархату Лісабона та резиденція св. Архангела Гавриїла на території дієцезїї Лейрії-Фатіми.

Заснування цих чернечих осідків і Делегатури, є закономірним наслідком більш як двадцятирічної безперервної праці ієромонахів-василіян у Португальській Республіці, а воднораз природним розвитком чернечих структур, задля ще кращого плекання спільнотного життя, духовного зросту, сповнення місії служіння ченців і належної координації їхньої співпраці, а також для духовного добра доручених їхньому проводові вірних, зокрема УГКЦ.