У понеділок, 4 листопада 2024 р. Папа Франциск очолив при катедральному престолі базиліки Святого Петра у Ватикані Святу Месу за кардиналів і єпископів, які померли протягом останніх 12 місяців. У цьому переліку, що містить 130 ієрархів, знаходимо також двох українських єпископів – владику Василя Медвіта, ЧСВВ, вислуженого єпископа-помічника Донецько-Харківського екзархату УГКЦ, серце якого перестало битися 12 вересня на 76-му році життя, та Василя Лостена, вислуженого Єпарха Стемфордського УГКЦ в США, який переставився до вічності 15 вересня на 95-му році життя.

«Ісус, згадай мене, коли прийдеш у Твоє Царство», – сказав розбійник, розіп’ятий поруч з Христом. Як зауважив Папа під час проповіді, одні з останніх слів перед смертю Ісус чує від людини, яка не є Його учнем, це хтось, кого навіть імені ми не знаємо. Але останні зітхання цього незнайомця «стають діалогом, повним істини». Він картає іншого, який насміхався з Ісуса: «Ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого». За словами Наступника святого Петра, цей засуджений «представляє нас усіх», тож ми можемо «дати йому своє ім’я» і разом з ним піднести благання: «Ісусе, згадай мене!».

У цьому контексті Папа Франциск заохотив зупинитися на значенні слова «пам’ятати», яке етимологічно в романських мовах означає «носити в серці». Можемо сказати, що цей розіп’ятий «перетворює крайній біль у молитву», немовби каже: «Внеси мене в Твоє серце, Ісусе». «Він просить про це не розпачливим голосом, як переможений, але з інтонацією, сповненою надії. Це все, чого бажає злочинець, який помирає як учень останньої години: він шукає гостинного серця. Це все, що має для нього значення, тепер, коли він нагий перед смертю», – зауважив проповідник, підкреслюючи, що «Господь вислуховує молитву грішника». «Пронизане болем, – додав він, – серце Христа відкривається, щоб спасти світ: воно приймає, вмираючи, голос вмираючого. Ісус вмирає з нами, бо вмирає за нас».

На заклик розіп’ятого винуватця невинний Розіп’ятий відповів: «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі мною в раю». Як наголосив Папа, спомин Ісуса, пам’ять Ісуса є «дієвою, бо багата милосердям». «У той час як людське життя відступає, Божа любов вивільняє свободу від смерті. І засуджений стає відкупленим; незнайомець стає супутником; коротка зустріч на хресті триватиме вічно в мирі», – сказав Святіший Отець, запросивши слухачів замислитися над тим, як ми переживаємо зустріч з Ісусом. «Чи даю Йому змогу зустріти мене, а чи закриваюся в своєму егоїзмі, в своєму болі, у власній самодостатності?». Адже Ісус пам’ятає про розіп’ятого поруч, піклується до останнього подиху, що спонукає нас замислитися над тим, яку пам’ять зберігаємо ми. Бо можна пам’ятати лише про кривди… «Браття й сестри, запитаймо себе сьогодні, перед цією євангельською картиною: якими зберігаються люди в наших серцях? Як ми пам'ятаємо про тих, хто поруч з нами проходить через життєві події? Чи я осуджую? Чи розділяю? Чи приймаю?» – сказав Папа.

Підсумовуючи, проповідник зауважив, що «звертаючись до Божого серця», люди всіх часів «можуть сподіватися спасіння». Бо «Господня пам’ять зберігає всю історію», якої Господ є «співчутливим і багатим милосердя суддею». І саме з такою вірою, за словами Святішого Отця, підносимо молитву за померлих пастирів, щоб вони «могли втішатися у вічності товариством святих», у той час як ми «зі стійкою надією очікуємо на той час, коли зможемо радіти з ними в раю».