В Хрестопоклінну неділю в Соборі Святої Софії в Римі відбулася Божественна Літургія, яку очолив владика Іриней Білик, папський канонік базиліки Санта Марія Маджоре. Співслужив йому о. Дмитро Кудін, віце-ректор Собору.

Особливу атмосферу Літургії створив хор Вальбронзале (Valbronzale) з Оспедалетто Вальсугана під керівництвом маестро Давіде Мінаті (Davide Minati). Хористи супроводжували богослужіння, виконуючи частини Літургії, що стало виразним знаком солідарності з Україною. У заході також взяли участь генерал Карабінерів Ізидор Фурлан (Isidoro Furlan), та Еді Лічардієлло (Edy Licciardiello), мер міста Оспедалетто.

В своїй проповіді Владика Іриней наголосив, що третя неділя Великого посту в нашому церковному календарі називається Хрестопоклінною. У цей день Свята Церква не говорить нам про хрест як символ терпіння, покути чи приниження, а радше прославляє святий хрест як символ перемоги і тріумфу, що веде до світлого Христового Воскресіння і нашого воскресіння.

Христос говорить нам: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною». (Мк 8,34). Що означає зректися себе? Це означає зректись своїх тілесних гріховних вчинків, чи навіть гріховних бажань. Але самозречення - це не мета, а засіб. Я зрікаюся себе, щоб оперти своє життя на Христі і йти за Ним не тільки на Голгофу, а й далі, до воскресіння.

Що означає взяти свій хрест? Це означає прийняти реальність нашого життя, з його труднощами, стражданнями, але з вірою у те, що з Богом ми здатні подолати будь-яке випробування. Хрест, отже, не є кінцевою метою – хрест є дорогою до перемоги, до воскресіння.

Сьогодні Україна – на Голгофі. Сьогодні, на четвертому році повномасштабного вторгнення московитів в Україну, коли наш народ несе свій хрест болю, втрат, вигнання і боротьби, ми маємо навчитися бачити у Христовому Хресті джерело сили, а не лише важкий тягар. Щодня ми бачимо кров і біль, але одночасно ми бачимо і силу нашого народу, який не складає рук, не опускає голови, не зневірюється. Це – справжній хрестопоклонний шлях, яким йде весь наш український народ.

Дорогі в Христі! Коли Христос був розіп’ятий, здавалося, що все скінчилося. Але в той момент почалася нова історія – історія нашого спасіння. Так само і в житті нашого народу. Кожен день війни приносить втрати і скорботу, але він також наближає нас до перемоги. Ми несемо цей хрест, як Христос ніс Свій, знаючи, що кінцева мета – не смерть, а життя.

Сьогодні ми зібралися у цьому величному Прокатедральному соборі Святої Софії, який постав як знак непохитної віри нашого народу. Його будівничий, великий Патріарх Йосиф Сліпий, знав, що означає нести хрест. 18 років заслання, переслідувань, страждань – і жодного відступу від віри та від любові до свого народу. Він залишив нам не лише цей собор, а й приклад духовної незламності.

Патріарх Йосиф, відкриваючи цей собор, закликав: «Будьте вірні своєму хресту, бо тільки через нього приходить воскресіння».

Дорогі в Христі! Чи ми, українці, готові сьогодні залишатися вірними цьому хресту? Чи готові ми нести його з надією, з вірою і любов’ю? Тому Хрест Господній сьогодні є для нас, як заклик до дії. Великий Піст – це не лише час роздумів, а й час дії. Християнство не є вірою пасивного очікування. Християнство – це шлях хреста, який веде до перемоги.

Що ми можемо зробити сьогодні?

По перше. Зміцнити нашу віру. У час випробувань легко впасти у зневіру. Але Бог не залишає нас. Кожна молитва, кожне Слово Боже, яке ми чуємо, дає нам силу нести свій хрест.

По друге. Допомагати один одному. Хрест стає легшим, коли ми несемо його разом. Підтримувати наших військових, допомагати тим, хто постраждав, бути світлом для ближніх – це наш обов’язок.

По третє. Пам’ятати, що Хрест – це не кінець. Після Голгофи настало Воскресіння. Україна пройде цей шлях. Але вже сьогодні ми повинні готуватися до того, що будемо відбудовувати нашу знищену країну, зміцнювати нашу Церкву, передавати віру наступним поколінням.

Дорогі у Христі! Стоячи сьогодні перед животворним Хрестом, станьмо на молитву за Україну, за всіх, хто несе свій хрест у цій війні – за наших воїнів, наших поранених, наших біженців, за тих, хто втратив своїх рідних.

Молімося словами, які Патріарх Йосиф так любив: “Тебе, Бога, хвалимо, Тебе, Господа, визнаємо, Тебе, Предвічного Отця, вся земля величає!”.

Господи, дай нам сили нести наш хрест з гідністю! Дай нам віри, щоб не впасти у зневіру! Дай нам мужності йти вперед, знаючи, що Ти – з нами! Бо коли Ти з нами – хто проти нас?».

На завершення владика Іриней подякував італійським друзям за цей вияв любові і солідарності з українським народом: «Сьогодні ми тут разом, українці та італійці, об’єднані вірою у Христа. Хрест нагадує нам, що ми всі брати, що біль одного народу є болем усього людства. Дякуємо вам, дорогі італійські друзі, за вашу близькість, за солідарність, за допомогу біженцям, за ваші молитви за мир в Україні».

Після завершення Літургії о. Марко-Ярослав Семеген, Президент Релігійного Товариства «Свята Софія», привітав гостей і вручив їм пам'ятні медалі, випущені на честь патріарха Йосифа Сліпого з нагоди 55-ї річниці освячення Собору Святої Софії. Гості, у свою чергу, передали гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування, одягу та речей першої необхідності. Ця допомога буде доставлена до України через гуманітарну місію Релігійного Товариства «Свята Софія», щоб підтримати українців, котрі страждають від війни.

На прощання владика Іриней Білик вручив генералу Ізидору Фурлану мистецько оформлені Державні символи України і всім присутнім іконки «СПАСІННЯ НАРОДУ РИМСЬКОГО» зі своїм благословенням.