ГОШІВ. Неділя перед Різдвом. 03.01.2010
Дорогі в Христі брати і сестри!
Дорогі Гості!
З приємністю і радістю вітаю Вас нашим українським християнським привітанням:
Слава Ісусу Христу!
З приємністю і радістю кожного разу прибуваю до Вас з Вічного Міста Риму, з Апостольської Столиці, щоби тут, на Ясній Гошівській горі подякувати Пресвятій Богородиці за всі Ласки і Щедроти для всіх нас. наших рідних і близьких та всього нашого українського народу та просити подальшого заступництва і охорони в цьому році і на всі роки нашого світлого життя.
У неділю перед Різдвом Христовим читається у храмах Книга родоводу Ісуса Христа.
І всіх поколінь від Авраама до Давида - чотирнадцять, і від Давида до вавилонського переселення - чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа - поколінь чотирнадцять".
Книга родоводу Ісусового складена євангелістом згідно з старозавітними родоводами. Тут автор переслідує дві мети. По-перше, родовід Ісуса Христа демонструє нерозривний зв'язок Старого й Нового Заповітів. По-друге, у ньому підкреслюється месіанство Ісуса як обіцяного Спасителя (згідно з обітницею Месія мав бути "сином", тобто нащадком Давида). І починає автор цей родовід із Авраама як праотця народу Божого, "отця віруючих". Книга родоводу, згідно із східним звичаєм, ведеться по чоловічій лінії (по лінії Йосипа), а не по лінії матері (Діви Марії).
Євангелист Матей ділить старозавітну історію за принципом священних чисел на три періоди, кожен з яких охоплює чотирнадцять поколінь. Що це за три періоди? Яка духовна символіка цього?
Чотирнадцять поколінь "від Авраама аж до Давида" - це період воцаріння віри в Ізраїлі. Чотирнадцять поколінь "від Давида аж до Вавилонського переселення" - період занепаду, випробовування віри. І, нарешті, чотирнадцять поколінь "від вавилонського переселення до Христа" - період відродження, воскресіння віри й Церкви.
Три періоди червоною ниткою проходять через усю Біблію. Тут символічно зображено шлях блудного сина - і всього людства від увірування через падіння й випробування до відновлення, торжества, прославлення віри. Сказано пророком: "Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматував - і нас вилікує, ударив - і нас перев'яже! Оживить він нас до двох день, а третього дня нас поставить, - і будемо жити ми перед обличчям Його".
Цей шлях - шлях не лише Старозавітної, але, на жаль, і Новозавітної Церкви. Шлях від чистоти віри за часів апостольських (символічно Авраам, Давид), через сьогоднішній занепад (Вавилон, змішання чистого й нечистого, святого і несвятого), - до приходу Христа у славі, до царювання Духа Любові Христової в серцях усієї Церкви: Нового, Горнього Єрусалиму! І шлях цей в усій повноті (число "сім" символізує собою повноту Божу) проявляється як в усій Церкві загалом, так і в кожній душі зокрема (звідси й чотирнадцять, що дорівнює сім додати сім). Божа повнота і наша повнота, до якої ми повинні прямувати.
Тож трудімося, щоб зусиллями своїми наблизити Царство Небесне, щоб через вибраних дні скорботи нашої вкоротилися, і щоб швидше пройти нам шлях "від вавилонського переселення до Христа".
Різдвяні ясла - спадщина святого Франциска у країнах християнського Заходу популярним символом Різдва є Різдвяні ясла, тобто зриме уявлення того, що говорить про народження Ісуса Христа святий євангеліст Лука. Він пише: «Коли ж вони були там, настав їй. І народила Сина Свого Первістка, і сповила, в поклала Його в ясла, бо не було їм місця в заїздіі ».
. У ці дні ясла стоять у будинках мільйонів сімей, і не тільки католицьких. Традиція сягає корінням до події з життя святого Франциска Ассизького. Саме він влаштував перший ясла в місцевості Греччіо в Умбрії; це сталося 25 грудня далекого 1223 рокую
У 1220 році Франциску вдалося здійснити своє бажання: відвідати місця, пов'язані із земним життям Ісуса Христа. Він побував у Вифлеємі, де довго молився на тому місці, де народився Спаситель. Повернувшись до Італії, він не припиняв думати про свою поїздку. Перш за все його полонила народження Ісусове. Бог зробився людиною, слабким, крихким, бідною дитиною. Міркуючи про це, Франциск не міг не плакати. На Різдво 1223 він вирішив влаштувати «живу виставу» народження Ісуса, щоб краще і глибше зрозуміти цю незбагненну таємницю.
Франциск обрав Греччіо, а не Ассізі, де він народився і жив. «Цілком ймовірно, тому, що селище Греччіо нагадувало йому про пейзаж у Вифлеємі.
Греччіо являло собою нагромадження бідних хатин. Жителів було, можливо, одна сотня. Місцевість була вологою, болотистій і нездорової, тому й малонаселеній. Але там панувала та крайня убогість, безмовність, страждання, - які були дорогі Франциску, оскільки допомагали йому роздумувати, відчути свою смиренність і убозтво.
Тому, перш, ніж приступити до здійснення цього задуму, він просив дозволу у Папи.
Звістка про це рознеслася, місцеві жителі зібралися навколо гроту, де Франциск і його сподвижники збиралися на молитву. Прибутки паломники з інших селищ. Прийшли тріумфуючі чоловіки і жінки, несучи з собою те, що могли: свічки, факели, які висвітлювали цю ніч».
Все було приготовлено згідно з його бажанням, він тішився , що «в цей момент ставили ясла, сіно, приводили вола та віслюка. Ніхто з присутніх не зайняв місця Марії, Йосифа і Дитини . Франциск хотів побачити реальну сцену і роздумувати про це під час різдвяної Літургії.
Це - дуже важливо. Під час Євхаристійної Літургії на престолі появляється «істинна, реальна і субстанціальна присутність» Ісуса. Франциск хотів заново пережити реальне народження Ісуса під час Літургії. Коли він говорив про священиків, він порівнював їх з Дівою Марією; священики служать, щоб Ісус знову народився на престолі. Він говорив, що віруючі, коли причащаються, подібні до Марії, яка носила Ісуса в своєму лоні. Євхаристійна Літургія у ту різдвяну ніч повинна була принести Ісуса на це місце, прикрашене подібне до Вифлеємської печери».
Франциск одягнувся в священичий одяг і прочитав Євангеліє. Він також виголосив проповідь. Коли він вимовляв слова «Вифлеємське Немовля», голос у нього тремтів від розчулення і співчуття. Під час Літургії стала велика кількість дарів Всемогутнього», тобто дивовижні явища. Всі побачилт у яслах прекрасне спляче немовля, яке блаженний Франциск, обіймаючи обома руками, наче розбудив від сну».
У країнах Візантійської традиції улаштування Різдвяних ясел не було дуже поширене. На Сході Церква традиційно віддавала перевагу святих ікон. Але й на іконі Різдва Христового можна побачити ті самі особи і міркувати про ту ж велику таємницю, в якій Небо поєдналося з землею, Бог - з людиною. Воістину Христос народжується .
У своїй проповіді на на нічній різдвяній Літургії за новим стилем Папа Бенедикт XVI говорив про делікатність Бога, який долає відстань, яка відділяє його від людини, але все-таки залишає місце для свободи людини. У свою чергу, людині, щоб бачити смиренність Творця, вона повинна прокинутися зі сну, вийти з ілюзії світу і власного егоїзму, щоб побачити, що дійсно найбільш важливим в нашому житті є Бог.
Нашу віддаль до Бога символізують особи пастухів і волхвів зі Сходу. Пастушкам вистарчає негайно встати і відправитися до Вифлеєму, мудреці мають перед собою довгий і складний шлях.
«Отож і сьогодні живуть прості і скромні душі, які живуть в безпосередній близькості від Господа, -Вони, можна сказати, його сусіди і легко можуть відвідати його. А більшість з нас, сучасних людей, що живемо дальше від Ісуса Христа, від того, що став людиною, який прийшов від Бога серед нас.
Ми живемо різними філософіями, інтересами і заняттями, які заповнюють наше життя і дорога до Вифлеємської стаєнки є дуже далекою. І в різний спосіб Бог неодноразово змушений нас підштовхувати, щоб допомогти нам вийти з плутанини наших думок і наших занять, щоб ми знайшли шлях до Нього.
Бажаю всім Вам, дорогі в Христі, щоб ми завжди змогли виходити з плутанини наших думок і наших занять, щоб бачити новонародженого Христа в кожній Службі Божій, я яслах наших ближніх, особливо терплячих і страдаючих, бо всі ми сотворені на образ і подібність Божу.
Нехай Вифлеємська зоря освітить дорогу нашої подорожі до земного і небесного Вифлеєму, щоб ми знайшли Христа хоч убогого тілом, але сильного духом. Нехай та вифлемська зоря дасть світло нашому народові зробити правильний вибір в нашому політичному і національному розвитку для добра усього народу
Дорогі в Христі, з Вічного Міста Риму, з Апостольської Столиці мило мені вітати всіх Вас, всіх наших гостей з торжественним і величним святом Різдва Господа нашого Ісуса Христа, що його так урочисто святкує наш український народ на рідних землях в Україні і всюди, де недоля закинула наших Братів і Сестер.
Нехай новонароджений Христос відродить і оживить наше життя новими конкретними овочами Віри, Надії і Любови до Бога, нашої Церкви, України і наших ближніх.
Від щирого серця бажаю Вам і Вашим рідним радісних свят Різдва Господа нашого Ісуса Христа та Богом благословенного щасливого Нового року !
І з цієї урочистої нагоди уділяю всім Вам, дорогі в Христі, моє Архієрейське Благословення:
ЛЮБОВ БОГА-ОТЦЯ І ПРИЧАСТЯ СВЯТОГО ДУХА НЕХАЙ ЗІЙДЕ НА ВАС І ПЕРЕБУВАЄ З ВАМИ ЗАВЖДИ,
НИНІ, ПОВСЯКЧАС І НА ВІКИ ВІЧНІ!
