2 лютого, за григоріянським  календарем, тобто  за новим стилем  свято Стрітення Господа нашого Ісуса Христа, якe завершує різдвяний цикл пожертвуванням Ісуса Господеві та пророцтвом праведного Симеона і відкриває шлях, що веде до Пасхи. Це свято відзначаємо на спогад події, яка відбулась сорокового дня після народження Ісуса, коли Пречиста Діва Марія і Святий Йосиф принесли новонародженe  Дитя до єрусалимського храму, щоб пожертвувати Господеві. Їм назустріч вийшов праведний старець Симеон та пророчиця Анна. Це свято має за основу подію, записану в 2 розділі Євангелії від святого Луки (див. Лк 2,22-39). У цей день у церквах посвячують свічки, як символ того, що Христос – це світло світу.

2 лютого – це  також   Всесвітній день Богопосвячних осіб, встановлений 1997 року святої пам’яті Папою Іваном Павлом ІІ. Це день особливої призадуми над  монашим життям i молитов за покликання, як до священичого, так і до монашого життя.

З нагоди cвята Стрітення Господнього та Всесвітнього дня Богопосвячених осіб у Ватикані, в базиліці святого апостола Петра, о 17:30 римського часу, Святіший Отець Венедикт ХVІ очолив відправу урочистої Вечірні разом з численно зібраними представниками чернечих спільнот та семінарій Вічного Міста. 

Папа  Венедикт XVI під час Вечірні говорив  про роль Богопосвячених осіб як посередників між Богом та світом. «Посвячена Богові особа вже самим своїм життям представляє для всіх, хто її зустрічає, немовби міст до Бога», – зазначив під час проповіді Венедикт XVI, пояснюючи, що так стається завдяки посередництву Ісуса Христа, Який розділив з нами людську неміч, щоб ми могли стати учасниками Його Божественної природи. Папа закликав бути вдячними Господеві за дар Богопосвяченого життя. «Якщо б його не було, то наскільки біднішим був би світ», – сказав Святіший Отець, додаючи, що його важливість полягає саме в тому, що воно є знаком безкорисливості любові, особливо в суспільстві, яке задихається у вирі скороминущих речей та пошуку корисливості. «Натомість, Богопосвячене життя свідчить про нeпeрeминаючу Божу любов, Яка спонукує до посвяти cвого життя, відповідаючи на безмірну любов Господа, Який перший віддав Своє життя за нас».

«Також  і для сучасної людини Богопосвячене життя залишається привілейованою школою “смиренності серця”, покірного визнання своєї немічності, але, одночасно, залишається школою довір’я до Божого милосердя, до Його любові, яка ніколи не покидає. У дійсності, чим більше хтось наближається до Бога, є ближчим до Нього, тим більше користі це приносить для інших. Богопосвячені особи досвідчують Божої благодаті, милосердя та прощення не лише для себе, але також для ближніх, будучи покликаними носити у своєму серці та молитвах турботи і сподівання людей, особливо тих, які далекі від Бога».

У Богослуженні, як і кожного року, брала участь численна українська церковна спільнота Риму, адже у Вічному Місті знаходяться головні осідки Oтців Василіян, Cecтер Василіянок та Cecтер Служебниць, навчаються Oтці i Cecтри Boпллоченого Cлова; Oтці Редемптористи i Cecтри Редемптористки, Oтці Салезіяни та працють Cecтри Катехитки Св. Анни, а крім того є українські Папські колегії Св.Йосафата і Святої Покрови, як також чимало українських семінаристів вчаться в інших духовних інституціях.

Cepeд Єпиcкопів у відправi урочистої Вечірні брав участь владика Іриней Білик, ЧСВВ, Канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре.