4 квітня 2010 року, у празник Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, урочисту Архиєрейську Святу Літургію в каплиці Благовіщення Ватиканського Радіо відправив, виголосив проповідь та звершив обряд посвячення пасок Преосвященніший владика Іриней Білик, ЧСВВ, канонік папської базиліки Святої Марії Більшої, що у Римі. Співслужив о. Тимотей Коцур, ЧСВВ, керівник Українського Відділу Радіо Ватикану. Апостола проспівав о. д-н Євген Хомин, ЧСВВ. Співали отці та брати римської василіянської обителі.

Пропонуємо звукозапис цієї Святої Літургії, відправленої у каплиці Благовіщення Радіо Ватикану, проповіді та обряду посвячення пасок:

Дорогі в Христі брати і сестри! Дорогі радіослухачі!

На хвилях ВАТИКАНСЬКОГО РАДІО щиросердечно вітаю всіх Вас  нашим українським Великоднім привітанням:

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

З приємністю і радістю духовно єднаємося в цьому Пасхальному Торжестві, «щоб наша радість була повна” (1Ів 1,3 4) і щоб вона ніколи не залишала нас.

Сьогоднішнє Свято – це Свято над свят?ми, Торжество всіх Торжеств, бо ХРИСТОС - воістину воскрес.

Христове  Воскресіння – це Христова Пасха i наша Пасха. Пасха, що на нашій мові означає «перехід», бо Христос перейшов від смерті до життя, від гробу до воскресіння, від земних терпінь і страждань до життя у славі і єдності Небесного Отця та Причасті Святого Духа. 

Віра в Христове воскресіння є основою нашої віри, бо якщо Христос не воскрес, то за словами ап.Павла,-   тоді марна й проповідь наша, марна й віра наша» (пор.1 Кор 15, 13-14). Тому  Символ віри  проголошує, що «був розп*ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав і був похований, і воскрес у третій день згідно з Писанням».

Вістку про Христове Воскресіння звістив Господній Ангел насамперед відважним жінкам Мироносицям, що не побоялися на світанку воскресного дня вирушити до Господнього гробу, щоб надати останню послугу любові стражденному, пошматованому  тілу Христовому. Цю радісну новину передали вони  розчарованим в надії переляканим Апостолам. Цю вістку з покоління в покоління проголошує і передає Христова Церква усім народам у всіх закутках землі.

Цю радісну вістку звіщає Христова Церква і нашому боголюбивиму багатостраждальному українському народові  впродовж понад тисячолітньої нашої християнської історії.

Цю вістку про Христове Воскресіння звіщали навіть тоді, коли наша Церква була розіп*ята і привалена тяжким каменем тоталітарного атеїстичного режиму, коли народ був в кайданах, край у руїні, а ворог навіть молитись не давав, і всюди була сторожа тодішнього політичного режиму.

В рідному краю замовкли дзвони наших святинь, не було чути великодніх пісень і гаївок, духовні пастирі нашого народу були закатовані чи каралися в тюрмах, чи на засланні; не було можливості відбути великодної сповіді чи посвячення пасок.

Пригадую, як в кінці 60 років  підпільні монахині, мамині сестри, як ті відважні мироносиці, приносили кожного року в наше село Княжпіль за кілька днів до Пасхи жменьку  солі, освяченої підпільним священиком, що вже повернувся із заслання. Цю сіль, як дорогоцінний скарб, з великою увагою і пошаною ділили по декілька грамів поміж вірних. Цим пучком солили на Великдень ті великодні страви, яких і не було вдосталь.

Не було в той час можливості почути слово Боже чи вислухати Святу Літургію по Ватиканському радіо, бо не було ще навіть електрики в той час в рідному селі, як і в більшості сіл по нашій славній Україні, де «повсихали сади зелені, погнили біленькі хати, повалялись, стави бур’яном поросли. Села неначе погоріли..». Але перед тим скромним Пасхальним сніданком  бабуся давала в руки, як щось найдорожче, єдиний уцілілий в хаті старенький молитовник і просила відчитати поволі і розважно текст Святої Літургії.  

Але і при тих скромних зовнішніх обставинах була внутрішня радість і духовне відчуття Христового воскресіння, коли напівголосом заспівали, що «Бог дав щастя всій родині, Бог дав радість нам з небес: Христос воскрес!  

 Та коли прийшла повнота часу (пор.?) Ангел Господній відвалив тяжкий камінь з катакомб нашої Церкви і України;  наш народ, що довгі роки перебував у темряві, побачив світло Христового Воскресіння Церкви і народу; ми без боязні і страху «єдиним серцем і єдиними устами» радісно заспівали,  що «Минула вже неволя –свобідно серце в грудях б'є,настала щасна доля». Хоч, правда, не такою виявилась та щасна доля в наших сподіваннях і потребах.

 Та, дорогі брати і сестри! Нові часи приносять нові випробування та нові терпіння. Але памятаймо, що Наші хрести поєднують нас з Христом, а через них - з Його воскресінням, як співаємо на Воскресній Утрені, що: „Вчора нас поховано з Тобою, Христе; встаємо сьогодні з Тобою воскреслим, бо вчора нас з Тобою розп’ято.  ”(зі Стихира Воскресної Утрені).

Щоб перейти до якісно нового життя, щоб Пасха–перехід здійснилася в нашому житті, потрібно поборювати себе і світ в тих його негативних проявах, які противляться науці Христа і є ворожими проти Бога і Його Церкви.

Страсна п’ятниця була кульмінаційною в діях Всесвіту. Тоді змагалося зло з добром. Зло є спрямоване на руйнування і знищення. Така його засаднича мета. А Добро є творче. Хоч у Велику п’ятницю зло перемогло добро але у Великдень Добро здобуло остаточну перемогу над всіма руйнівними силами, завдяки Воскреслому Христу.

Дорогі радіослухачі!

Все наше життя є боротьбою між двома світами. Ісус Христос хоче мати нас у вічному щасті, прагне, щоб ми ставали на стороні добра, справедливості, миру, злагоди, любові, але рівночасно сили зла хочуть нас мати на своїй стороні. Це змагання є постійно і воно є важким, але пам’ятаймо, що кожний наш вибір, або збагачує наше серце, або його руйнує. Та ми не є самотні у тих наших змаганнях: Воскреслий Христос підтримує нас своєю Ласкою, щоб ми були вірні тим ідеалам, за які Він віддав своє життя. Радість воскресіння в тому, що Христос приходить до нас зі словами: „Бадьоріться, бо я переміг світ”(Ів.16.33).Не бійтеся зовнішніх терпінь, коли треба бути вірними правді і любові до Бога, Церкви та України!

 Воскресіння Христа оживило віру і надію Апостолів. Воскресіння Ісуса – це також і наша надія! Це сьогодні з радістю проголошує Церква і звіщає надію, яку Бог вчинив міцною і непереможною, воскрешаючи Христа із мертвих; передає радісну новину, яку хоче з усіма розділити, у кожному місці, в людях матеріально і духовно збіднілих, ошуканих політичними обіцянками недобросовісних політиків і урядовців, в спотворених обличчях голодуючих, у стурбованих обличчях батьків, пенсіонерів і похилих віком, у втомлених обличчях наших заробітчан, позбавлених найосновніших умов для гідного життя.

«Воскреслий Христос вселяє надію, яка здатна породити відвагу до творення добра, також і передовсім тоді, коли це коштує багато зусиль», – повчає Святіший Отець Венедикт XVI,  Своїм воскресінням Христос переміг смерть і показав, що вона вже не має влади над людиною, але залишаються ще численні сліди її панування. Воскреслий Христос вирвав коріння зла, однак, потребує людей, які в кожному часі та в кожному місці допомагатимуть Йому утверджувати перемогу Його ж зброєю, а це – справедливість, правда, милосердя, прощення та любов. 

«Отож святкуймо не у старій заквасці, ані в заквасці злоби й лукавства, а  в опрісноках чистоти й правди» (1 Кор. 5:8)., відкриймо наші душі на Христа померлого і воскреслого, щоб Він нас відновив, щоб Він очистив наші серця від отрути гріха і смерті та влив у них життєдайні соки Святого Духа: життя Божественне і Вічне.

Дорогі наші радіослухачі! З цією радістю і надією на Воскреслого Христа вітаємо усіх Вас, наших духовних пастирів, монахів і монахинь; чесних і відданих представників Української влади, інтелігенцію, усіх працівників виробничої та соціальної сфери: бізнесменів, вчителів і лікарів; інженерів і науковців; батьків і дітей, шкільну молодь і студентів; військо і тих, хто стоїть на захисті і обороні наших державних, суспільних і особистих прав; славних ветеранів наших визвольних змагань; усіх політичних діячів – патріотів України; усіх, хто тяжкою працею заробляє на щоденний хліб, усіх перестарілих, хворих і немічних; усіх тих, які у пошуках кращої долі поневіряються на чужині -  наших братів і сестер, яких недоля розсіяла по різних континентах, але які плекають віру наших батьків і Українські традиції; вдів і сиріт, одиноких і опущених, усіх знедолених і ув’язнених та усіх людей доброї волі!

Нехай воскреслий Христос подасть нам єдиномисліє і братолюбіє в усіх наших теперішніх національних і особистих змаганнях для духовного і матеріального зросту всього нашого народу!

І з цієї урочистої нагоди уділяю всім Вам, дорогі в Христі, а через Вас всім Вашим рідним і близьким і всьому Українському народу моє Архієрейське благословення

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай зійде на Вас і перебуває з Вами завжди, нині, повсякчас і на віки вічні!