Україну представляли єпископ Іриней Білик, канонік цієї Базиліки і Надзвичайний і Повноважний Посол України при Апостольській Столиці пані Тетяна Іжевська.

Архієрейську Божественну Літургію у візантійському обряді в цій Базиліці при Папському престолі очолив  архієпископ Циріл Васіл, Секретар Священної Конгрегації Східних Церков, з яким співслужив єпископ Іриней Білик та численні священики з інших слов’янських країн.

Архієпископ Циріл Васіл у своєму слові привітав усіх присутніх та наголосив на великій місії святих Кирила і Методія для всіх слов’янських народів. Вперше Божественна Літургія на слов’янській мові прозвучала в цій Базиліці. Папа Адріан ІІ (867-872) затвердив слов’янську мову нарівні з єврейською, грецькою і латинською також, як Богослужбову.

Папа Адріян II своєю апостольською владою затвердив слов’янську мову та обряд у Церкві, поставивши їх нарівні з латинським і грецьким. Такий був початок Візантійсько-Слов’янського обряду. Папа Адріян II потвердив мову слов’янську як мову літургічну буллою „Gloria in Altissimis Deo”.

Появу слов'янського варіанту візантійського обряду завдячуємо двом святим братам: Кирилові й Методієві. Хто вони? Батько Кирила і Методія був державним урядником у місті Солуні в Греції. Старший брат Методій народився 815 року, а Кирило - близько 827 року. Обидва брати отримали вищу освіту. В Солуні було багато слов'ян, тож вони, крім грецької, могли знати і слов'янську мову. Господь Бог покликав їх до великої і святої місії: нести християнську віру поміж слов'ян.

За їх часів існувала Великоморавська держава. Великий князь Моравії Ростислав просив у візантійського цезаря Михайла III (867) місіонерів. Цезар доручив Кирилові, який знав слов'янську мову, перекладати церковні книги на слов’янську мову, а 863 року вислав обох братів на Моравію проповідувати християнську віру. Їхнім бажанням було, щоб слов'янський народ розумів мову св. Літургії й інших богослужб.

Слов'янську азбуку на честь св.Кирила назвали "кирилицею".