Господь наш Ісус Христос передав через побожну монахиню свої об’явлення і обітниці. Так у Церкві розпочинається культ Найсвятішого Серця Ісуса, зокрема  богослужіння перших п’ятниць місяця.

Всі ці події появи відбувалися з 5 по 20 червня 1675 року, в тиждень свята Пресвятої Євхаристії. Одного разу Маргарита адорувала Христа в Пресвятій Євхаристії у монастирській каплиці. Аж ось несподівано отримала від Бога “надзвичайні благодаті Його любови». 

Ісус просив про винагородження, а для цього хотів, щоб запровадили спеціальне свято для вшанування Його Серця. Під час цього свята заохочується приймати Св.Причастя у намірах винагородження і відправляти обряд перепрошення. Господь Ісус пообіцяв, що «Його Серце відкриється з благодаттями як для тих, котрі сприятимуть впровадженню цього свята, так і для тих, які будуть його святкувати».

Таким був початок святкування урочистості Найсвятішого Серця Ісуса. Святий Ян Еудес запровадив це свято в своїх спільнотах уже в 1672 році і єпископи затвердили його в своїх дієцезіях. Господь Ісус просив, однак, щоб свято Серця Ісуса відзначалося в усій Церкві. Апостольський Престіл  офіційно проголосив його святкування в 1765 році, затверджуючи відповідний обряд Літургії Годин і Святої Служби. Але лише в 1856 році на прохання французьких єпископів свято було впроваджено у всій Церкві.

Свята з Паре-ле-Моніаль мала завдання спричинитись до запровадження в Церкві свята Найсвятішого Серця Ісуса. Господь об'явив їй, щоб звернулася по допомогу у виконанні цього завдання до отця Коломб’є – людини витривалої в подоланні труднощів.

 КІЛЬКА ВАЖЛИВИХ ДАТ З ЖИТТЯ СВ.МАРГАРИТИ МАРІЇ АЛЯКОК

22 липня 1647 рік – народилася св. Маргарита Марія Алякок.

25 липня 1647 рік – була охрещена в місцевому храмі.

1656 рік – приймає перше Святе Причастя.

1669 рік– приймає Таїнство Миропомазання.

20 червня 1671 рік – вступає до монастиря візиток в Паре-ле-Моніаль

5 листопада 1672 рік – складає довічні обітниці, яким передували духовні вправи.

27 грудня 1673 рік – перше велике об’явлення.

1674 року – об’явлення про перші п’ятниці місяця і Святу годину.

Червень 1675 рік – велике об’явлення „Ось серце, що так сильно полюбило людей”.

31 грудня 1678 рік – пише свій заповіт, у якому цілковито віддається  Ісусу.

Осінь 1684 рік – переживає містичні заручини з Господом.

31 грудня 1684 рік – стає настоятелькою новіціату.

1685 рік – на прохання о. Ролена описує факти зі свого життя.

31 жовтня 1686 рік – складає обітниці досконалості.

Свято Вознесіння Господнього 1687 року  – стає асистенткою сестри-настоятельки.

2 липня 1688 – має видіння про місію візиток і єзуїтів.

7 вересня 1688 – посвячення каплиці Найсвятішого Серця у монастирському саду.

22 липня 1690 – розпочинає духовні вправи, які готують до смерті.

17 жовтня 1690 – помирає у віці 43 років.

1691 рік  – на світ з’являється книга о. Гросе про богослужіння до Серця Ісуса.

18 вересня 1864 рік – Пій ІХ провів беатифікацію Маргарити Марії.

Поміж всіма обітницями, яких дало Пресвяте Серце Христове святій Марії Маргариті Алякок, одна із них особливо заслуговує на те, щоб усі звернули на неї увагу. Цю обітницю, св.Маргариті об'явив Ісус Христос в 1689 році перед її смертю. Поміж обітницями Христового Серця вона дванадцята.

Ось вона: «У потоці милосердя Мого Серця обіцяю, що Моя всемогутня любов надасть ласки остаточного витривання всім тим, які приймуть святе Причастя в кожну першу п'ятницю на протязі дев'яти місяців підряд; вони не помруть без Моєї ласки і без прийняття святих Тайн, а Моє Серце стане для них безпечним притулком у ті останні хвилини».

Коли Ісус Христос об'явився святій Маргариті, то сказав до неї найперше оці слова: «Я обіцяю тобі». Цим Він хотів дати їй зрозуміти, що Він ручається за цю велику ласку своїм Божим словом, тим словом, що про нього сказано в Святому Письмі: "Небо і земля минуться, а слова Мої не минуться". Поручившись за своє слово, Він додає: «У потоці милосердя Мого Серця», щоб звернути нашу увагу на те, що це не звичайна обітниця, яка є плодом звичайного милосердя, але справді Велика Обітниця, що могла виплисти тільки з надміру безконечного Божого милосердя. Оце неначе говорить нам Божественний Спаситель: "О, душі, відкуплені Моєю Кров'ю, обітниця, яку даю вам, така велика, що неначе б уже вичерпувала всі скарби Мого милосердя". На нас тепер черга, щоб уміти нею скористатися.

Але щоб цілком запевнити нас у тому, що Він виконає за всяку ціну все те, що обіцяє, Христос посилається на Свою любов, на ту любов, що все може зробити для добра тих, які надіються на неї. Це означає, що даремними є всі хитрощі диявола, щоб вирвати ті Христові душі, які знаходяться в Його любові. Він допоможе їм жити по-християнськи, щоб вони не втратили життя вічного.

Коли Христос говорить без усяких застережень, що Він надасть тим душам ласки остаточного витривання, Він має на увазі цю останню ласку, найціннішу з усіх ласк, від якої залежить життя вічне. А обітницю цю стверджує ще такими словами: «вони не помруть без Моєї ласки», а це означає: вони осягнуть вічне щастя, вони отримають рай.

Цю обітницю - «вони не помруть без Моєї ласки і без прийняття святих Тайн» - треба розуміти так, що коли вмираючий мав би на своїй душі важкий гріх, то Ісус Христос дасть йому ласку поєднатися з Богом через добру сповідь, прийде до його душі в Пресвятій Євхаристії, щоб увійти з нею до життя вічного і обереже від пекельного ворога в останній вирішальний момент. А якщо якась хвороба відібрала хворому мову, або з якоїсь іншої причини він не міг висповідатися, тоді Предобрий Ісус дасть йому ласку щирим жалем очистити свою душу й повернутися до Божої приязні. Отже, хто пішов за покликанням любові Христового Серця й прийняв дев'ять Причасть кожної першої п’ятниці дев’ять місяців підряд, той не помре без Божої ласки.

Обов’язкові умови

Щоб осягнути плоди цієї "Великої Обітниці", тобто, щоб забезпечити собі спасіння завдяки їм, - обов’язково треба дотримуватися таких умов:

1. Дев’ять святих Причасть. Отже, хто прийняв би кілька Св. Причасть, але не дев'ять, він не осягне ще плодів "Великої Обітниці".

2. Ці св. Причастя треба прийняти обов'язково в перші п'ятниці місяця, бо не матимемо права до "Великої Обітниці", якщо приймемо св. Причастя в інші дні місяця, наприклад, у неділю або навіть у п'ятницю, що не є першою в місяці.

3. Дев’ять місяців підряд. Це третя умова. Вона означає, що людина мусить прийняти дев'ять св. Причасть у першу п'ятницю дев'ятьох місяців підряд без будь-якої перерви.

Якби хто прийняв п'ять, шість, сім св. Причасть, а потім одного місяця перервав цю дев'ятницю, навіть не по своїй волі, чи через якусь перешкоду чи забуття, то зрозуміло, що тут його вини нема, однак мусить цю велику дев'ятницю починати знову від початку.