СВЯТО УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НА ЯСНІЙ ГОРІ В ГОШЕВІ
Під час Літургії владика Іриней висвятив чотирьох братів Василіянського Чину на дияконів. Усі вони цього року успішно закінчили навчання у Василіянському інституті філософсько-богословських студій, а напередодні отримали з рук владики Іринея піддияконські свячення. Це диякони Лазар Громадський, Павло Федусів, Ілля Фіголь та Іван Логай.
Наприкінці Святої Літургії владика Іриней привітав ігумена Гошівського монастиря о. Дам’яна Кастрана, ЧСВВ, з 45-ою річницею від дня народження та 20-ю річницею священства, передавши Апостольське благословення від Святішого Отця Венедикта XVI.
Подаємо текст вітального слова єпископа Іринея Білика на Божественній Літургії з нагоди свята Успіння Пресвятої Богородиці:
«Дорогі в Христі: високопреподобні о. Ігумен, о. Ректор, преп. і всеч. отці, преп. брати і сестри. Дорогі в Христі брати і сестри!
Щиросердечно вітаю всіх Вас нашим українським християнським привітанням: СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Дорогі в Христі, сьогодні як і кожного року, Пресвята Богородиця зібрала нас тут, на Ясній горі, під своїм святим материнським омофором у празник Свого Успіня.
Тож з приємністю і радістю прибув і я до Вас з Вічного Міста Риму, з Апостольської Столиці, щоб розділити з вами урочистість сьогоднішнього свята і уділити вам своє Архієрейське благословення!
Дорогі в Христі, цього року припадає якраз 60-та річниця відтоді, як Папа Пій ХІІ урочисто проголосив догму про Внебовзяття Пречистої Діви Марії, навчаючи, що Божа Мати відвічно поєднана з Христом, Непорочна в зачатті, Діва у материнстві, великодушна Співробітниця Божественного Відкупителя, була також збережена і від гробового тління та взята з душею й тілом до Небесної слави, де сяє як Цариця по правиці Свого Сина, Безсмертного Царя.
Тож разом з Ангельськими хорами заспіваймо, голосно закличмо до Матері Бога нашого, бо Вона сьогодні передає свою всесвітлу душу в Непорочні руки Того, Хто з Неї безсіменно прийняв тіло, бо Вона в Успіні нас не залишила, а перейшла до нового життя, будучи Матір’ю Життя.
Оповідає нам святе Передання, що Пресвята Богородиця любила молитися в Оливному городі Гетсиманського саду, де Христос переживав смертельну агонію перед своїми страстями і, коли прийшов час, з’явився їй архангел Гавриїл і сповістив Їй від Ісуса Христа, що через три дні закінчиться Її земна дорога. В цей день за велінням Божим зібралися Апостоли біля вмираючої Пресвятої Діви. Не було тільки апостола Томи. Вірні з жалем оточили Її ложе, а Пречиста Діва потішала всіх: "Я вас і на небі не забуду". В той час почувся прекрасний ангельський спів і яскраве світло освітило кімнату. Апостоли впали на коліна, а Пресвята Діва підвела очі до неба і спокійно заснула. Вона вмирала легко і тихо. Апостоли при співі побожних гимнів на своїх раменах занесли її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов здалека апостол Тома й дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж відкрили гріб, то її тіла там вже не було, а тільки похоронні ризи. Тепер усі зрозуміли, що вона воскресла і з тілом та душею її взято на небо.
В Успіні Пречистої Діви сповняється незмінний Божий закон про долю людини. Людина не може оминути смерти, але через смерть має народитися до нового життя. Тому день смерти праведних є днем їх народження до щасливої вічности, і тоді ми святкуємо їх пам'ять.
Папа Бенедикт XVI у своєму слові на Успіня наголошує, що «Божа Мати є настільки включеною у Христове Таїнство, що вже наприкінці Свого життя у всій повноті стає учасницею Воскресіння Свого Сина. Вже відтоді Вона живе тим, чого ми очікуємо наприкінці часів, коли буде повністю знищений останній людський ворог – смерть. Пресвята Богородиця вже жила тим, що ми проголошуємо в «Символі Віри»: «Очікуємо воскресіння мертвих і життя майбутнього віку».
Де ж знаходимо силу цієї перемоги над смертю? Папа зазначив, що вона – у вірі Назаретської Діви, «у вірі, яка полягає у слухняності Божому слову і цілковитим відданням Себе Божественній ініціативі та дії». Підтвердження цього знаходимо у євангельському уривку, що розповідає про те, як Марія відвідала свою родичку Єлизавету, яка називає Її «благословенною між жінками», додаючи: «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа».
Божу Матір забрав Божий Син на небо, аби не зазнала Вона зотління в гробі. Гріб і смерть не могли втримати Її у своїй владі, бо Вона – Матір Життя, хоч на хвилину охоплена тінню смерті, не переставала ніколи посилати ріки світла й життя безсмертного, правдивого щастя й дійсної радости. Тому й не можемо назвати славного її Внебовзяття смертю, а тільки Успіням. Вона з землі перейшла до неба. Хори Ангельські вийшли назустріч Цариці неба і землі, щоб супроводжувати її у небесні двори, втікали демони, піднебесні простори веселились. Сили небесні питались: «Хто це, що наче рання зоря сходить». Ангели бо бачили Христове славне вознесіння, а тепер Успіня Пречистої бачать і дивуються, як то Діва возноситься із землі на небо. З рук Христових Його Пречиста Мати одержує корону Цариці Небес
Свята Церква урочисто святкує спомин того славного вознесіння до Небесної вітчизни Пресвятої Богородиці. Величними гімнами любови і подяки славить наша Церква Пресвяту Богородицю в це найдорожче для нас Свято, присвячене чеснішій від Херувимів і незрівнянно славнішій від Серафимів, всеблаженній і пренепорочній Матері Бога нашого і нашій Небесній Матері і її славному Успіню, після якого Вона нас не залишила, а перейшла до нового життя, будучи Матір’ю Життя
Не залишала і цю Ясну гору, як і тисячі наших храмів та храмів наших душ, в яких був знищений чи затертий ЇЇ видимий образ богоненависницьким атеїстичним режимом, що лютував на наших землях. Вона невидимо у Пресвятій Оранті в древній Софії в Києві і повсюди в Україні з піднесеними руками до неба молила свого Сина і Бога нашого за свободу нашої Церкви і українського народу.
Дорогі в Христі! Пресвята Богородиця забажала, щоб ця Гошівська святиня стала духовно спорідненою з Римською Папською Базилікою Санта Марія Маджоре, яка є найбільшою святинею у світі в честь ЇЇ Пресвятого імені, щоб ділитися тими великими духовними ласками, якими вона збагачувалася, починаючи від четвертого століття. І за дивним Божим провидінням і Її заступництвом це сталося рік тому. В подяку за те, що Пресвята Богородиця була постійним Покровом і захистом для нашого народу «чи у горю, чи в недолі нашого життя», допомогла відновити цю святиню і зайняла тут своє історичне місце, за стараннями ігумена отця Дам’яна і достойних жертводавців, сьогодні відзначаємо річницю коронації Пресвятої Богородиці Гошівської, корони якої освятив Папа Римський Венедикт XVI в Римі.
В Успінні не залишила і Василіянського Чину, який завжди відзначався синівською любов’ю і відданістю Пресвятій Богородиці і величає Її як Матір і Заступницю. Відбувається щорічна посвята Василіянського чину Пресв. Богородиці. Їй завдячуємо опіку і зріст Вас.Чину, який в усі часи відзначався ревною духовною працею і вірністю Богові, Церкві і українському народові. 45 років тому у своє найбільше свято Успіня покликала до життя, а відтак до Василіянського Чину теперішнього ігумена цієї малої Базиліки на Ясній горі впреп.о. Дам’яна. З чим ми його радо вітаємо.
Також сьогодні Пресвята Богородиця втішається з нагоди уділення першого ступеня Тайни священства вихованцям Василіянського Чину. Під час Архієрейської Літургії, після освячення Чесних Дарів, відбувається поставлення дияконів, які покликані ці Освячені Дари, як і інші дари, згідно древньої традиції Церкви, розподіляти для всіх потребуючих. При уділенні цих свячень будемо разом з усіма Вами просити «Божественну Благодать, щоб їх перемінила і доповнила необхідними Ласками для ревного служіння у Христовому Винограднику.
Просім і сьогодні Гошівську Пресв.Богородицю в цей величний її празник, щоб Вона і надалі давала силу витривати в теперішніх випробуваннях нашої долі на рідній землі і на чужині, де тільки б’ється українське серце, щоб Вона вставлялася до Свого Єдинородного Сина за нас усіх, за всіх скорботних і утиснених, за наші міста і села, за мир, любов і злагоду в наших родинах та нашому суспільстві, бо Вона в Успіні світу не залишила.
Дорогі в Христі! Не обмежуймося тільки тим, щоб споглядати Пречисту Діву Марію в Її славній долі, як особу дуже далеку від нас. Ні, ми покликані побачити, що Господь у Своїй любові, бажав також і для нас, для нашої остаточної долі: через віру жити з Ним в досконалій єдності любови, і, таким чином, жити по-справжньому.