На небуденну подію 29 серпня в с.Тернава зібралися всі мешканці цього гірського села, від найменшого до найстаршого, та і навколишніх сіл - місцеву школу вирішено назвати в пам'ять мученика-ісповідника наших часів блаженної пам’яті о.Северіяна Гнатюка, ЧСВВ, який тут душпастирював в усі воєнні і повоєнні часи, тут пережив усі жахи і страхіття встановлення та лютування сталінської диктатури, та дочекався світанку нашої Церкви і України.

З цієї нагоди Архієрейську Літургію очолив єпископ-коад?ютор Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ владика Ярослав Приріз. На це торжество прибув з Риму владика Іриней Білик, Канонік Папської базиліки Святої Марії Більшої, який виголосив проповідь, в якій поділився спогадами про мученика-ісповідника наших часів блаженної пам’яті о.Северіяна Гнатюка, який був хрестителем майбутнього єпископа, а який часто відвідував свого хрестителя і відтак з блаженної пам’яті владикою Софроном Дмитерком, ЧСВВ, відпровадили в 1994 році о.Северіяна на вічний спочинок на монастирський цвинтар в м.Добромилі.

Після Літургії відбулося освячення пропам’ятної дошки та кімнати-музею в місцевій школі. Ділилися враженнями про незабутню постать мученика-ісповідника наших часів, блаженної пам’яті о.Северіяна Гнатюка, ЧСВВ у своїх виступах представники місцевої влади, вчителі, учні. Та найбільш зворушливими були спогади мешканців тієї родини, які приютили о.Северіяна у своїй хатині.

Єпископ Іриней вручив з цієї нагоди директорові школи п.Володимиру Мулю грамоту з благословенням Папи Римського Венедикта XVІ.

Подаємо слово владики Іринея на Літургії:

«Преосвящений Владико! Преп. і всеч. Отці, преп. брати і сестри! Дорога родино, дорогі земляки!Дорогі в Христі брати і сестри!

Щиросердечно вітаю всіх Вас нашим українським християнським привітанням: СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!

Дорогі в Христі, щиро вдячний за Ваше ласкаве запрошення з нагоди присвоєння місцевій школі почесного імені ісповідника віри преподобного о.Северіяна Гнатюка, ЧСВВ.

Тож з приємністю і радістю прибув я до Вас з Вічного Міста Риму, з Апостольської Столиці, щоб розділити з вами урочистість сьогоднішнього свята і передати з цієї нагоди благословення Папи Римського Венедикта XVI.

Безумовно, ця історична подія у Вашому селі великого духовно-патріотичного і національного значення, що Ви вирішили увіковічнити пам'ять преподобного о.Северіяна Гнатюка, який був ревним монахом, правдивим душпастирем, щирим патріотом своєї землі та народу. Він був ісповідником віри, який тут жив, тут протистояв переслідуванню, насильству і смерті, щоб тільки не відректися Христової віри та своєї Церкви.

В 1943 році у віці 25 років був висвячений на священика і залишився тут зі своїми віруючими, як добрий пастир, який не боявся хижих вовків, що надходили і готовий був життя своє за овець покласти (пор.Ів.10,11-14).

Тут, недалеко від розграбованого і сплюндрованого наступаючим воюючим атеїзмом Добромильського монастиря, донедавна рідної і дорогої обителі, знайшов пристановище і дбайливу опіку в побожній, всім вам відомій родині, яка на все життя стала його новою родиною і останньою пристанню.  

Хоч о.Северіян ніколи не був ув’язнений чи висланий, але тут він був «відкритою мішенню», по якій щодня стріляли підступні стріли ворога. Щоденна напруга, щоденна небезпека від КГБ і міліції, небезпека щоденних ревізій і ув’язнення поступово підточували здоров’я о. Северіяна. В ув’язненні чи на засланні людина перебуває у відносному спокої. А тут постійне проживання в умовах страху і морального терору робили життя набагато важчим, ніж в тюрмі чи на засланні. Це було мучеництво життя, але підтримуваний Божою Благодаттю, він до кінця пройшов героїчним шляхом.

Та навіть, коли народ був в кайданах, край у руїні, а ворог навіть молитись не давав, в умовах смертельної небезпеки, але дотримуючись якнайбільших заходів конспірації, о.Северіян по ночах продовжував священиче служіння, уділяючи всіх потрібних Таїнств для всіх потребуючих. Святу Тайну Хрещення і Миропомазання в 1950 році також удостоївся і я прийняти з його рук.

Навчаючись вже в школі, а відтак і в старших роках старався я відвідувати свого хрестителя гірськими стежками, щоб не привертати зайвої уваги сторонніх очей. О.Северіян завжди привітний і життєрадісний, вселяв надію і оптимізм. Прекрасний співрозмовник, великий знавець історії і інших наук. Постійно слідкував за подіями і процесами, що відбулися в оточуючому світі. Транзисторний приймач був його постійним супутником, особливо під час довгих зимових безсонних ночей.

Особливою втіхою для нього було, коли я вступив на дорогу підпільного вишколу у Василіянському Чині, про зріст і розвиток якого він весь час турбувався, бо був його патріотом. Він охоче давав грунтовні консультації і лекції на різні богословські дисципліни. Щоб допомогти в підготовці майбутнім кандидатам до священичих студій, робив переклади з латинської мови на українську мову підручників по догматичному богослов’ю і  філософії та інших предметах, списавши вручну десятки грубих загальних зошитів. Оскільки колись навчання всіх дисциплін велося на латинській мові. Деякі збереглися і в мене, які я радо передам до музею-кімнати, яку оформляєте у вашій школі для майбутніх поколінь учнів, щоб вони знали про героїв свого краю.

О.Северіян був добрим знавцем і виконавцем церковного співу. Якось випала мені нагода вперше в житті почути спів воскресної утрені в його хатині, прекрасне виконання якої не можу забути, особливо, коли він з глибини душі заспівав «Плоттю заснувши, як мертвий…»

З великою радістю і надією дочекався, коли сонце свободи засвітило на нашій землі і Церква вийшла з катакомб, бо у вистражданій свободі нашої Церкви і народу є і його заслуга, бо це ж і за його молитвами, його моральними і фізичними стражданнями це сталося. Тішився відновленням життєдіяльності нашої Церки і Василіянського Чину в легальних умовах, з радістю сприйняв відновлення вимоленої і вистражданої мільйонами жертв незалежності України.

А це його великий патріотизм і героїзм у служінні і посвяті для духовного добра нашого народу і Церкви, якій ревно служив і віддавав всі свої  сили, бо він за Церкву і за віру як святий борець Христа, все що мав приніс в офіру душу тіло кров життя.

Дорогі в христі! Бідний той народ, який не має героїв і мучеників. Він приречений на вимирання. Але щасливий той народ, який має героїв і вміє їх шанувати. Як сказав один поет:«Великі і вічні в світі ті народи, які не шукають істин в голосіннях, котрі і в час великих недородів ховають жменю зерен на насіння».

Тому ви добру, богоугодну справу вирішили зробити – увіковічнити для прийдешніх поколінь нашого народу ім’я блаженної пам’яті о.Северіяна Гнатюка. Всім, хто спричинився до цієї, можемо сміливо сказати патріотичної і національної справи, шана і подяка, а від Господа нехай буде благословення.

За дивним Божим провидінням сьогодні якраз минає 75 років, коли-то о.Гнатюк вступив на вишкіл до Василіянського Чину, маючи 17 років. І хоч він вже 16 років тому відійшов від нас по заслужену нагороду до Небесного Пастиря, але живою є наша пам'ять про нього, бо багато з Вас ще його пам’ятають.

Господь прийняв цілопальну жертву його життя, бо він боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований йому вінок справедливості, що його дасть йому того дня Господь, а його світлий образ нехай буде заохотою для всіх нас в ревному служінні на славу Божу та добро нашої Церкви й Українського народу. Тому найкращою пам’яттю про нього буде наслідувати його в його поступуванні: Любити Бога, Церкву і Україну, так як він любив.