10 жовтня ц.р. у ватиканській базиліці Святого Петра понтифікальною Службою Божою Вселенський Архієрей Папа Венедикт ХVІ у співслужінні з 167-ма Синодальними Отцями та 79-ма священиками, які допомагають у роботі Синоду, урочисто  відкрив Спеціальну асамблею Синоду Єпископів Католицької Церкви для Близького Сходу на тему: «Католицька Церква на Близькому Сході: спільність та свідчення. “Громада вірних мала одне серце й одну душу”(Ді. 4,32)».

Про скликання Синоду Єпископів для Близького Сходу Святіший Отець Венедикт ХVІ оголосив ще у вересні минулого року, приймаючи Патріархів та Верховних Архієпископів Східних Католицьких Церков. 

Після прочитання євангельського уривку, призначеного на цю урочистість, Папа Венедикт ХVІ виголосив проповідь. На початку він наголосив, що це євхаристійне Богослужіння є найкращим виявом подяки Господеві і має одну особливість, адже біля гробу святого апостола Петра, навколо Єпископа Риму, вперше об’єднались у Синодальну Асамблею єпископи Близького Сходу. Ця особлива подія виявляє зацікавлення усієї Церкви до Божого народу, який проживає у Святій Землі та на усьому Близькому Сході. Папа закликав учасників богослужіння скласти щиру подяку Богові за те, що дозволив, щоб, незважаючи на різноманітні історичні труднощі та непорозуміння на теренах Близького Сходу, християни були завжди присутніми. На цих землях Єдина Христова Церква виявляється у різноманітності літургічних, духовних, культурних і дисциплінарних традицій шістьох Східних Католицьких Церков свого права, як також і Латинської Церкви.

Далі Папа зазначив, що ця 28-ма неділя у календарі Латинської Церкви пропонує біблійні читання, які дуже добре відповідають урочистості відкриття синодальних праць. Прочитаний під час Служби Божої уривок із Євангелії від святого Луки закінчується розповіддю про зцілення Ісусом Христом 10-ох прокажених, з яких лише один, чужинець-самарянин, повернувся, щоб подякувати Спасителеві. Із цим текстом зв’язане також і перше літургічне читання, взяте із старозавітної другої книги Царів, яке говорить нам про Наамана, начальника війська арамійського царя, який, хворіючи на проказу, на слово пророка Єлисея обмився у водах Йордану і, таким чином, оздоровився. Також і Нааман повернувся до пророка, щоб йому подякувати, визнаючи, що цей чоловік є посередником єдиного правдивого Бога. Отож, двоє хворих на проказу, двоє чужинців (тобто тих, які не належали до єврейського народу), оздоровляються через віру в слова Божих посланців; видужують тілесно, однак, також відкриваються на віру, яка оздоровляє їхні душі, тобто, їх спасає.

Вселенський Архієрей підкреслив, що спасіння є загальним, але проходить через визначене, історичне посередництво: посередництво ізраїльського народу, яке згодом стає посередництвом Ісуса та Церкви. «Двері життя відкриті для усіх», – наголосив Венедикт ХVІ, додавши, що це твердження підсилюють слова другого літургічного читання цієї неділі із другого листа апостола Павла до Тимотея, у якому теж виринає тема спасіння: «спасіння, що в Христі Ісусі» (Тм. 2, 10). Бог є Любов і Він бажає, щоб усі люди спаслися, щоб усі мали участь у Його житті. А щоб здійснити цей задум, Господь створює у світі таїнство Божественної і людської, історичної та трансцендентної спільноти, використовуючи для цього «метод» союзу, яким єднається з людьми вірною та невичерпною любов’ю, заснувавши, таким чином, вибраний народ, що стане благословенням для усіх народів світу.

Папа пригадав, що регіон Близького Сходу є землею Авраама, Ісаака та Якова, землею вигнання та повернення, землею святині та пророків, землею, де народився від Діви Марії Ісус, де Він жив, помер та воскрес, є колискою Церкви, яку заснував Христос, щоб несла Євангеліє аж до країв землі. Ми, християни, дивимось на Близький Схід саме такими очима у перспективі історії спасіння. І саме ці мотиви спонукали Святішого Отця прийняти пропозицію Патріархів та Єпископів скликати Синодальну Асамблею, щоб спільно призадуматись над теперішнім та майбутнім вірних, які проживають на теренах Близького Сходу. «Дивитись на ту частину світу з Божої перспективи означає визнавати у ній «колиску» всеохоплюючого задуму спасіння у любові, таїнства спільності, яке здійснюється у свободі, а тому, просить у людей відповіді», – наголосив Вселенський Архієрей, додаючи, що Авраам, пророки та Пречиста Діва Марія є прикладом такої відповіді, яка, однак, має своє завершення в Ісусі Христі, Сині цієї землі, але Який зійшов з неба. Від Нього, з Його Серця і від Святого Духа народилася Церква, що подорожує на цьому світі, але належить до Нього. Церква була заснована для того, щоб бути серед людей знаком та знаряддям єдиного та універсального Божого плану спасіння і вона виконує це завдання просто, будучи собою, тобто, будучи сопричастям та свідченням. Без сопричастя не може бути свідчення: велике свідчення власне і є життям у сопричасті. Про це виразно навчає сам Христос: «З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів. 13, 35).  

 Продовжуючи проповідь, Папа вказав, що мета цих Синодальних засідань є, передусім, душпастирська. Праця Синоду скерована на свідчення християн Близького Сходу на рівні особистому, сімейному та суспільному. А це вимагає зміцнити їхню християнську ідентичність через Літургію Слова та Святі Тайни. Бажанням Папи, як зрештою й усіх, є те, щоб вірні Близького Сходу відчували радість від того, що живуть на Святій Землі, землі, яка є благословенною завдяки земному життю на ній Ісуса Христа.

Закінчуючи проповідь, Папа наголосив, що гідно жити на власній землі – це, передусім, фундаментальне право людини, тому необхідно сприяти мирові та справедливості, які є необхідними для розвитку усіх мешканців того регіону. Саме тому, усі покликані зробити свій вклад у це діло. А далі Святіший Отець закликав присутніх ввірити працю Спеціальної Асамблеї для Близького Сходу Синоду Єпископів Католицької Церкви численним святим тієї благословенної землі, просячи також у Пресвятої Богородиці ласк для того, щоб праця Синодальних Отців принесла добрі плоди для майбутнього Близького Сходу. «Мир тобі, твоєму домові й усьому, що твоє» – цими словами побажання із старозавітньої першої книги Самуїла Святіший Отець закінчив свою проповідь.