«Громада вірних мала одне серце й одну душу»
(Діяння 4,32)

Нашим братам священикам, дияконам, монахам, монахиням, богопосвяченим особам, нашим дорогим мирянам і всім людям доброї волі.

Вступ

1. Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

Синод Єпископів для Близького Сходу був для нас новою П’ятдесятницею.  «П’ятдесятниця – це унікальна подія, але також постійний динамізм. Синод Єпископів є привілейованим часом, під час якого може бути відновленим шлях Церкви та благодать П’ятдесятниці» (Папа Венедикт XVI, Проповідь під час Літургії з нагоди відкриття Спеціальної асамблеї для Близького Сходу Синоду Єпископів, 10 жовтня 2010 р.).

Ми – Патріархи та єпископи Католицьких Церков на Близькому Сході – прибули до Рима зі всією нашою духовною, літургійною, культурною та канонічною спадщиною, несучи в наших серцях проблеми та очікування наших людей.

Ми вперше зібралися в рамках Синоду довкола Його Святості Папи Венедикта XVI разом із кардиналами та архиєпископами, відповідальними за певні дикастерії Римської курії, головами різних Єпископських Конференцій, для яких проблематика Близького Сходу є близькою, представниками Православних Церков та євангельських спільнот як також гостями юдейського та ісламського віросповідання.

Ми висловлюємо свою вдячність Його Святості Папі Венедиктові XVI за його турботу та повчання, які освітлюють шлях Церкви в цілому та наших Східних Церков зокрема, особливо щодо питання стосовно справедливості та миру. Ми вдячні Єпископським Конференціям за їх солідарність і присутність серед нас під час їхніх паломництв до святих місць і відвідин наших спільнот. Ми дякуємо їм за супровід наших Церков у різних аспектах нашого життя. Ми вдячні церковним організаціям, які підтримують нас завдяки їхній ефективній допомозі.

У світлі Святого Письма та живої Традиції ми застановлялися разом над сьогоденням та майбутнім християн і народів Близького Сходу. Ми роздумували над питаннями цієї частини світу, яку Бог  у таємниці своєї любові забажав зробити колискою свого вселенського плану спасіння. Звідти Авраам отримав свій поклик. Там Слово Боже, завдяки діянню Святого Духа, воплотилося в лоні Пречистої Діви Марії. Там Ісус проповідував Євангеліє життя і царства. Там Він помер, щоб відкупити людство та звільнити нас від гріха. Там Він воскрес із мертвих, щоб дарувати нове життя кожній людині. Там народилася Церква, яка звідти розпочала проповідувати Євангеліє до краю землі.

Головна мета Синоду є душпастирською. Саме тому ми привезли в наших серцях життя, страждання і надії наших народів, а також виклики, з якими вони зіштовхуються щодня, будучи переконаними, що «надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5). Саме тому ми звертаємося до вас, дорогі брати і сестри, із цим посланням і хочемо, щоб воно було заохоченням до витривалості у вірі, основаної на Божому Слові, до співпраці в єдності та до сопричастя у свідченні любові у всіх сферах життя.

I. Церква на Близькому Сході: сопричастя і свідчення протягом історії

Шлях віри на Близькому Сході

2. Перша християнська спільнота народилася на Близькому Сходу. Звідти після Зіслання Святого Духа апостоли відправилися проповідувати Євангеліє всьому світові. Там жили люди, які належали до першої християнської спільноти: долаючи труднощі й переслідування, «вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Ді. 2, 42). Там перші мученики зросили своєю кров’ю підвалини Церкви, яка щойно народжувалася. Після них пустельники наповняли пустелі ароматом своєї святості та віри. Там жили отці Східної Церкви, які продовжують живити своїм навчанням Церкви Заходу і Сходу. У перших і наступних століттях з наших Церков виходять місіонери, які несуть Христове світло у всі кутки Сходу і на Захід. Ми є їхніми спадкоємцями і маємо відповідальність продовжувати передавати їхнє послання майбутнім поколінням.

Наші Церкви не перестали дарувати численних святих, священиків, богопосвячених осіб та ефективно служити в багатьох установах, які сприяють формуванню наших суспільств і наших держав, жертвуючи себе для людини, створеної на образ та подобу Божу. Деякі з наших Церков навіть сьогодні продовжують висилати місіонерів – носіїв Христового Слова – в різні куточки світу. Душпастирська, апостольська і місіонерська праця закликає нас сьогодні подумати про душпастирство покликань до священичого та богопосвяченого життя для того, щоб забезпечити Церкві майбутнє.

Ми сьогодні знаходимося перед історичним переломним моментом: Бог, який дарував нам віру на наших східних землях дві тисячі років тому, кличе нас сьогодні продовжувати нести Христову благовість і бути свідками Його Євангелія – Євангелія любові та миру – з мужністю, міццю та стійкістю.

Виклики і сподівання

3.1. Сьогодні перед нами багато викликів. Перший виходить від нас самих і наших Церков. Христос закликає нас прийняти нашу віру та жити нею у всіх сферах життя. Він закликає наші Церкви поглибити сопричастя всередині кожної Церкви свого права та між Католицькими Церквами різних традицій, а також робити все можливе в молитві та любові для досягнення єдності між всіма християнами, щоб таким чином зробити молитву Христа дійсністю: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в Нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав» (Ів. 17, 21).

3.2. Другий виклик походить ззовні, а саме - з політичних обставин, від безпеки в наших країнах та від релігійного плюралізму.

Ми проаналізували ситуацію щодо соціальної сфери та безпеки в наших країнах Близького Сходу. Ми усвідомлювали вплив ізраїльсько-палестинського конфлікту в регіоні, особливо стосовно палестинського народу, який страждає внаслідок ізраїльської окупації: брак свободи руху, стіна, яка розділює, та військові контрольно-пропускні пункти, політичні в’язні, знесення будинків, руйнування економічного і соціального життя і тисячі біженців. Ми застановилися над стражданнями та небезпеками, серед яких живуть ізраїльтяни. Ми розмірковували над становищем в Єрусалимі – святому місті. Ми стурбовані односторонніми діями, які ризикують змінити їх демографію і стан. Перед лицем всього цього можна зробити висновок, що справедливий і остаточний мир є єдиним засобом спасіння для всіх задля блага регіону та його народів.

3.3. Під час зустрічей та в молитвах ми роздумували над великими стражданнями іракського народу. Ми згадали вбитих в Іраку християн, постійні страждання Церкви в Іраку, її дітей, вигнаних і розсіяних по всьому світу, намагалися разом із ними пережити проблеми їхньої землі та батьківщини.

Синодальні отці висловили свою солідарність із народом та Церквами в Іраку і бажання, щоб емігранти, які були змушені покинути свої країни, могли знайти необхідну допомогу, хоч би де вони перебували, допоки не повернуться до своїх країн, де житимуть у безпеці.

3.4. Ми обговорили стосунки між громадянами християнського та мусульманського віросповідання. З християнського погляду тут слід наголосити на споконвічному принципі, який повинен регулювати ці стосунки: Бог хоче, щоб ми були християнами на Близькому Сході, як в наших суспільствах, так і для них. Те, що християни і мусульмани живуть разом, є Божим планом щодо нас і нашою місією та покликанням. У цьому контексті ми діятимемо, керуючись заповіддю любові разом із силою Духа в нас.

Другим принципом, що регулює ці стосунки, є те, що ми є невід’ємною частиною наших суспільств. Наша місія, основою якої є віра та обов’язок супроти нашої батьківщини, змушують нас робити свій внесок у розбудову наших країн разом з усіма громадянами ісламського, юдейського та християнського віросповідання.

II. Сопричастя і свідчення в рамках Католицьких Церков Близького Сходу

Вірним наших Церков

4.1. Ісус каже нам: «Ви – сіль землі... Ви – світло світу» (Мт. 5, 13, 14). За посередництвом віри, надії та любові вашою місією, дорогі вірні, є бути для своїх суспільств «сіллю», що надає смак і сенс життю, бути «світлом», що освітлює темряву, та «закваскою», яка перемінює серця та уми! Перші християни в Єрусалимі не були численними. Тим не менше вони змогли звіщати Добру Новину до країв землі з благодаттю Господа, який «допомагав їм та стверджував Слово чудесами, які його супроводили» (Mр. 16, 20).

4.2. Ми вітаємо вас, християни Близького Сходу, і дякуємо вам за все, чого ви досягли у ваших родинах та суспільствах, у ваших Церквах і країнах! Ми вітаємо вашу наполегливість у труднощах, горі та тривогах!

4.3. Дорогі священики, наші співпрацівники в місії катехизації, літургії та душпастирської праці! Ми відновлюємо щодо вас свою дружбу і довіру! Продовжуйте із завзяттям і наполегливістю передавати своїм вірним Євангеліє життя та Традицію Церкви через проповіді, катехизацію, духовний провід і добрий приклад! Зміцнюйте віру Божого люду, щоб вона перетворилася на цивілізацію любові. Дайте їм святі Таїнства Церкви для відновлення їхнього життя! Зберіть їх в єдності та любові із даром Святого Духа!

Дорогі ченці й черниці! Ми висловлюємо вам свою вдячність і разом з вами дякуємо Богові за дар євангельських рад – чистоти, убогості та послуху, – завдяки яким ви принесли в дар самих себе, йдучи за Христом, якому ви хочете засвідчити свою особливу любов. Завдяки своїм різним апостольським ініціативам ви є справжнім скарбом і багатством нашої Церкви, як також духовним оазисом у наших парафіях, єпархіях та місіях.

Ми єднаємося в дусі із самітниками, ченцями та черницями, які присвятили своє життя молитві в контемплятивних монастирях, освячуючи години дня і ночі та підносячи в своїх молитвах проблеми та потреби Церкви. Завдяки свідченню життя ви жертвуєте світові знак надії.

4.4. Дорогі миряни! Ми висловлюємо вам нашу глибоку вдячність та дружбу. Ми цінуємо все те, що ви робите для ваших родин та суспільств, ваших Церков та держав. Будьте непохитними серед випробувань і труднощів! Ми сповнені вдячності Богові за ті дари і таланти, якими Він вас обдарував і за допомогою яких ви, силою Хрещення і Миропомазання, берете участь в апостольській діяльності та місії Церкви, наповнюючи царину мирського світу духом та цінностями Євангелія. Ми запрошуємо Вас бути свідками справжнього християнського життя, свідомого релігійного втілення вашої віри та моральних норм. Майте сміливість об’єктивно говорити правду!

Ми молимося за вас, тих, хто терпить тілом, душею і духом, – за вас, гноблених, вигнаних із батьківщини, переслідуваних, ув’язнених і затриманих. З’єднайте свої страждання із терпіннями Христа-Спасителя і шукайте в Його хресті терпеливість і силу. Через страждання ви здобудете для світу милосердну Божу любов!

Ми вітаємо кожну нашу християнську  родину і з повагою ставимося до покликання та місії сім’ї як живої клітини суспільства, природної школи чеснот та етичних і людських цінностей як також домашньої церкви, яка вчить молитви та віри з покоління в покоління. Дякуємо батькам, бабусям і дідусям за виховання дітей та онуків за прикладом Дитятка Ісуса, який «же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2, 52). Ми прагнемо захистити родину за допомогою родинного душпастирства через доподружню підготовку та центри прийому і консультацій, відкритих для всіх, а особливо для пар, які переживають труднощі, а також через обстоювання фундаментальних прав родини.

А зараз ми в особливий спосіб звертаємося до жінок. Ми висловлюємо вам вдячність за відповідальність, яку ви несете як представники різних станів: як дівчата, вчителі, матері, богопосвячені особи та працівниці в тій чи іншій ділянці суспільного життя. Ми високо цінуємо вас, тому що ви захищаєте людське життя від початку, огортаючи його турботою і любов’ю. Бог обдарував вас особливим відчуттям щодо всього, пов’язаного з освітою, гуманітарною діяльністю та апостольським життям. Тому ми дякуємо Богові за вашу діяльність і сподіваємося, що ви матимете ще більшу відповідальність у суспільному житті.

Ми дивимося на вас, хлопці і дівчата, з тією любов’ю, з якою Христос дивився на юнака з Євангелія (пор. Мр. 10, 21). Ви – майбутнє наших Церков, наших суспільств, наших країн, їхній потенціал і їхня відновлювальна сила. Плануйте своє життя під люблячим поглядом Христа! Будьте відповідальними громадянами та істинними вірними! Церква єднається з вами у ваших зусиллях працювати відповідно до своїх здібностей; це допоможе стимулювати ваш творчий потенціал та забезпечити майбутнє, як також формування віруючої родини. Долайте спокусу матеріалізму та споживацтва! Будьте стійкими щодо християнських цінностей!

Ми вітаємо голів католицьких навчальних закладів. Шукайте досконалості та християнського духу через навчання та освіту! Нехай вашою метою буде консолідація культури гармонійного співжиття, турбота про бідних та інвалідів. Незважаючи на проблеми і труднощі, які переживають ваші заклади, ми просимо вас зберігати їх відкритими для забезпечення освітньої місії Церкви та сприяння розвитку і блага наших суспільств.

Звертаємося з великою повагою до тих, хто працює у соціальному секторі. У своїх установах ви стоїте на служінні благодійності. Ми заохочуємо і підтримуємо вас у цій місії розвитку, веденої багатим соціальним вченням Церкви. Через свою роботу ви зміцнюєте узи братерства між людьми, служачи без дискримінації бідним, маргінальним, хворим, біженцям і ув’язненим. Ви керуєтеся словами Господа нашого Ісуса Христа: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 40).

Ми дивимося з надією на молитовні групи та апостольські рухи. Вони є школами поглиблення віри, щоб люди могли застосовувати її в родинному та суспільному житті. Ми цінуємо їхню діяльність у парафіях та єпархіях як також їхню підтримку пастирів у відповідності до церковних норм. Ми дякуємо Богові за ці групи та рухи, які є активними клітинами парафії та місцями зародження покликань до священичого і богопосвяченого життя.

Ми цінуємо роль ЗМІ, як друкованих, так і аудіовізуальних. Дякуємо журналістам за співпрацю з Церквою задля поширення її вчення та діяльності, а цими днями за випуск новин у всіх частинах світу стосовно Спеціальної асамблеї для Близького Сходу Синоду Єпископів. Вітаємо внесок ЗМІ, як міжнародних, так і католицьких. Щодо  Близького Сходу, то тут потрібно в особливий спосіб згадати канал T?l? Lumiere-Noursat. Сподіваємося, що він зможе продовжувати свою діяльність в напрямку інформування та формування віри, християнської єдності, консолідації християнської присутності на Близькому Сході, зміцнення міжрелігійного діалогу та сопричастя між усіма народами цього регіону, розсіяними по всіх континентах.

Нашим вірним у діаспорі

5. Еміграція стала загальним явищем. Християни, мусульмани та євреї емігрують з одних і тих же причин, основою яких є політична та економічна нестабільність. Християнин також починає відчувати невпевненість, хоча і різною мірою, в країнах Близького Сходу. Нехай християни покладаються на майбутнє і продовжують жити в своїх улюблених країнах.

Ми вітаємо вас, любі вірні, у різних країнах діаспори! Ми просимо Бога, щоб Він благословив вас. Ми просимо вас, щоб у своїх серцях, попри рідні труднощі, ви зберігали живою пам’ять про рідні землі та Церкви. Ви можете сприяти їх розвиткові і зростанню своїми молитвами, своїми думками, своїми відвідинами та різними іншими способами, незважаючи на те, що ви знаходитеся далеко від дому.

Зберігайте рухоме і нерухоме майно, яким володієте у себе вдома! Не поспішайте відмовлятися від нього чи продавати його. Зберігайте цю власність як спадщину для себе та частину тієї батьківщини, до якої ви прив’язані і яку любите та підтримуєте. Земля є частиною особистості людини та її місії; вона є життєвим простором для тих, хто там живе, а також для тих, хто одного дня туди повернеться. Земля є громадським благом, суспільним добром, спільною спадщиною. Тому вона не може бути зведеною до індивідуальних інтересів свого власника, який за власним бажанням сам вирішує, чи зберегти її, чи відмовитися від неї.

Ми підтримуємо вас нашими молитвами, – вас, дітей наших Церков і наших держав, які змушені були емігрувати. Візьміть із собою свою віру, свою культуру і свою спадщину, щоб збагатити нові батьківщини, які несуть вам мир, свободу та працю. Дивіться у майбутнє з впевненістю і радістю, завжди залишайтеся з’єднаними зі своїми духовними цінностями, культурними традиціями та національною спадщиною, щоб запропонувати країнам, які вас прийняли, найкраще з того, ким кожен з вас є, а також з того, що ви посідаєте. Ми вдячні Церквам країн в діаспорі за те, що прийняли наших вірних і продовжують працювати з нами задля забезпечення для них необхідної душпастирської опіки.

Мігрантам у наших країнах і Церквах

6. Ми вітаємо всіх іммігрантів різних національностей, які прибули до наших країн у пошуках роботи.

Ми раді вітати вас, дорогі вірні, і бачимо у вашій вірі збагачення та підтримку для віри наших вірних. Ми з радістю забезпечимо вас будь-якою духовною підтримкою, яку ви потребуватимете.

Ми просимо наші Церкви звернути особливу увагу на цих братів і сестер та на їхні труднощі, незалежно від їх релігії, особливо коли їхні права та гідність зазнають зазіхання. Вони прибувають до нас не тільки для того, щоб заробити гроші на прожиток, а й щоб надати необхідні послуги в наших країнах. Вони отримують від Бога свою гідність і, як кожна людина, мають права, які потрібно поважати. Тому ніхто не сміє зазіхати на їхню гідність та їхні права. Ось чому ми закликаємо уряди країн, які приймають цих людей, поважати і захищати їхні права.

ІІІ. Сопричастя та свідчення разом із православними та протестантськими спільнотами на Близькому Сході

7. Ми вітаємо православні та євангельські спільноти в наших країнах. Ми працюємо разом задля блага християн, щоб вони продовжували існувати, рости і процвітати. Ми є на тій самій дорозі. Наші завдання однакові й наше майбутнє спільне. Ми хочемо зібрати разом свідчення учнів Христа. Тільки завдяки нашій єдності ми зможемо виконати місію, яку Бог доручив всім, незважаючи на різноманітність наших Церков. Христова молитва є нашою підтримкою і заповідь любові об’єднує нас, навіть якщо шлях до повного сопричастя попереду нас все ще є довгим.

Ми вже не один рік крокуємо разом у Раді Церков Близького Сходу і хочемо з Божою допомогою  продовжувати свою подорож і сприяти діяльності цієї Ради з кінцевою метою загального свідчення віри, служіння нашим вірним та всім нашим країнам.

Ми вітаємо і підтримуємо всі ініціативи екуменічного діалогу в кожній з країн. Висловлюємо подяку Всесвітній раді Церков та іншим екуменічним організаціям, які працюють задля єдності Церкви, задля її підтримки.

IV. Співпраця та діалог з нашими співгромадянами євреями

8. Нас об’єднує одне і те саме Святе Письмо – Старий Завіт, що є Словом Божим як для вас, так і для нас. Ми віримо у все, що Бог об’явив з часу, коли він покликав Авраама, нашого спільного батька у вірі – батька євреїв, християн і мусульман. Ми віримо в обітниці та завіт, який Бог довірив йому. Ми віримо, що Слово Боже є вічним.

Другий Ватиканський Собор опублікував документ під назвою Nostra Aetate стосовно діалогу з іншими релігіями: з юдаїзмом, ісламом тощо. Опісля інші документи уточнили та розвинули відносини з юдаїзмом. Існує також постійний діалог між Церквою та представниками юдаїзму. Ми сподіваємося, що цей діалог зможе згуртувати нас до спільних дій, щоб покласти край політичному конфлікту, який продовжує розділяти нас та порушувати життя в наших країн.

Настав час взяти на себе зобов’язання щодо миру – справжнього, справедливого та остаточного. Слово Боже закликає до цього кожного з нас. Воно закликає нас слухати голос Бога, який «про мир говорить»: «Послухаю, Господь Бог говорить: про мир говорить до народу свого і до своїх побожних; лише хай не повертаються назад до божевілля» (Пс. 85, 9). Недопустимо вдаватися до біблійних богословських позицій як інструменту оправдання несправедливості. Навпаки, використовування релігії повинно вести кожну людину до того, щоб вона бачила обличчя Бога в ближньому та трактувала його згідно з Божими прикметами і заповідями – Господньої доброти, справедливості, милосердя та любові до нас.

V. Співпраця та діалог з нашими співгромадянами мусульманами

9. Нас об’єднує віра в єдиного Бога та заповідь, яка говорить: роби добро і уникай зла. Слова Другого Ватиканського Собору щодо відносин з іншими релігіями закладають основу відносин між Католицькою Церквою та мусульманами: «Церква з повагою ставиться до мусульман, які поклоняються єдиному Богові – живому [...] милосердному та всемогутньому, який говорив до людей» (Nostra Aetate, 3).

Звертаємося до наших співгромадян мусульман: ми є братами та сестрами і Бог хоче, щоб ми були разом, об’єднані у вірі в Бога та подвійній заповіді любові до Бога і ближнього. Разом ми будуватимемо наші суспільства на громадянстві, релігійній свободі та свободі совісті. Разом працюватимемо над сприянням справедливості, миру, прав людини, цінностей життя та родини. Наш спільний обов’язок полягає в розбудові наших батьківщин. Ми хочемо запропонувати як Сходові, так і Заходові модель співіснування різних релігій та позитивної співпраці між різними цивілізаціями на благо наших країн і всього людства.

Від появи ісламу в VII столітті до сьогодні ми жили разом і співпрацювали у творенні нашої спільної цивілізації. Як у минулому, так і сьогодні у наших стосунках є певний дисбаланс. За допомогою діалогу ми повинні виключити будь-який дисбаланс чи непорозуміння. Папа Венедикт XVI говорить нам, що наш діалог не може бути скороминущою дійсністю. Це швидше життєва необхідність, від якої залежить наше майбутнє (див. Звернення до представників мусульманських громад у Кельні, 20.08.2005 р.). Отже, ми повинні виховувати вірних до міжрелігійного діалогу, прийняття плюралізму та взаємної поваги й гідності.

VI. Наша участь у суспільному житті: заклик до представників державної влади наших країн

10. Ми цінуємо ваші зусилля задля спільного блага та служіння нашим суспільствам. Ми підтримуємо вас своїми молитвами і просимо, щоб Бог провадив вас на вашому шляху. Ми звертаємося до вас стосовно важливості рівності усіх громадян. Християни є оригінальними та справжніми громадянами – лояльними до своєї батьківщини та вірними щодо всіх своїх національних обов’язків. Цілком природно, що вони можуть користуватися всіма правами громадянства, свободи совісті і релігії, свободи в сфері науки і освіти та використовування засобів масової інформації.

Ми просимо вас подвоїти ваші зусилля щодо створення справедливого і міцного миру в усьому регіоні та зупинити гонку озброєнь. Це те, що призведе до процвітання та економічної безпеки та зупинить еміграційну кровотечу, яка позбавляє наші країни життєвих сил. Мир є дорогоцінним даром, який Бог довірив людям і тільки «миротворці... синами Божими назвуться» (Мт. 5, 9).

VII. Звернення до міжнародної спільноти

11. Громадяни країн Близького Сходу звертаються до міжнародної спільноти, зокрема до ООН, тому що вона справді працює задля справедливого і остаточного рішення стосовно миру в регіоні через застосування резолюцій Ради Безпеки, а також через прийняття необхідних законодавчих заходів, щоб покласти край окупації різних арабських територій.

Таким чином палестинський народ зможе мати незалежну й суверенну батьківщину та жити там гідно і стабільно. Держава Ізраїль зможе жити в умовах миру та безпеки в рамках кордонів, визнаних на міжнародному рівні. Святе місто Єрусалим зможе знайти потрібний устрій, який поважатиме його особливий характер, його святість і релігійну спадщину кожної з трьох релігій: юдаїзму, християнства та ісламу. Ми сподіваємося, що рішення цих двох держав стане реальністю і не залишиться на рівні мрії.

Ірак зможе покласти кінець вбивчим наслідкам війни та відновити безпеку, яка захистить всіх своїх громадян зі всіма їхніми соціальними, релігійними та національними складовими.

Ліван зможе здійснювати суверенітет над усією своєю територією, зміцнювати національну єдність та зможе продовжувати бути моделлю співіснування християн та мусульман завдяки діалогу культур і релігій та сприяння цивільній свободі.

Ми засуджуємо насильство і тероризм, незалежно від його походження, як також будь-який релігійний екстремізм. Ми засуджуємо всі форми расизму, антисемітизму, антихристиянства та ісламофобії і звертаємося до всіх релігій взяти на себе відповідальність у справі заохочення діалогу між культурами і цивілізаціями в нашому регіоні та в усьому світі.

Закінчення: продовжувати бути свідками божественного життя, об’явленого в Особі Ісуса Христа.

12. Брати і сестри! На закінчення ми звертаємося до вас разом із св. апостолом Іваном словами з його І Послання: «Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, а життя об’явилось, і ми бачили, й свідчимо, й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом» (І Ів. 1,1-3).

Це Божественне Життя, яке об’явилося апостолам 2000 років тому в особі Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, ким Церква жила і чиїм свідком вона була протягом всієї своєї історії, завжди буде життям наших Церков на Близькому Сході та метою нашого свідчення.

Опираючись на обіцянку Господа: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,20), ми продовжуємо нашу подорож разом з надією, а «надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рм. 5,5).

Визнаємо, що до сьогодні ми не зробили всього того, що могли зробити, щоб сопричасне життя між нашими спільнотами було кращим. Ми працювали не достатньо, щоб утвердити вас у вірі і дати вам духовну їжу, яку ви потребуєте у ваших труднощах. Господь запрошує нас до особистого та спільного навернення.

Сьогодні ми звертаємося до вас сповнені надією, силою і рішучістю, беручи зі собою послання Синоду та його рекомендації, щоб могти їх спільно вивчати та застосовувати у наших Церквах відповідно до стану кожного. Ми також сподіваємося, що це нове зусилля буде екуменічним.

Ми звертаємося до вас цим скромним і щирим закликом, тому що ми разом крокуємо тією самою дорогою навернення, щоб дозволити благодаті Святого Духа оновити нас та повернутися до Бога.

Поручаємо наш шлях у напрямку нових християнських та людських горизонтів Пречистій Діві Марії – Матері Церкви і Цариці миру, – під покровом якої ми працювали під час синодальних зустрічей, маючи міцну віру в Христа та зберігаючи силу Його слова: «От нове творю все» (Од. 21, 5).