В своєму слові Єпископ заохотив наших заробітчан не забувати про свої християнські обов’язки і наші релігійні та національні традиції тут, на чужині, і давати свідчення доброго християнського життя для італійців; не спокушатися негативним, а збагачуватися позитивним досвідом та бути  «Добрими Самарянами» одні для одних.

Владика Іриней також привітав всечеснішого о.Володимира з 40-літнім ювілеєм його особистого життя та вручив йому вітальну грамоту з Папським  Благословенням.

Всечесніший о.Володимир навчався в той час в Івано-Франківській духовній семінарії, яку владика Іриней за благословенням тодішнього Ординарія, блаженної памяти Софрона Дмитерка, започатковував на початку відновлення життєдіяльності нашої Церкви після жорстокого переслідування в часи тоталітарно-комуністичного режиму, фактично на голому місці. Не було теперішніх приміщень для навчання і проживання, правда, організували хоч одноразове спільне харчування; не було жодних підручників, але семінарія оживала, завдяки ентузіазму першого ректора, який зумів зорганізувати в той нелегкий час добрих помічників і «позбирати» з усюдів, навіть з Бразилії, професорсько-викладацький склад та розпочати духовний і теоретичний вишкіл для 400 семінаристів стаціонарного навчання та 500 студентів заочного відділення та так потрібних для нашої Церкви 400 катехиток стаціонарного навчання, першого в УГКЦ катехитично-педагогічного факультету, відкритого стараннями того ж таки першого ректора та з благословення Ординарія, хоч із певним  здивуванням.

І сьогодні з тих перших, тяжких років становлення Івано-Франківської семінарії, вийшло багато ревних священиків, добрих душпастирів, які самовіддано трудяться на духовній ниві в різних єпархіях в Україні та для наших вірних по цілому світі. Всечесніший о.Володимир, один із тих перших випусків, які ще тоді, під час навчання, навчилися  переносити часто голод і холод та нестачу всього, навіть найбільш необхідного.

А сьогодні на чужині доля знову звела на дальшій духовній дорозі обидвох: колишнього духовного наставника з своїм колишнім старанним учнем, а теперішнім ревним працівником Христового виноградника. І радість Сіяча, що зерна Божого Слова «впали на добру землю і дають плід у терпінні» (Лк. 8: 8,15).