На цю урочисту подію, звичайно крім вже діючих кардиналів з цілого світу, з’їхалося багато єпископів з різних країн,священиків, монахів і монахинь та багато вірних новопроголошених кардиналів. Були присутні також численні дипломати при Апостольській Столиці.

 На цю урочисту подію прибув також єпископ Іриней Білик, канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре, який в Соборі Святого Петра перед початком Прилюдної Консисторії відбув коротку зустріч з  Блаженнішим Любомиром кардиналом Гузаром, який є членом Колегії Кардиналів і також прибув на цю Прилюдну Консисторію.

Кардинали після самого Папи - найвищі духовні достойники Католицької Церкви, з рядів яких вибирається сам Папа. Це найголовніші співробітники та дорадники Вселенського Архієрея у керуванні Католицькою Церквою і разом з ним вони становлять найвищу духовну владу Католицької Церкви.

Серед 24-ох нових кардиналів Католицької Церкви, введених 20 листопадаі у сан, десять виконують служіння у Римській Курії, інші десять очолювали або очолюють різні місцеві Церкви в усьому світі, а ще четверо – піднесені до цієї гідности за особливі заслуги перед Церквою та самовіддане служіння.

Нововведені у сан кардинали походять з чотирьох континентів, 15 з них європейці, між якими – 10 італійців. По чотири нових кардинали походять з Африки та Америк, та один із Азії. Після Консисторії 20 листопада загальна кількість кардиналів складає 203, з яких 121 з правом участі у Конклаві, тобто виборах нового Папи.

В годині 10.30 місцевого римського часу в базиліці святого апостола Петра у Ватикані, відбулось урочисте проголошення імен нових кардиналів, їхнє призначення у сан кардинала-єпископа, кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона, вручення їм булли про призначення та кардинальської червоної беретки особливої форми.

Після проголошення імен кардиналів та їхнього призначення, від імені усіх новопризначених кардиналів Святішого Отця привітав кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації в справах святих. Пригадавши слова блаженного кардинала Ньюмена, який, отримуючи кардинальську гідність з рук Папи Лева ХІІІ, зазначав, що не має нічого з величної досконалості святих, але висловлює щирий намір та прагнення служити Церкві, заявляє про послух, відсутність особистих цілей, готовність бути виправленим та страх помилитися, кардинал Амато промовив: «Ось, Святіший Отче, наші скромні дари, як обовязкова вдячність за довіру, виявлену до нас». Від імені новопризначених кардиналів він висловив готовність завжди стояти поруч зі Святішим Отцем, підтримуючи його у виконанні Апостольського служіння, вручаючи доручені завдання під опіку Пречистої Діви Марії.

Після Апостола та Євангелія, Святіший Отець звернувся із словами проповіді, серед іншого, наголосивши, що особливий зв’язок сопричастя та любові, який пов’язує нових кардиналів з Папою, «вчиняє їх особливими та цінними співробітниками високого завдання, дорученого Христом святому Петрові - пасти Його вівці, щоб об’єднати народи з дбайливістю Христової любові». Венедикт XVI пригадав, що саме з цієї любові народжується Церква, покликана жити згідно з Господніми заповідями.

Посилаючись на прочитаний євангельський уривок, Святіший Отець виокремив характеристику Христового учня. Першим кроком є готовність виконати до кінця Божу волю, а далі йде шлях, на якому треба бути готовим до упокорень, страждання, а навіть і смерті. І, все-таки, людина не повинна вести якісь обрахунки, шукаючи якоїсь вигоди в служінні Богові, але просто віддатися в Його руки. Далі Венедикт XVI зазначив, що будь-яке церковне служіння починається від того, щоб «бути з Ісусом», воно є відповіддю на Боже покликання, а не плодом особистих проектів чи амбіцій. «У Церкві ніхто не є паном, але всі покликані, всі запрошені, всі охоплені та проваджені Божою благодаттю», – сказав Папа, ще раз пригадуючи новопризначеним кардиналам про те, що служіння, до якого їх покликав Бог, вимагає дедалі сильнішого бажання уподібнюватися до Христа та закликаючи вірних молитися за них

Після слів Вселенського Архиєрея нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Вселенському Архієреєві.

Далі Папа наклав на голову кожного із кардиналів червону кардинальську беретку, колір якої символізує готовність пролити за віру свою кров, адже це –колір мучеників, колір свідчення віри власним життям. Кожного із них Святіший Отець наділив титулом однієї з римських парафій або римським дияконством, як знаком участі у пастирському піклуванні Папи у Вічному Місті. Вони також отримали з рук Венедикта XVI буллу призначення та обмінялись із ним братерським поцілунком.

На початку своєї проповіді Вселенський Архиєрей пригадав, що попередня Прилюдна Консисторія у листопаді 2007 р. також відбувалася напередодні празника Христа-Царя Всесвіту, а оскільки від тоді проминуло три роки, то Літургія пропонує нам для роздумів ті самі біблійні читання, а саме – про царство Ісуса Христа. У цей день також потрібно призадуматись, у світлі царстваі нашого Господа Ісуса, над служінням Єпископа Риму і тих, які з ним тісно пов’язані, тобто над служінням Кардиналів.

Папа наголосив, що першим служінням наступника святого Петра є служіння віри. У Новому Завіті Петро стає скелею, на якій Христос побудував Свою Церкву, носієм основ віри. «Ми» Церкви починається з іменем того, який першим виявив свою віру у Христа Ісуса, спершу віру недозрілу і «надто людську», але згодом, після Пасхального Таїнства, – зрілу і здатну вчинити особу готовою до наслідування Учителя, аж до жертви із себе самого, віру дозрілу, яка не сумнівається, що Христос є справді Царем Всесвіту.

Папа наголосив на тому, що царство Ісуса проявляється, зокрема, на хресті. Ті, що були присутні на Голготі, заохочували Спасителя зійти з хреста, бажаючи тим самим виправдати себе, мовляв, це не наша вина, адже, якщо б Він був насправді Божим Сином, юдейським Царем, то не залишився б розп’ятим на хресному дереві. «Драма, що відбувається під хрестом – це універсальна драма, вона стосується усіх людей перед обличчям Бога, Який об’являє Себе Тим, Ким Він є, тобто – Любов’ю », – підкреслив Папа Венедикт ХVІ, додаючи, що лише завдяки вірі людина спроможна побачити в розп’ятому Ісусі, правдивого Бога, Царя Всесвіту

Святіший Отець пригадав також і віру доброго розбійника, завдяки якій він удостоївся увійти до раю разом з Ісусом, віру, що є достатньою для спасіння. «Сьогодні будеш зі Мною в раю» (Лк. 23, 43), – запевняє Спаситель розкаяного розбійника, який, дивлячись на розп’ятого Христа, визнає у Ньому Царя, він вірить у те, що написане на таблиці, прибитій над головою розп’ятого Месії. Розбійник вірить у Нього і довіряється Йому, саме через це удостоюється вже «сьогодні» увійти до небесного царства разом з Ісусом.

Підсумовуючи, Папа наголосив, що для Петрового Наступника і для його помічників, Кардиналів, першим і головним повчанням прочитаного біблійного повчання є те, що вони повинні бути з Ісусом, подібно, як Пресвята Богородиця, не просити у Нього, щоб зійшов з хреста, але самим залишитись разом із Ним на хресному дереві.