Нескорена Церква
Цей рік Українська Греко-католицька Церква визнала роком вшанування трагічних подій Львівського псевдособору, який відбувся 8-9 березня 1946 р. На ньому були спроби зруйнувати нашу Церкву, що змушена була перейти у підпілля. Проте, якими жорстокими не були б знущання комуністичного режиму, все ж таки йому не вдалося знищити вірності Правдивій Христовій Церкві. Вже підпільна Церква зазнала страшних репресій і знущань в особі, як Її провідників так і пересічних вірних, бо не один із них побував на допитах в НКВС. Комуністична влада без суду і слідства відправляла всіх, хто не хотів прийняти православ`я, в тюрми і табори ГУЛАГу.
Ті, що залишилися змушені були підпільно провадити свою душпастирську працю: відправляли Божественні Літургії в будинках багатьох вірних, що були відданими своїм переконанням. Серед них було багато сподвижників, що незважаючи на переслідування, безстрашно, з любов’ю до Бога і до своєї нескореної Церкви виконували свої священичі обов`язки. Одним із них був світлої пам`яті Владика Кир Павло Василик, що служив Літургії і інші богослужіння в старенькій хатині в м. Бучачі. Туди сходились не тільки місцеві люди, але й з навколишніх сіл.
В знак пам`яті про ці події на місці колишньої хатини було збудовано капличку, в якій, нещодавно, було відслужено подячну Архиєрейську Божественну Літургію, очолену Єпархом Бучацьким - Кир Іринеєм Біликом у співслужінні із Єпархом Коломийсько-Чернівецьким Кир Миколаєм Сімкайлом. Владики спільно із вірними молились за людей, які в той нелегкий час провадили і підтримували УГКЦ. В проповіді , яку промовив до присутніх Кир Миколай йшлося про великі заслуги вірних, які не дали Церкві занепасти. Також Преосвященний Миколай передав привітання від Єпарха Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина, що в силу певних обставин не зміг бути присутнім на цьому дійстві.
Після Літургії Кир Іриней з канцлером Бучацьокої єпархії отцем Олегом Гронським вручили іменні грамоти всім тим, що перебували у підпіллі і вистояли до кінця. Також Владика уділив всім присутнім своє Архиєрейське благословення.
В кінці для всіх прозвучало величаве многоліття.