22 червня цього року виповнюється 70 років від того часу, коли на теренах нашої Батьківщини розпочалося смертельне зіткнення двох людиноненависницьких ідеологій – фашизму та комунізму. Спершу союзники, які разом влаштовували переможні паради на крові невинних жертв, того дня смертельно зударилися між собою. Ця дата ознаменувалася жахливим кровопролиттям, спричиненим як однією, так і другою стороною. Тому, безперечно, вона є для нас днем смутку над українською землею, що просякла кров’ю невинно убієнних, і цього дня особливо звучать Божі слова: «Що ти вчинив? Ось голос крові брата твого кличе до мене з землі» (Бут. 4, 10).

Сімдесята річниця цього дня, який був днем великого лиха і великої крові для нашого народу, нехай стане для нас Днем пам’яті й молитви.

Пам’ятаємо сотні тисяч синів і дочок нашого народу, як рівно ж представників інших націй і народів, поспіхом знищених того дня і пізніше у сталінських тюрмах на території Західної України.

Пам’ятаємо численних полеглих вояків Червоної армії, які першими прийняли удар нападника та які, нерідко кинуті напризволяще своїми командирами, безладно гинули на безкраїх просторах України.

Пам’ятаємо незліченні жертви, особливо серед цивільного населення, кривавих безчинств гітлерівських загарбників.

Пам’ятаємо тих, хто попри всі небезпеки залишився людиною та рятував життя своїх ближніх, зокрема представників єврейського народу, наражаючи себе і свою родину на фізичне знищення. Пам’ятаємо, що ці геройські вчинки були не поодинокими чи відокремленими проявами

людської та християнської самопожертви й любові, а ланками широкої акції допомоги, що її започаткував і сам втілив у життя слуга Божий Митрополит Андрей (Шептицький).

Пам’ятаємо всіх кривдників, представників двох ворожих таборів, які принесли стільки лиха на наші землі, поручаємо їх Божому милосердю, звертаючись до Господа словами Спасителя: «Отче, відпусти їм, не відають бо, що роблять!» (Лк. 23, 34).

Пам’ятаємо про них усіх і молимося за них усіх!

Дорогі у Христі! Закликаємо вас усіх, незалежно від конфесійної приналежності, у День пам’яті до щирої молитви – спільної та особистої – за душі всіх жертв кривавого лихоліття, яке було започатковане 70 років тому. Нехай 22 червня стане для всіх нас часом молитовного поминання та примирення, а водночас молінням до Господа про те, щоб захоронив нас від подібного нещастя.

Благодать і мир Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
9 червня 2011 року Божого