Урочисту Божественну Літургію очолили владика Ярослав (Приріз), єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, та владика Іриней (Білик), канонік базиліки Санта Марія Маджоре у Римі. Після завершення читання Євангелія владика Іриней виголосив проповідь, у якій розповів про подвижницький шлях св. Онуфрія. Завдяки своїм чеснотам святий став заступником у потребах для віруючих.

Тими днями відбулася піша проща до Лаврівського монастиря у наміренні за дар материнства, саме під час паломництва відбулась урочиста передача Лаврівському монастирю на вічне поклоніння мощей Святого Онуфрія, привезених з Рима.

ПРОПОВІДЬ  ВЛАДИКИ ІРИНЕЯ З НАГОДИ ПОВЕРНЕННЯ МОЩІВ СВ.ОНУФРІЯ ДО ЛАВРІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ ЧСВВ

В сьогоднішній празник через п’ятсот років до Лаврівського монастиря, великої духовної святині нашої Церкви та безцінної історичної пам’ятки нашого народу, де витає дух княжої давнини та відгомін молитов ченців багатьох поколінь, повертаються мощі Святого Онуфрія, який є покровителем цієї святої обителі і вашого героїчного багатостраждального краю. Цю безцінну реліквію з радістю передаємо Вам з Апостольської Столиці разом з благословенням Папи Римського Венедикта XVI.

Святий Онуфрій у великій пошані не тільки в східній, але і в західній церкві, особливо в Італії, де в його честь побудовано багато храмів  і монастирів. Багато різних організацій, готелів, вулиць, населених пунктів і навіть одна футбольна команда названі іменем цього святого. Багато мистецьких творів світових майстрів возвеличують преподобного Онуфрія. Також в Римі, на схилах мальовничого пагорбу і алеї Джаніколо, на півдорозі до Української Папської колегії святого Йосафата, з 15-го століття бере початок монастир св.Онуфрія, монахів ордену  Святого Гробу Господнього.

За що ж полюбили цього святого? Можемо відповісти словами псальмоспівця:  «Дивен Бог у святих своїх» (Пс.67, 36).

Життя цього надзвичайного Угодника Божого мало глибокий вплив не тільки на східну, але і західну духовність. Улюблений і шанований святий  впродовж усіх століть був розподільником Божих ласк і потрібних благодатей. Не з меншою шаною та любов’ю і в Греко –Католицькій церкві наш український народ відноситься до цього святого, в честь якого  побудовано багато монастирів і храмів.

Через своє чудесне врятування після народження, він сам стає рятівником немовлят та покровителем породіль. Преподобний Онуфрій вважається також Святим "загублених речей", щоб повернути втрачені предмети , чи хто шукає допомоги в охороні здоров'я  чи  пошуку праці і зайнятості, за мир і злагоду в сім'ї, чи щоб охоронитися від всякого чарівництва і інших диявольських навіювань, чи одержати охорону від наглої і несподіваної смерті, потрібно прибігати в молитвах до святого Онуфрія.  З великим довір’ям до нього зверталися навіть дівчата, які не могли знайти собі чоловіка. Тому в Італії, в місті Палермо, складені спеціальні віршовані молитви до святого, і дівчата з вірою до святого відмовляли дев’ятницю із цих молитов.

Святий Онуфрій допомагає і тим, хто навчається. Тому батьки, які переживають за успішність у школі своїх дітей, з проханням звертаються до святого.

Преподобний Онуфрій був одним з тих славних пустинножителів, що переховувалися в дикій мальовничій Фіваїдській Єгипетській пустині, і які в IV столітті за часів імператорів Констанція і Валента полум'яною молитвою, постом і покутничим життям випрошували в Господа захисту для святої християнської віри, переслідуваної в той час єретиками-аріянами.

Святий Онуфрій також і тут, в цій святій обителі, навіть спустошеній і пограбованій, в недавніх минулих часах релігійного і політичного переслідування і терору, невидимо молився і заступався за цей край, щоб настали кращі часи для нашої Церкви і народу.

Преподобний Онуфрій народився близько 320 року в родині перського царя. Батько його, не маючи довгий час потомства, молився всією душею Господу про дарування йому сина, і Бог почув його. Але ще до народження святого Онуфрія до його батька прийшов під виглядом мандрівника демон і сказав: « Дружина твоя народить сина, але то не твій син. Накажи кинути новонародженого у вогонь. І, якщо я кажу неправду, то Бог збереже його неушкодженим». Батько не збагнув ворожої підступності і, опанований фальшивим мандрівником, кинув новонароджене дитя у вогонь. Сталося диво: дитина простягнула руки до неба, ніби благаючи Творця про порятунок, і полум'я розділилось на дві сторони та залишило немовля неушкодженим. Тим часом батькові з'явився Ангел Божий і, відкривши йому його нерозважну довіру до  диявольської намови, наказав йому охрестити сина, назвавши його Онуфрієм, що з єгипетського означає "завжди радий" і віддати його, куди вкаже Бог. 

Звідси, будучи сам чудесно врятованим, св. Онуфрій стає захисником і покровителем немовлят і породіль.

Коли зауважили, що дитя зовсім не приймає материнське молоко, батько поспішно вирушив в дорогу разом із сином, боячись, щоб дитина не померла від голоду. У пустині до них підбігла біла лань і, нагодувавши крихітку своїм молоком, побігла вперед, як би вказуючи їм шлях. Так вони дійшли до монастиря поблизу міста Гермополя. Ігумен, сповіщений про це, взяв святого Онуфрія на виховання. Попрощавшись із сином, цар пішов і до своєї кончини не переставав відвідувати монастир. Лань же годувала святого Онуфрія до трьох річного віку.

Коли юнакові виповнилося сім років, з ним сталося диво. Ключник монастиря щодня давав йому частину хліба. Святий Онуфрій, відвідуючи храм, підходив до ікони Пресвятої Богородиці з Дитятком на руках і у своїй ангельській простоті звертався до Богонемовляти Ісуса зі словами: «Ти такий же малий, як і я, але Тобі ключник не дає хліба. Тому візьми мій хліб і їж ».  Ісус простягав Свої руки і брав у святого Онуфрія хліб. Одного разу ключник помітив це чудо і повідомив про ігумена. Ігумен наказав наступного дня не давати святому Онуфрію хліба, а послати його до Ісуса за хлібом. Святий Онуфрій, підкоряючись словам ключника, пішов у храм, став на коліна і, звертаючись до Дитятка на іконі, сказав: «Ключник не дав мені хліба, а послав до Тебе: дай мені хоч шматочок, бо я сильно зголоднів». Ісус дав йому чудовий і прекрасний хліб, при цьому настільки великий, що святий Онуфрій ледве відніс його до ігумена. Ігумен разом з братією прославили Бога, дивуючись благодаті, що зійшла на святого Онуфрія.

У десятирічному віці святий Онуфрій пішов у пустиню, бажаючи наслідувати святого пророка Іллю та Івана Предтечу. Коли він таємно вночі вийшов з монастиря, перед ним з'явився промінь світла, що вказав йому шлях до місця його пустинних подвигів. Тут святий Онуфрій знайшов дивного старця-пустельника, з яким він прожив деякий час, навчаючись у нього правил пустинножительства. Через кілька років старець помер, і святий Онуфрій шістдесят років прожив в повній самоті. Багато скорбот і спокус зазнав він за цей час. Коли зітлів його одяг, і він сильно страждав від спеки та холоду, Господь одягнув його густим покровом волосся. Тридцять років Ангел Божий щодня приносив йому хліб і воду, а останні тридцять років він харчувався від фінікової пальми, що виросла, по милості Божій, біля його печери, що мала дванадцять гілок, які по черзі щомісяця приносили плоди. Воду він пив тепер з джерела, що чудово відкрилося у печері. Протягом усіх шістдесяти років Ангел Божий приходив до преподобного Онуфрія у святкові дні та причащав його Святих Христових Тайн.

Оповідач життя багатьох пустинножителів преподобний Пафнутій повідомляє, що він, ведений Божественним Промислом, прийшов до печери, де жив преподобний Онуфрій, який  розповів про себе, як прийшов у це місце і скільки років тут прожив. Під час бесіди раптом, невідомо ким, посеред печери поставлений був хліб і посудина з водою. Подвижники, підкріпившись їжею, довго ще розмовляли і молилися Богу. На другий день преподобний Онуфрій сказав: «Бог послав тебе, Пафнутій, для поховання мого, бо сьогодні я завершую своє служіння Богові в цьому світі». Пафнутій став просити Онуфрія, щоб йому дозволено було залишитися жити на цьому місці в пустині, але преподобний Онуфрій не дозволив йому, кажучи: «Бог вибрав тебе для того, щоб ти, відвідавши багатьох пустинників, розповідав ченцям і всім християнам про їхнє життя і подвиги. Тому вернися до своєї братії і оповідай, що Господь почув молитви мої, і що всякий, хто шанує мою пам'ять, яким би то не було чином, удостоїться Божого благословення. Господь допоможе йому благодаттю Своєю у всіх благих починаннях на землі, а на Небі візьме його  в святі свої оселі».

Сказавши ще багато повчальних слів, преподобний Онуфрій помолився Богу, ліг на землю і, хрестоподібно склавши руки на грудях, переставився до Господа. Обличчя його засяяло, як сонце, і печера наповнилася пахощами; почувся ангельський спів і чудовий Божественний голос: «Залиш тлінне тіло, улюблена  душе моя, щоб мені взяти тебе в місце вічного спочинку з усіма обраними моїми». Преподобний Пафнутій був сильно засмучений тим, що під руками у нього не було знарядь для копання могили, а грунт був кам'янистий. Але ось прибігають два леви і кігтями своїми  вигрібають яму, в яку Пафнутій з молитвою поклав тіло преподобного Онуфрія. Леви засипали могилу і віддалились. Нагромадивши на могилу купу каміння, щоб дикі звірі не порушили мирного сну Божого угодника, Пафнутій хотів було ще хоч раз поглянути всередину печери преподобного Онуфрія, але остання завалилася, фінікова пальма засохла і з коренем повалилася на землю; пересохло і джерело. Пафнутій, таким чином ясно зрозумів, що Богу не угодно було його подвижництво на цьому місці і, прославляючи Бога, дивного у святих Своїх, повернувся у свій монастир, проповідуючи всім про те, що бачив і що чув.

Незабаром після цього, благочестиві ченці склали опис житія преподобного Онуфрія. Його вшанування і його пам'ять були поширені  по всьому Сході та Єгипті, у країнах Малої Азії та на заході прославляли святе життя цього великого пустинника, оспівуючи велич Божого Провидіння, яке постійно кормить та захищає тих, які цілковито віддали себе на служіння Богові.

Роздумування про те, як Бог міг утримати людину при житті в таких умовах так багато років, викликає подив та здивування.   Хоч  ми не живемо в пустині, бо ж довкола нас повно харчів, різноматного одягу, помешкання з різними вигодами, але сама погоня за їх кількістю і якістю часто доводить до духовного завмирання того що найголовніше для радісного людського життя – душі і духа! Без корму молитви та життя словом Божим, життя спустошується і приходить до духовного завмираня, наповнюється безнадією і песимізмом, які часто марно намагаються прогнати пошуком ще більшої кількості забавок та втіх.  І так пропливає наше життя! 

Дивімось на сильну постать Св. Онуфрія і пригадаймо собі, звідки саме приходить спокій, справжнє щастя та вічна радість.

Якими ж повчальними словами з цього приводу звертався до нас блаженний Іван Павло ІІ, 10-річницю його пастирських відвідин України якраз тепер урочисто вшановуємо: обіймаючи вас, як батько, кажу вам: вибирайте вузьку дорогу, – ту дорогу, яку Господь вказує вам через свої заповіді. Це слова правди й життя. Дорога, яка часто здається широкою й зручною, потім виявляється облудною та хибною. Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, що є іншою формою матеріалізму, який, хоч і на словах не відкидає Бога, однак заперечує Його фактами, виключаючи Його з життя. Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З Його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення. Важливо не розчарувати сподівань, які тепер пульсують у серцях стількох, а понад усе у молоді. І тому тепер в містах і селах України так терміново необхідно, за загальним вкладом усіх, сприяти розквітові нового, справжнього гуманізму. Це мрія, яку ваш великий поет Тарас Шевченко виявив у відомій поезії: "...врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!" Молю Всемогутнього Бога, щоб благословив тебе, український Народе, і щоб зцілив усі твої рани. Його велика любов нехай наповнить твоє серце і нехай провадить тебе у третє тисячоліття християнства до нового майбутнього».

Дорогі в Христі, до Вашого монастиря повернулися святі мощі великого святого 4-го століття святого Онуфрія, який духовно не залишав свого монастиря, хоч його мощі були тут біля 500 років тому втрачені. Від тепер святий Онуфрій присутній між Вами і тілесно у святих своїх мощах. Безумовно, що це подія незбагненного і неоціненного духовного і історичного значення.

Та крім духовних скарбів, мощі святих ще мають і свої фізичні особливості. Тепер стали відомі наукові дослідження, проведені 20 років тому радянськими вченими, дослідивши багато останків святих угодників Києво-Печерської лаври, несподівано «відкрили» таємницю феномена нетлінності: виявилося, що в мощах містяться високоочищені масла, які не мають ні жирних кислот, ні неорганічних фосфатів, що сприяють процесам розкладання. Однак у той атеїстичний час таку сенсації боялися надати широкого розголосу.

 На думку багатьох експертів, які працювали разом з науковцями, останки святих подвижників володіють надприродними властивостями: спонтанної самостерілізаціі, відсутністю гемолітичних (хвороботворних) бактерій, дуже шкідливих як для живого організму, так і для мощів.     Після проведення медекспертизи вчені визначили, що святі мощі є джерелом невідомої науці енергії. Поряд з відсутністю процесів гниття був встановлений факт сильного висихання тканин.  Але й це ще не все: виявляється, довге перебування святих у молитовному стані так сильно впливає на тілесні атоми, що вони навіть після смерті організму залишаються постійними ретрансляторами позаземного енергетичного потоку, що впливає на все навколишнє з космосу. Зафіксувавши на фотоплівці енергопотоки, випромінювані під час молитви людини, вчені висунули цікаву версію: якщо в енергоканал зв'язку між святими мощами і Космосом, тобто Богом,  вливається енергія молитви живої людини, то це призводить до її посилення, тобто до зцілення або іншому доброчинного впливу на людей. Таким чином, чим сильніше віра, тим ефективніше буде результат.

Дивує ще один факт, що не піддається пояснення з наукової точки зору: тіла священномучеників збереглися набагато краще, ніж тіла інших святих, які померли природною смертю.

У своїй праці «Сучасні дослідження феномена святих мощів» кандидат біологічних наук Таміла Решетникова детально описала також біофізично-хімічну природу останків печерських подвижників і їх вплив на живі об'єкти: «Об'єктами досліджень були насіння і семи-дев'ятиденні паростки пшениці.

У всіх випадках, незалежно від тривалості тимчасової експозиції, ефект був один: насіння, яке побувало біля мощів, відрізнялося підвищеними на 15-20 відсотків паростками і прискореним розвитком. ... Результати хімічних аналізів показали, що навіть після короткочасного перебування біля мощів в сухому насінні змінюється склад деяких хімічних елементів. Так, наприклад, під впливом мощів кількість цинку (шкідливого для рослини) зменшилася на 18 відсотків, а кальцію і калію - збільшилася на 11 і 4 відповідно ... Можна припустити, що першопричиною виявлених змін в насінні є процеси трансмутації, тобто взаємоперетворення атомів одних хімічних елементів в інші». Але найбільше науковців вразило інше: «благословенні» зерна, на відміну від звичайних, успішно витримали опромінення і навіть дали надбавку в зеленій біомасі. Наступний експеримент був проведений біля мощів: стрілка дозиметра ДП-5В, раніше показала 120 мікрорентген (такою була середня радіація в Києві в травні 1986 року), після молитовного звернення до преподобного різко зменшилася на 50 рентген! Вчені були настільки шоковані, що беззастережно повірили в силу Святого Духа. Саме тоді вони зробили унікальне відкриття: енергетична сила, що виходить від преподобних подвижників, «впливає на живі організми на ядерному рівні організації матерії».

Дорогі в Христі, нехай же духовна і фізична присутність тут Святого Онуфрія просвічує і освячує дорогу Ваших теперішніх земних політичних, національних і суспільних змагань і  провадить до переможного щасливого життя тут і у вічності!

Складаємо щиру подяку всім, що стало можливим сьогоднішнє торжество і звертаємося до Пресвятої Богородиці тими словами, якими молився блаженний Іван Павло ІІ, перед Зарваницькою іконою на Аскольдовій могилі в Києві: «Пресвята Мати Божа, покрий своїм материнським покровом усіх християн, усіх чоловіків і жінок доброї волі, які живуть у цій великій Країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який є для всіх дорогою, правдою і життям».