Папа прибув на місце проведення нічного чування з півгодинним запізненням, де на нього вже чекало коло двох мільйонів молодих людей, що перевищило всі розрахунки організаторів. За даними місцевої поліції, через переповнення усіх секторів, приблизно 200 тисяч людей не змогли увійти на територію аеропорту і на недільне Євхаристійне Богослужіння для них відкрили нові сектори з телеекранами.

Папа не зміг проїхати «папамобілем» між рядами паломників, як це було передбачено, бо молодь заповнила всі проходи, а відразу подався до вівтаря, в той час як хор, що складався з 700 членів у супроводі оркестру, виконав гімн Всесвітнього Дня Молоді. І хор, і оркестр складалися з самодіяльних та професійних артистів, які відповіли на заклик організаційного комітету створити такий незвичайний колектив з нагоди Дня Молоді.

Папу привітали двоє молодих людей, які від імені всієї молоді коротко подякували йому за присутність серед них та пригадали слова Венедикта ХVІ, який закликав молодь прийняти хрест, тому це молитовне чування розпочалось урочистим процесійним внесенням хреста Всесвітніх Днів Молоді. Хрест несло 10 молодих людей, по двоє з кожного континенту світу. Його встановлено біля ікони Пресвятої Богородиці «Salus populi romani» з Папської базиліки Санта Марія Маджоре, яка також супроводжує Всесвітні Дні Молоді. Юнаки й дівчата в глибокій тиші поклонились Хрестові, знакові Божої любові.

На початку Літургії Слова п’ятеро молодих людей підійшли до Святішого Отця, щоб звернутись до нього із запитаннями. Поль з Англії признався, що він недавно навернувся до Бога, але не розуміє, що означає те, що Христос є Спасителем світу, якого шукає кожна людина. Роселін з Кенії розповіла, що присвячує багато часу служінню терплячим і потребуючим, але не знає, що має їм відповісти, коли питають про сенс страждання. Роберт із США запитав про цінність подружжя у сучасному суспільстві, а Кріція з Філіппін поставила запитання про те, як бути свідком Христа, не відмовляючись від своїх мрій і прагнень. Останнє питання було поставлене німецькою мовою. Катлін з Берліна призналась, що вона ще не охрещена, але її притягає особа Христа, і запитала у Папи, що має робити, звідки почати, щоб стати справжньою християнкою.

Після прочитання уривку з Євангелії від святого Івана, що передає Христове повчання про необхідність учнів перебувати з Ним й у Ньому та про заповідь любити одні одних, Папа почав читати свою проповідь, відповідаючи на поставлені запитання, але сталась несподіванка. Після його слів: «Дорогі друзі, нехай вас не сковує ніяке лихо. Не бійтесь світу, ні майбутнього, ні своїх слабкостей», несподівано зірвалась буря з проливним дощем і настільки сильним вітром, що Святіший Отець був змушений перервати свою проповідь. Папський супровід безуспішно намагався захистити його кількома парасолями, але сам Венедикт ХVІ прийняв цю несподіванку із спокійною усмішкою. А молодь прийняла зливу з радістю, співаючи, скандуючи ім’я Папи, розмахуючи своїми прапорами, серед яких майоріли й українські.

Щойно після понад десятьох хвилин злива майже припинилась і Венедикт ХVІ зміг продовжити своє слово, дякуючи молодим людям за радість і витривалість. «Наша сила могутніша від дощу! – сказав він. – Разом із дощем Господь зсилає на нас багато благословення! Навіть і у цьому ви є прикладом!» Святіший Отець не читав дальшої частини своєї проповіді, однак, вручивши текст, як прочитаний, привітав молодь шістьма мовами та провів Євхаристійну адорацію. Найсвятіші Тайни були виставлені у монументальній 500-літній монстранції-дарохранительниці з катедрального храму в Толедо, яка важить майже 200 кілограмів і з нагоди цього молитовного чування була привезена до Мадриду.

Протягом декількох хвилин Вселенський Архієрей разом із присутньою молоддю у глибокій тиші адорував Пресвяту Євхаристію, а потім проказав молитву, посвячуючи молодь Найсвятішому Серцю Христовому. Уділивши благословення Найсвятішими Тайнами, Венедикт ХVІ ще раз попрощався з цими сотнями тисяч молодих людей, які залишились на чуванні протягом цілої ночі, а після його від’їзду розпочався святковий феєрверк.

У слові Святішого Отця Венедикта ХVІ до молоді, приготованому з нагоди молитовного чування, що відбулося 20 серпня 2011 р. в мадридському аеропорту «Куатро вієнтос» читаємо:

«Дорога молоде, вітаю всіх вас, особливо тих молодих людей, які поставили мені свої запитання і дякую їм за їхню щирість, з якою вони висвітлили свої тривоги, що в певний спосіб виражають прагнення всіх вас осягнути в житті щось велике, щось, що дасть вам повноту і щастя.

Однак, як молода людина може бути вірною християнській вірі і надалі прагнути великих ідеалів у теперішньому суспільстві? В Євангелії, яку ми вислухали, Ісус дає відповідь на це важливе запитання: «Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові!» (Ів. 15, 9).

Так, дорога молоде, Бог нас любить. Це велика істина нашого життя, що надає сенсу всьому іншому. Ми не є наслідком випадку чи нераціональності, але на початку нашого існування є задум Божої любові. Залишитися в Його любові означає, отже, жити закоріненими у вірі, тому що віра не є простим прийняттям деяких абстрактних правд, але це глибокий зв’язок з Христом, який спонукує нас відкрити наше серце на цю таємницю любові і жити як особи, які знають, що вони є люблені Богом.

Якщо перебуватимете в любові Христа, закоріненими у вірі, то навіть серед протиріч і страждання знайдете джерело радості й утіхи. Віра не суперечить вашим найбільшим ідеалам, навпаки, підносить їх і вдосконалює. Дорога молоде, не пристосовуйтеся до чогось, що є меншим від Істини й Любові, не пристосовуйтеся то того, хто є меншим від Христа, – закликав Папа.

Саме сьогодні, коли панівна культура релятивізму відкидає пошук правди і погорджує пошуком правди, що є найбільшим виявом людського духу, ми повинні відважно і покірно пропонувати універсальні цінності Христа, як Спасителя всіх людей і джерело надії нашого життя. Він, що взяв на себе наші скорботи, дуже добре знає таємницю людського болю і показує Свою сповнену любові, присутність в тих, хто страждає. Вони ж, із свого боку, з’єднані з стражданням Христа, беруть дуже близьку участь в Його ділі спасіння. Понад те, наша безкорисна увага до хворих і потребуючих завжди буде покірним і тихим свідченням образу співчутливого Бога.

Дорогі друзі, нехай вас не сковує жодне нещастя. Не лякайтеся світу, ані майбутнього, ані своєї слабкості. Господь вам дозволив жити в теперішній історичний момент, щоб завдяки вашій вірі й надалі звучало Його Ім’я по всій землі.

В цей час молитовного чування, запрошую вас вірити в Бога, який допоможе вам віднайти своє покликання в суспільстві та в Церкві і тривати в ньому з радістю й вірністю. Варто прийняти до глибини свого нутра поклик Христа і з відвагою й великодушністю йти за ним, дорогою, яку він нам пропонує.

Багато хто покликаний Господом до подружжя, в якому чоловік і жінка, творячи одне тіло (пор. Бут. 2, 24), реалізовують себе в глибокому спільному житті. Це сяючий і, водночас, вимогливий виднокрай. Це задум правдивої любові, який щодня відновлюється та поглиблюється, розділяючи радості й труднощі, і який відзначається даруванням усієї особи. Тому, розпізнати красу й добро подружжя, означає бути свідомим, що тільки контекст вірності і нерозривності, а також відкритості на Божий дар життя, є відповідним для величі й гідності подружньої любові.

Христос кличе інших, натомість, йти за Ним якнайближче в священстві та богопосвяченому житті. Як чудово знати, що Бог тебе шукає, затримує Свій погляд на тобі і неповторним голосом каже також і тобі: «Йди за мною!» (пор. Мк. 2, 14).

Дорога молоде, щоб віднайти і вірно наслідувати ту форму життя, до якої Господь кличе кожного з вас, необхідно як приятелі перебувати в Його любові. А як же можна підтримувати приязнь, якщо не через частий контакт, розмови, перебування в єдності і розділяючи надії та тривоги? Свята Тереза від Ісуса казала, що молитва – це «розмовляти з приязню, багато разів самим перебуваючи в контакті Тим, про Якого знаємо, що нас любить» (пор. Книга життя, 8).