ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА ПОКРОВУ

Головний мотив, який спричинився до встановлення цього свята, це видіння святого Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, оточили араби. Ціле місто й народ перебували у великій тривозі. У храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, відправляли спеціальне вечірнє Богослужіння в честь цього свята, яке називається церковною мовою «всенощне». Молячись, народ переповнив церкву. Між народом ревно молився про охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Єпіфанієм. Відправа закінчувалася. Святий Андрій побачив, як від царських дверей — так звалися у греків головні вхідні двері церкви — увійшла світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Івана Хрестителя і святого Івана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підійшла до престолу, вклякнула, довго молилася, заливаючись сльозами. Відтак встала, здійняла зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, по-грецьки мафоріон, і широко простягнула її над народом у церкві. Відтак видіння зникло. Святий Андрій та Єпіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Звістка про чудо блискавкою рознеслася по всьому місті. Вороги відступили. Місто врятоване.

Від тієї хустки-покрови і свято дістало свою назву. Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Ким був святий Андрій Юродивий? Назагал історики вважають, що він за походженням був скитом-слов'янином з південних земель Руси-України. Разом з іншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами святого апостола Павла: "Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні" (1 Кор. 4, 10), — він почав поводитися, як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив у молитві й читанні святих книг.

Коли жив святий Андрій і коли було чудо Покрова? На це питання важко дати чітку й задовільну відповідь. Думки істориків розділилися. Одні кажуть, що святий Андрій жив за панування імператора Льва І Великого (457-474), тобто у V ст., більшість пере­суває роки життя святого Андрія на часи імператора Льва VI Мудрого (886-911), тобто на початок X ст.

Свято Покрову у греків було місцевим і після падіння Константинополя в 1453 р. його перестали святкувати. Не відомо також, чому якраз 14 жовтня став днем свята. Можливо, що цього дня святий Андрій мав видіння, а можливо тому, як дехто думає, що цього дня Східна Церква відзначає пам'ять святого Романа Сладкоспівця, який склав багато гімнів у честь Пречистої Діви Марії. Наступного дня після свята наша Церква святкує пам'ять святого Андрія Юродивого.

Східна Церква у своїх Богослужіннях залюбки підкреслює три найбільші привілеї Пресвятої Богородиці: її Богоматеринство, її Вседівицтво і її Заступництво за нас перед Богом. І якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, королі, військо, козаки й гетьмани радо вибирали Пречисту Діву Марію за свою покровительку й опікунку.

Князь Ярослав Мудрий у 1036 році розбиває печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері побудував в Києві собор святої Софії і храм Благовіщеня на Золотих Воротах. У 1037 році у церкві Благовіщеня він посвячує увесь народ під опіку Божої Матері. І так з волі нашого монарха Пресвята Богородиця стала офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого народу.

До неї в тяжкі хвилини зверталися наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, що княжив у Тьмуторокані, у бою з черкесами обіцяв збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо вона допоможе йому перемогти ворога. Він переміг і радо виконав свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах казав, що перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Він навіть уклав окрему молитву в Її честь. Наші князі і їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 p., зробили посвяту Богові і Пречистій Діві Марії і вщент розбили половців. Князь Ігор Святославич, герой епосу "Слово о полку Ігоровім", після втечі з неволі, пішов з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері Пирогощі, щоб подякувати їй за допомогу і рятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію поспішив з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та склав до її стіп багаті дари.

Деякі наші князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до неї. У нові часи в Україні знайдено дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки, які по-грецьки називають енколпіями. Один з таких енколпіїв має грецький напис: "Богородице, будь моїм покровом і охороною, амінь".

Наші славні запорожці на Січі збудували церкву в честь Покрову Пресвятої Богородиці з іконою Її Покрову. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя... ", а від запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Вибираючись в похід на ворога, козаки вислуховували молебень до своєї Покровительки і ревно співали "Під Твою милість прибігаєм …". Вернувшись щасливо з походу, поспішали до неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні "Нумо, хлопці, до зброї" є такі слова: "Нам поможе святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати".

Геройська Українська Повстанча Армія 30 травня 1947 року проголосила свято Покрову своїм офіційним святом.

За прикладом своїх провідників й увесь наш народ плекав глибоку набожність до Пресвятої Богоматері як своєї Опікунки, Покровительки і Заступниці. Він завжди з великим довір'ям звертався до неї і благав її допомоги чи то в справах особистих, чи родинних, чи в часи всенародного лихоліття. Її свята ікона знаходилася в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала багато чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім під час нападу ворогів на нашу землю.

Хто не знає чудесну охорону Почаївського монастиря в липні 1675 року перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечеровая, над Почаєвом стала".

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ СВЯТА

Богослужіння цього свята віддзеркалюють глибоку і давню віру Східної Церкви й нашого народу в заступництво й опіку Пресвятої Богоматері.

Святий папа Пій X в 1912 році сказав до нашого єпископа Микити Будки такі слова: "Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Ісуса і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти".

Щира набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що вона ніколи не опустить нашого народу і заступиться за нього перед своїм Сином та випросить у Нього ту превелику ласку, щоб на наших рідних землях знову запанувало царство її Божого Сина. І, щоб наш народ сотнями й тисячами плив до її престолів, щоб віддати їй честь, як своїй вірній і невтомній Заступниці, Опікунці й Цариці.

(За матеріалами книги Ю.Катрія «Пізнай свій обряд»)