ПАПА ВЕНЕДИКТ XVI ОЧОЛИВ ПРОЩУ ВІД ВАТИКАНСЬКОЇ ЗАЛІЗНИЧНОЇ СТАНЦІЇ ДО АСІЗІ ПІД ГАСЛОМ "ПАЛОМНИКИ ІСТИНИ, ПАЛОМНИКИ МИРУ"
У четвер, 27 жовтня 2011 р., - знаменний день для міжрелігійного діалогу: Папа Бенедикт XVI зустрівся з 300 представниками світових релігій, які зібралися в Асізі на День роздумів, діалогу і молитви про мир і справедливість в усьому світі. Незвичайний потяг «Срібна стріла» Італійських Державних Залізниць ЕТР-600 з Папою та іншими учасниками зустрічі вирушив у вісім ранку з Ватиканського вокзалу в місто святого Франциска.Ватиканська залізниця взагалі призначена для вантажних перевезень, але сьогодні сім вагонів поїзда заповнили 300 осіб. На малій швидкості поїзд проїхав по неелектрифікованому відрізку шляху у 800 метрів, що відокремлює Ватиканську залізну дорогу від Італійської - тобто до вокзалу «Сан П'єтро». У вагоні з Папою подорожував Патріарх Константинопольський Варфоломій I.
Папа Венедикт XVI, разом з делегатами від інших християнських конфесій та релігій світу розпочав паломництво до Асізі – міста святого Франциска, яке відбувалося під гаслом «Паломники істини, паломники миру». У вагоні разом зі Святішим Отцем перебували найважливіші очільники делегацій, а сама подорож тривала майже дві години.
В прощі та зустрічі взяли участь представники Римської Курії та католицьких єпископатів з різних кінців світу, Східних Католицьких Церков, Православних Церков, між якими була делегація УПЦ, очолювана Високопреосвященним Олександром (Драбинком), Архієпископом Переяслав-Хмельницьким та Вишневським, Головою Відділу міжконфесійних стосунків, представники Давніх Церков Сходу, Англіканських Церков, старокатоликів, різних протестантських деномінацій, юдаїзму, ісламу, традиційних релігій корінного населення Африканського, Австралійського та Американського континентів, індуїзму, джайнізму, зороастризму, буддизму, конфуційонізму, таоїзму, синтоїзму, сикхів, нових японських релігій та представники невіруючих.
У приблизно 60-ти країнах світу, з ініціативи місцевих Єпископських Конференцій чи окремих дієцезій, на знак солідарності з паломництвом, яке очолює Папа, відбуваються схожі екуменічні чи міжрелігійні зустрічі.
Після прибуття до Асізі учасники прощі, серед яких і Папа, пересіли до автобусів, якими прибули до базиліки Святої Марії Ангелів. В той час, як представники делегацій займали свої місця в базиліці, Венедикта XVI на порозі храму вітали Головні настоятелі основних віток Францисканського Ордену, а саме: Братів Менших, Братів Менших конвентуальних, Братів Менших капуцинів та Третього Чину Святого Франциска. Опісля при вході до базиліки Святіший Отець особисто привітав глав делегацій, яких представили кардинали, які очолюють відповідні ватиканські дикастерії, а саме – Папські Ради в справах сприяння єдності християн, в справах міжрелігійного діалогу та в справах культури.
Зустріч відкрилася вступним словом виголошеним кардиналом Петером Турксоном, Президентом Папської Ради «Справедливість і мир». «Ми, що походимо з різних релігійних традицій та з різних частин світу, відновлюємо та зміцнюємо пошук істини, задля якого кожен з нас, згідно зі своєю традицією, докладає невтомні старання», – сказав він, додаючи, що ця зустріч покликана дати свідчення великій силі релігії на користь добра, будування миру та примирення конфліктуючих і повернення людини до гармонії зі створеним світом.
Далі учасники переглянули документальну стрічку, присвячену подіям 25-річної давності, коли блаженний Іван Павло ІІ запросив представників релігій світу на першу таку зустріч, і на згадку про яку відбулася теперішня.
Наступним промовцем був Вартоломей І, Константинопольський патріарх, який наголосив на важливості подолання байдужості щодо ближнього, бо за його словами саме з байдужості народжуються ненависть, конфлікти та насильство. І якраз діалог покликаний вивести нас зі сфери замкненості у приватній сфері та привести до стосунків з ближнім. Він наголосив на тому, що в цьому випадку не йдеться про діалог у синкретичній перспективі, яка б полягала у змішуванні ідентичності його учасників, але мається на увазі діалог, здатний, завдяки природі релігії, робити вклад у суспільний простір, поширюючи мир.
Після промов доктора Вільяма Роуена Вілльямса, Кентерберійського архієпископа, Примаса Англіканської Співдружності, та Високопреосвященного Норвана Закаріяна, представника Вірменської Апостольської Церкви, відбулася музична пауза, після якої промовляли Генеральний Секретар Екуменічної Ради Церков, представники юдаїзму та традиційних релігій Африки. Далі прозвучав черговий музичний уривок, а тоді виступили представник індуїзму, буддизму, та ісламу.
Думками про гуманізм та його значення поділилася професор Юлія Крістева, яка під час зустрічі представляла невіруючих. Вона зазначила, що заклик Івана Павла ІІ «Не бійтеся!» звернений не лише до віруючих, адже заохочував протистояти тоталітаризмові. Він також спонукає нас не боятися європейської культури та будувати мости між християнським гуманізмом та гуманізмом, який зродився з Ренесансу та Просвітництва з амбіціями відкрити ризиковані шляхи свободи. Професор Крістева наголосила, що гуманізм ХХІ століття не є сам в собі ні вищою ціллю, ні цінністю. Оскільки він пробуджує прагнення людей до свободи, то навчає нас дбати про них. Сьогодні, коли люди здатні знищити землю і себе самих в ім’я своїх вірувань, релігій чи ідеологій, вони також здатні наново оцінити релігійну складову людської істоти. «Зустріч наших відмінностей тут у Ассізі є свідченням того, що гіпотеза знищення не є єдино можливою», – сказала Юлія Крістева.
ЗАКЛЮЧНИМ МОМЕНТОМ МІЖРЕЛІГІЙНОЇ ЗУСТРІЧІ СТАЛО СЛОВО ПАПИ ВЕНЕДИКТА XVI.
На початку свого слова Папа пригадав, що минуло уже 25 років, коли блаженний Папа Іван Павло ІІ вперше запросив представників усіх релігій світу до містечка Асізі, щоб разом помолитись за мир. Вселенський Архієрей пригадав, що у ті часи над світом нависла велика небезпека для миру, яка розділяла планету на дві протилежні групи; яскравим знаком такого поділу була Берлінська стіна, яка проходила через місто і, таким чином, поділяла світ навпіл. У 1989 році, три роки після зустрічі в Асізі, ця стіна впала і то без пролиття крові. Бажання людства бути вільним було значно сильніше, ніж арсенали насилля. Найглибшою причиною тієї події були не так політичні чи економічні чинники, а духовні: прагнення свободи було сильнішим за страх перед насиллям. На переконання Папи, ця перемога свободи була також перемогою миру.
Роздумуючи над подіями, що мали місце в нашій історії після падіння Берлінської стіни, Папа зазначив, що подальший період, на жаль, не можемо визначити як час свободи та миру; хоча й від того часу над світом не нависала серйозна небезпека великих воєн, однак, світ і надалі повний незгод, а насильство завжди є присутнім та окреслює стан нашого світу. «Свобода – це велике добро. Але світ свободи виявився в більшій мірі без орієнтиру і не мала кількість людей помилково розуміє свободу також свободою і до насильства. Незгода приймає нові та страшні обличчя і боротьба за мир повинна в новий спосіб стимулювати нас усіх», – наголосив Папа Венедикт ХVІ.
Аналізуючи нові форми насилля, Єпископ Риму вказав, зокрема, на два відмінні види тих нових форм. Першим з них є тероризм, що характеризується добре спланованими нападами, які мають на меті знищення своїх противників, не зважаючи на життя невинних людей. Відповідальні за такі терористичні дії вважають, що знищення ворогів оправдовує будь-які форми жорстокості. «Знаємо, що часто тероризм обґрунтований релігійно і що власне релігійний характер нападів служить виправданням для безжалісної жорстокості», – мовив далі Святіший Отець, додаючи, що у таких вчинках релігія не є на служінні миру, але для виправдання насилля.
Критика релігії, починаючи від періоду просвітництва, завжди вважала, що релігія є причиною насильства і, таким чином, розпалила ворожість до різних релігій. Представники різних релігій, які у 1989 році з’їхались на зустріч до Асізі, прагнули зазначити, що такий погляд на релігію не є правдивим і не вказує на правдиву природу релігії, але є перекрученням правди, що робить свій вклад у знищення релігії. «А чи існує насправді одна спільна природа релігії, що виявляється в усіх релігіях і тому є дійсною для них усіх?» – запитав Венедикт ХVІ, вказуючи, що ми сьогодні повинні відповісти на це запитання, якщо бажаємо в реалістичний та вірогідний спосіб протидіяти насильству з релігійних мотивів. За словами Вселенського Архієрея саме це є основним завданням міжрелігійного діалогу і під час цієї зустрічі в Асізі повинно бути наново підкреслено.
«Як християнин, хотів би тут сказати наступне: так, в історії також і в ім’я християнської віри вдавались до насилля. Із соромом ми це визнаємо. Але цілком зрозуміло, що це було зловживанням християнською вірою у виразному контрасті із її правдивою природою. Бог, у Якого ми, християни, віримо, є Сотворителем і Батьком усіх людей, з чого випливає, що усі люди є між собою братами та сестрами та утворюють єдину родину», – підкреслив Папа, продовжуючи, що хрест Ісуса – це для нас Божий знак, який протиставиться насиллю, терплячи разом з іншим та люблячи разом з іншим. Ім’я Всевишнього – це «Бог любові та Бог миру» (2 Кор. 13,11), тому завданням кожного, хто в якийсь спосіб відповідальний за християнську віру, постійно очищати релігію християн, починаючи від власного внутрішнього центру, щоб, незважаючи на людську слабкість, справді бути знаряддям Божого миру у світі.
А другий вид насилля на думку Папи має зовсім протилежну, ніж тероризм спонуку – наслідок відсутності Бога, відкинення Його існування. Вороги релігії вбачають у ній головну причину насилля в історії людства і бажають, отже, зникнення релігії. Але «ні» Богові зродило жорстокість та насильство, які не мають меж і усе це стало можливим лише завдяки тому, що людина не визнавала жодного закону і жодного судді над собою. Жахіття концентраційних таборів яскраво вказують, на думку Папи, на те, що означає відкинення існування Бога. «Його відсутність провадить до занепаду людини та гуманізму. Але, де є Бог? Чи ми Його знаємо і чи можемо Його наново показати людству, щоб закласти правдивий мир?» – запитує Папа, додавши, що існує й інша реальність: багато людей не отримали дару віри, але і вони шукають правди, і вони у пошуках Бога. Такі особи так легко не стверджують про не існування Бога, вони лишень у дорозі до Нього, у пошуках за Ним; вони є «паломниками правди, паломниками миру». Віруючі повинні жити так, щоб практикуванням своєї релігії допомогти тим невіруючим особам побачити образ Божий, допомогти Його знайти.
«На закінчення хотів би запевнити у тому, що Католицька Церква не припинить боротьбу проти насилля, не відмовиться від старань за мир у світі. Надихаймося спільним бажанням бути «паломниками правди, паломниками миру», – цими словами закінчив свою промову Вселенський Архієрей Венедикт ХVІ.
ЗУСТРІЧ В АСІЗІ ЗАВЕРШИЛАСЬ СКРОМНИМ ОБІДОМ,
Який складався з рису, салату та фруктів на знак співучасті у стражданнях людей та народів, які голодують та позбавлені миру. Після обіду Учасники «Дня призадуми, діалогу та молитви за мир і справедливість у світі» мали час на приватне зосередження в тишині та на особисту молитву в готелю для паломників, який діє при францисканському монастирі, де для них були призначені окремі кімнати.
А в цей час молодь вирушила пішим процесійним походом від базиліки Святої Марії Ангельської до площі перед базилікою святого Франциска. Слід згадати, що місто Асізі розташоване на північно-західному схилі гори Субазіо, яка є частиною Апеннінських гір. Базиліка Святої Марії Ангельської розташована в підніжжі гори і до площі святого Франциска треба подолати кілька кілометрів шляху, який стрімко підіймається вгору.
Папу та членів делегацій, які мініавтобусами прибули на площу святого Франциска, вітав хор місцевої дієцезії та Отців Францисканців, а також молодіжні ансамблі.
Тут пройшов заключний момент міжрелігійної зустрічі – урочисте відновлення зобов’язання дбати про мир. Після вступного слова кардинала Жан-Луї Торана, Президента Папської Ради міжрелігійного діалогу, 14 представників різних віровизнань та невіруючих урочисто проголосили свої зобов’язання за мир. Як символічний знак урочистого зобов’язання дбати про мир, молодь вручила головам делегацій запалену лампадку миру і на запрошення кардинала Курта Коха, Президента Папської Ради сприяння єдності християн, присутні обмінялися знаком миру. На закінчення із подячним словом звернувся Папа Венедикт ХVІ.
