ОСТРІВ, НА ЯКОМУ ПРОЖИВАЮТЬ ТІЛЬКИ МОНАХИНІ
При монастирі є кімнати для гостей, яких приймають наче другого Христа (витяг з правил, 53,1).
Чернече поселення започатковано з 1973 року. Шість монахинь на чолі з монахинею Анною-Марією Canopus прибули на острів і оселилися в колишньому палаці єпископа. У зв'язку з швидким збільшенням кількості монахинь, в 1989 році вони переїхали на місце колишньої єпархіальної семінарії в центрі острова. І вже в 2006 році кількість черниць бенедиктинського абатства швидко досягла вісімдесят осіб. Монахині зберігають традиції святого Джулія, який народився в 962 році на острові Сан-Джуліо, який зробив великий внесок у поширення чернецтва в Європі.
В абатстві займаються перекладами і дослідженнями стародавніх текстів, як також різними ручними роботами, як відновленням стародавнього текстилю (меблів, одягу, гобеленів і т.д.), діє школа відновлення тканин і гобеленів. Це не тільки професіональна реставрація, але й проведення досліджень у цій області, щоб виробляти високоякісні тканини. В монастирі також є іконописна майстерня, друкарня, майстерня з пошиття церковного одягу.
Владика разом з прибулими гістьми та монахинями прийняв участь у відслуженні Обіднього Правила, після чого був запрошений в клявзурову частину каплиці і коротко розповів монахиням про Греко-Католицьку Церкву в Україні в часи підпілля, коли і сам прийняв ієрейські та єпископські свяченя, та уділив всім присутнім своє Архієрейське благословення.