Головною метою зустрічі Папи з ув'язненими було відповісти на їхні запитання. Спочатку в’язничні капелани зібрали усі запитання і обрали з них деякі. Тоді Бенедикт XVI дав на них відповіді, які часами розчулювали засуджених.

Насамперед Святіший Отець нагадав ув'язненим, що його зустріч з ними – публічний жест, який має бути знаком і для правителів, і для осіб, відповідальних за ситуацію у в'язницях Італії.

Деякі запитання були радше роздумами, якими ув'язнені хотіли поділитися з Папою. Представник пацієнтів з лікарняної палати сказав, що часто до в’язнів звертаються мовою ворожнечі, що позбавляє їх не тільки свободи, а й гідності. Бенедикт XVI, відповідаючи на це питання, зізнався, що не ліпше ставляться часом і до Папи, але таке ставлення не повинно знеохочувати. Кожна людина в своїй слабкості може впасти і треба допомогти їй встати, позаяк Бог прагне, щоб усі прямували до Нього.

У наступному запитанні з’явилась проблема участі другої людини у відпущенні гріхів: якщо прощає Бог, то нащо розгрішення священика? – запитав один із засуджених. Бенедикт XVI відповів, що людина, визнаючи свою помилку, має бути спонукувана любов'ю до Бога, а не просто бажанням уникнути покарання, тоді завжди отримує прощення Бога. Але гріх це не тільки питання особисте, індивідуальне, між мною і Богом.

«Гріх завжди має соціальний вимір, горизонтальний, – пояснив Папа. – Особистий гріх, навіть нікому невідомий, знищує спільноту Церкви, оскверняє церковну спільноту і людство. Тому потрібне таїнство, великий дар, через який я можу позбутися провини і отримати прощення, що відновлює моє повноправне членство в житті Церкви, Тіла Христового. Відпущення гріхів через священика обов’язково потрібне. Це таїнство не обмежує Божого прощення, але, навпаки, є вираженням Божого милосердя, бо конкретним шляхом в спільноті Церкви я отримую прощення, щоб почати все заново».

Африканець з Беніну запитав Святішого Отця, чи випадково не є так, що Бог чує молитви багатих і впливових людей без віри, а не тих, які помирають через бідність і насильство. Бенедикт XVI у відповіді зазначив, що володіння матеріальними благами відволікає нас від самих себе і від Бога, заперечуючи справжню радість.

«З великою кількістю речей ми йдемо все більше і більше від себе і від основного розуміння, що Бог існує і що Він близький мені, – сказав Папа. – Так що я б сказав, що має місце велика кількість речей і влада не робить нас щасливими. Це не найбільший з дарів і може бути перешкодою до справжнього життя. Божі критерії відрізняються від наших. Бог також дає радість бідним відчути Його присутність, відчуття, що Він близько тих, хто страждає. У той же час Бог закликає нас зробити все, щоб вийти з темряви, хвороб та злиднів».

На згадку про папський візит до римської в'язниці залишився кипарис, який благословив Святіший Отець.

(За матеріалами Радіо «Ватикан» та"Католицький Оглядач")