СВЯТО НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ
СВЯТО НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ НА СХОДІ
Згадку про це свято має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для свята, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійській імперії. Воно є у всіх Східних Церквах.
Свято Непорочного Зачаття у давнину мало різні назви. До найдавніших належить "Благовіщення Зачаття Святої Богородиці". У конституції про свята цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) воно називається "Зачаття нашої Пресвятої Богоматері". Слов'янський Пролог має "Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богородицю". Загальнослов'янські Устави називають його "Зачаття Блаженної Анни" або "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю". У нашій українській Католицькій Церкві це свято від Львівського Синоду мало офіційну назву "Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії". Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву свята "Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю".
Головна тема Богослужіння свята — чудесна подія, коли свята Анна зачала Пресвяту Богородицю. Тут описані журба й поневіряння Йоакима й Анни через їхню бездітність. Згадується їхня гаряча молитва про дитинку. "Господи, Боже небесних сил, — молиться Анна, — Ти знаєш неславу бездітності, тож сам злікуй біль мого серця і отвори лона розкрий та неплідну плодоносною зділай... " (Стиховна вечірні). На її гаряче благання з'являється ангел і звіщає зачаття Пречистої Діви Марії. "Моління твоє, — каже ангел, — дійшло до Господа. Не смутися і перестань плакати, бо станеш благоплідною оливкою, зроджуючи паросток — чудну Діву, яка видасть квітку — Христа в тілі, який подає світові велику милість" (Стиховна вечірні). З хвилиною зачаття лоно святої Анни стає наче небом: "Нове небо в лоні Анни твориться, — каже сідален утрені, — на приказ Всемогутнього Бога. З нього засіяє Сонце, що не заходить, ввесь світ просвічуючи променями божества, пребагатством доброти, єдин Чоловіколюбець".
З дивного зачаття Пресвятої Богородиці радіють її батьки, радіють пророки, радіють небо й земля. Тож свята Церква взиває Старий і Новий Завіти до участі в радості: "Прийдіть, усякий чин і вік людський, — співаємо на хвалитних стихирах утрені, — радісно днесь з ангельськими хорами преславне зачаття Богородиці світло празнуймо: патріярхи — всіх Царя Матір, пророки — вами проповідану, праотці — ту, що від вас Богоматір, старці — Богоотців, Богоотці — Божу Дівицю, діви — Приснодіву, вірні — корінь віри, священики — пресвятий храм Божий, всіх святих хори — причину вашого збору, ангельські воїнства — Родительку Владики всього створіння і Спасителя душ наших".
У зачатті Богородиці святою Анною прославляється святість і непорочність Пречистої Діви Марії. "Пророчий хор, — сказано в сідалні утрені, — колись проповідував непорочну чисту і Богоотроковицю Діву, що її зачинає Анна, хоча неплідна і бездітна. Спасенні задля неї днесь радісним серцем її звеличаймо, яко єдину непорочну".
Канон утрені святого Андрія Критського це урочистий гимн у честь зачаття Божої Матері. Вона — "нескверна скинія", "чиста голубка", "зоря божественної благодати", "Владики божественний храм", "царська порфіра", "миро благовонне", "вогненна купина", "голубка непорочна", "скіпетр святий, новий завіт і посуд манни", "купина неспалима", "свічник золотий", "жива світлиця Господа Бога", "живоприємний істочник", "храм святий".
Сьогодні святкуємо її непорочне зачаття, а через дев'ять місяців, 8 вересня, вона з'явиться між нами у своєму славному Різдві.
СВЯТО НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ НА ЗАХОДІ
Десь у X ст. це свято прийшло зі Сходу до Англії. Під час реформи Англо-Саксонської Церкви за Вільгельма Завойовника (1066-1087) свято скасували, а відтак знову відновили 1125 року.
На Заході свято Непорочного Зачаття Богородиці святою Анною зазнало велику еволюцію. Святкуючи його, Схід звертає головну увагу на сам чудесний факт зачаття від старих і неплідних батьків, а Захід у цьому святі почав наголошувати не так на самому факті зачаття, як радше на прикметі того зачаття. Згодом народжується наука про непорочне зачаття Божої Матері, яка вчить, що Пречиста Діва Марія від першої хвилини свого зачаття була вільна від первородного гріха. Богослови XIII ст. багато дискутували стосовно науки про непорочне зачаття, бо одні з них, представником яких є Іван Дунс Скот († 308), захищали цю науку, а інші, за святим Томою Аквінським († 1274), її заперечували. У пізніших часах загал богословів Заходу підтримав Непорочне зачаття. Папа Сикст IV у 1476 році встановив свято Непорочного зачаття в Римі, а Климент XI у 1708 році поширив його на всю католицьку Церкву.
Наука про непорочне зачаття Божої Матері найбільше розвинулася за папи Пія IX (1846-1878), який своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив Непорочне Зачаття догмою віри. У тій буллі сказано, що "наука, яка вчить, що Пречиста Діва Марія не заплямована первородним гріхом від першої хвилини свого зачаття через особливу ласку і привілей Всемогутнього Бога з огляду на заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, є Богом об'явлена і тому всі вірні мусять сильно й постійно в неї вірити". Латинська Церква святкує це свято 8 грудня.
СВЯТО НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ СВЯТОЇ АННИ В НАШІЙ ЦЕРКВІ
Насправді Східні Православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Однак багато українських богословів київської школи XVII-XVIII ст. захищали науку про непорочне зачаття. Лазар Баранович († 1694), спочатку ректор Києво-Могилянської Академії, а відтак Чернігівський архієпископ, говорить: "Ми всі поправді кажемо: "Це бо в беззаконнях я родився і в гріхах зачала мене мати моя". А ти одна тільки, до якої ці слова не відносяться, бо ти не почалася у беззаконнях, ані не родилася в грісі. Це ясне, що треба було, щоб ти зачалася без гріха, бо ти мала прийняти Того, що мав увільнити світ від гріхів і згладити всяке беззаконня" (Труби на дни нарочитиє праздников). Йоаникій Галятовський († 1688), ректор Києво-Могилянської Академії, у своїй другій проповіді на Різдво Пречистої Діви Марії, згадавши різні її прообрази у Старому Завіті та пояснюючи її привілеї, каже: "Третій великий привілей, що його Бог учинив Пречистій Діві, це те, що її увільнив від первородного гріха, бо Пречиста Діва без первородного гріха зачалася й родилася..., а на Пречистій Діві не було первородного гріха, але була Божа благодать, тому ангел Гавриїл до неї сказав: радуйся благодатна, Господь з Тобою. З тих слів ангела можемо зрозуміти чисте зачаття Пречистої Діви. Коли посудину наповнити оливою, то не можна до неї додати води або чого іншого, бо вже нема місця, так і в Пречистій Діві не має місця не тільки первородний, але й усякий гріх, тому що вона є повна Божої благодаті" (Ключ Разумінія).
Василіянський чин на своїй капітулі в Жировичах 1661 року вирішив, щоб замість одного дня святкувати свято Непорочного Зачаття вісім днів у цілому чині. Це рішення приймали на знак подяки Пресвятій Богородиці за її особливу опіку над Уніатською Церквою.
Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про Непорочне Зачаття свято Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним Зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними святами подає свято Непорочного Зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних свят з одним днем перед- і сімома днями посвяття. Собор також апробував службу Непорочному Зачаттю, яку уклав о.Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Давнішу службу Зачаття було переставлено на передсвяття Непорочного Зачаття.
Як дивно й чудно Господь Бог приготовляв ту, що мала бути Матір'ю нашого Спасителя. Вона — благодатна, свята, пречиста й непорочна стала достойним святим кивотом, у якому поселився сам Божий Син. Наш давній слов'янський Пролог на день Зачаття Богородиці святою Анною містить таке повчання: "Возлюблені, сьогодні твориться початок нашому спасенню. І в лоні праведної Анни, після Благовіщеня ангела, зачинається внучка праведного Єссея, з роду Давида... І знайте, возлюблені, що сьогодні празнуємо зачаття Госпожі нашої Пречистої Владичиці Богородиці. Тож радо біжім до її храму, стіймо зі страхом на молитві, чуванням створім двері небесної світлиці, і прикрасім себе молитвами, милостинею і постом. І так побожно проводім, радісно празнуючи святе Зачаття Пречистої Госпожі Богородиці, бо вона безупинно молить за нас свого Сина і Бога нашого".
( За матеріалами книги о.Ю.Катрія «Пізнай свій обряд»)