Свято Господнього Богоявлення належить до найдавніших і найбільших свят нашого церковного року. На окрему увагу заслуговує назва, історія та об'явлення таїнства Пресвятої Тройці.

НАЗВА СВЯТА

Свято Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважалося збірним, бо стосувалося кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає свято святих Богоявлень.

У давнину на свято Богоявлення відбувалося урочисте хрещення оглашенних, яке називали також світлом або просвіщенням, а оглашенні звалися просвічені. Звідси і свято Богоявлення називалося просвіщенням, святом Світел і святими Світлами, бо Ісус прийшов, щоб усіх просвітити. "Народ, який сидів у темноті, — читаємо у святому Євангелії, — побачив велике світло. Тим, що сиділи в країні й тіні смерті, зійшло їм світло" (Мт. 4, 16). Деякі автори дотримуються тієї думки, що це свято ще й тому називалося святом світла, бо в час хрещення оглашенних Божий храм освітлювали великою кількістю свічок, які були символом Світла пізнання правдивого Бога.

Святий Григорій Богослов († 389) своїй проповіді на Богоявлення дає назву "Слово на святі Світла Явлень Господніх". Він її починає так: "Знову мій Ісус і знову таїнство... (себто, знову нове свято після Христового Різдва), таїнство переможне й Божественне, що звіщає нам небесну світлість! Бо святий День Світел, що його ми дочекалися і удостоїлися святкувати, має за початок Хрещення мого Христа - справжнє Світло, що просвічує кожну людину, яка приходить на світ" (Ів. 1, 9). А в наступній проповіді про святе хрещення він пояснює, що розуміє під просвіщенням. "Учора ми святкували, — каже він, — пресвітлий День Світел..., а сьогодні говоритимемо про хрещення і його благодійну дію на нас... Просвіщення це підмога у нашій немочі, відсвіження тіла, прямування за Духом, спілкування зі Словом, виправлення сотворіння, потоплення гріха, причастя світла, розвіяння тьми. Просвіщення це колісниця, що підносить до Бога, співподорожування з Христом, скріплення віри, удосконалення ума, ключ царства небесного, зміна життя, скинення ярма, розірвання кайдан, зміна єства. Просвіщення, — чи маю ще більше перелічувати? — це найкращий і найвеличніший з Божих дарів... Та цей дар, як і його Датель Христос, зветься багатьма різними іменами... Ми його звемо Даром, Благодаттю, Хрещенням, Помазанням, Просвіщенням, Нетлінною Одежею, Купіллю Відродження, Печаттю і всім, що для нас гідне почесті".

Західна Церква в давнину звала Господнє Богоявлення Днем Появи або Появ і в його святкуванні звеличувала такі події: появу зорі, поклін мудреців, хрещення Ісуса та чудо в Кані Галилейській. Святий Августин († 430) у своїй проповіді на Богоявлення каже: "Сьогодні ми святкуємо таїнство Богоявлення у світі. Сьогодні Бог і на небі у звізді дав вістуна про своє Різдво, і хрещенням у Йордані освятив води для обнови людського роду, і в Кані Галилейській на весіллі перемінив воду у вино, і п'ятьма хлібами наситив п'ять тисяч людей".

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СВЯТА

Свято Господнього Богоявлення, крім свята Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський († 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про це свято сказано: "Нехай святкують свята Богоявлення, бо того дня явилося Христове Божество, про Яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голуба, вказуючи на Христа". Про подію Богоявлення у III столітті говорять у Богослужіннях святий Іпполит Римський († ?. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (І 270), а в IV ст. в дні цього свята святий Григорій Богослов, святий Іван Золотоустий, святий Григорій Низький, святий Августин та інші Отці Церкви мали гарні духовні науки.

Свято Богоявлення зі Сходу переходить на Захід. Календар Філокала 354 року ще не має свята Богоявлення. У 361 році його вже святкують у Галлії, нинішній Франції, 383 року — у Північній Італії, потім в Іспанії, за святого Августина — у Північній Африці і близько 400 року — в Римі.

Святі Отці і проповідники Західної Церкви, а саме: Павлин з Нолі, Хрисолог з Равенни й Ісидор Севільський на Богоявлення щораз більше наголошують про поклін мудреців. З часом на Заході 6 січня стає святом Трьох Царів, а пам'ять Христового Хрещення переходить на 13 січня.

В історії святкування Господнього Богоявлення на Сході можна розрізнити три періоди. У першому періоді упродовж III ст. свято містить у собі Христове Різдво, Хрещення, поклін мудреців і чудо в Кані Галилейській. У другому періоді — IV століття — серед згаданих подій Христове Різдво посідає перше місце. У третьому періоді, кінець IV сторіччя, свято Христового Різдва й поклін мудреців відокремлюють від Богоявлення і переносять на 25 грудня. Шосте січня стає тільки днем свята Христового Хрещення. Свято Богоявлення за цісаря Теодозія Молодшого († 450) стає державним святом.

У Східній Церкві це свято належить до 12 великих празників. В Апостольських постановах про Богоявлення сказано: "Хай буде у вас у великій пошані день, у якому Господь явив нам Божество". Він має 4 дні перед- і 8 днів посвяття. Службу свята уклали Анатолій Константинопольський (V ст. ), Софрон Єрусалимський (VII ст. ), Косма Маюмський, Йоан Дамаскин і Герман Константинопольський (VIII ст. ), Йосиф Студит (IX ст. ).

СВЯТО БОГОЯВЛЕННЯ І ТАЇНСТВО ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ

Свято Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Трійці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Трійця, яка посвідчила про Його Божество. На третьому часі в надвечір’я свята читаємо: "Трійця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син Свою пречисту голову схилив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець". На стиховні литії свята співаємо: "На Йордані Іван, бачачи Тебе, як ішов Ти до нього, говорив: "Христе Боже, чому Ти до слуги прийшов, не маючи скверни. Господи? У чиє ім'я Тебе хрещу: Отця? але Його Ти носиш у собі: чи Сина?, але Ти сам воплотився; чи Духа Святого?, і цього Ти знаєш устами давати вірним. Ти, що явився, Боже наш, помилуй нас".

Наш слов'янський Пролог 6 січня подає глибоке Слово святого Прокла, патріярха царгородського, на Хрещення Ісуса Христа. Віру святої Церкви у Христове Божество він вкладає в уста святого Івана Хрестителя: "Як усмілюся простягнути свою руку на голову Того, що все удержує? Як усмілюся діткнутися Того, що перед Ним тремтять ангельські хори? Як усмілюся приступити до Того, що до Нього не сміють серафими наблизитися? І тому з острахом кличуть: свят, свят, свят. Справді повне небо слави Твоєї і земля чудес Твоїх. Як усмілюся приступити до Неприступного, перед яким дрижать херувими і всі воїни небесних сил? Як усмілюся хрестити Творця природи? Як усмілюся хрестити Того, що перед Ним небо жахається?.. Як усмілюся хрестити Того, що його породила Чиста Діва Марія і по Різдві залишилася Дівою?.. І скажу: Ти Господи, Господь, а я раб. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти світло, а я світильник. Ти Архієрей, а я земний... Я смертний, а Ти безсмертний... " І діткнувся Іван пречистого верху Господнього, хрестив одного із Святої Трійці. І зараз побачив створене небо і Духа Святого, що сходив і йшов на Нього".

Святий Григорій Богослов у проповіді на Богоявлення так окреслює таїнство Пресвятої Тройці: "Бог ділиться, так би сказати, нероздільно, і лучиться розділено, тому що Божество є єдине в Трьох і Одне є Три, в котрих Божество, або, точніше кажучи, котрі є Божеством... Отець є Отець і безначальний, тому що не має початку ні від кого. Син є Син, і не є безначальний, тому що від Отця. Але коли початок будеш розуміти щодо часу, то і Син є безначальний, тому що Творець часу не під часом. Дух є справді Дух Святий, що виникає від Отця, але не як Син, тому що виникає не через вродження, але через походження".

Святий Іван Золотоустий, заохочуючи нас до віри в Пресвяту Трійцю, каже: "Наша віра — трон душі, основа життя, безсмертний корінь. Животворний корінь віри — Отець, нев'януча гілка — Син, безсмертний плід — Дух Святий, Трійця проста, нескладна, невимовна, незбагненна, нероздільна за схожістю, достойністю, дією, Божеством і величчям; роздільна ж — за особами та іменами, але єдина по суті і силах. Трійця існує споконвіку, не від початку одержала буття. Вона — безпочаткова, вічна, нестаріюча, безсмертна, нескінченна".

Кожного дня наша свята Церква на початку утрені віддає Пресвятій Тройці величне славослов'я співом: "Слава святій Єдиносущній, Животворящій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсяк­час, і на віки віків".

(За матеріалами Ю.Катрія «Пізнай свій обряд»)