XX ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ХВОРОГО І САКРАМЕНТАЛЬНИЙ ВИМІР ЗЦІЛЕННЯ
Всесвітній День Хворого започаткований з ініціативи Папської Ради у справах душпастирства медичних працівників, яка тепер має назву Ради в справах душпастирства хворих та служби охорони здоров’я. Відзначення Дня Хворого було затверджено 13 травня 1992 року Апостольським листом блаженного Папи Івана Павла ІІ і відзначення його призначене на день літургічного спогаду Пречистої Діви Марії з Люрду, тобто на 11 лютого. Саме на цей день припадає річниця першої появи Непорочної Діви Марії 14-річній французькій дівчинці Вернадеті Субіру, а подія ця сталась 1858 року в містечку Люрді, до якого тепер щороку з’їжджаються мільйони прочан, серед яких чимало з України та з українських поселень в Європі та у світі. Отож, з ініціативи блаженного Івана Павла ІІ відзначення Дня Хворого проводиться під покровом Пресвятої Богородиці і є духовним натхненням та підтримкою для хворих. Вперше відзначення Дня Хворого відбулося 11 лютого 1993 року.
Деякі Єпископські Конференції, з огляду на різні практичні проблеми, як, наприклад, кліматичні умови, сезонні труднощі, церковні празники тощо домовились, що 11 лютого буде символом єдності Вселенської Церкви у молитві за хворих, натомість відзначення самого Дня Хворого можна здійснювати у сприятливий момент, який буде враховувати активну участь хворих.
У світі сьогодні працює більше 120 тисяч церковних лікарень та медичних центрів. Їх наявність вказує на те, що Церква завжди, з самого початку опікувалася хворими. Це власне з ініціативи Церкви виникли перші лікарні, каже архієпископ Зигмунт Зімовський, президент Папської Ради в справах душпастирства хворих та служби охорони здоров’я. «Цьогорічне послання Папи Бенедикта XVI з нагоди двадцятої річниці Всесвітнього Дня хворого вказує на важливість священнодійства для хворих. У контексті людської культури сьогодні важко зрозуміти дію Святої Тайни і тому нею нехтується або навіть повністю ігнорується. Тим не менше, це таїнство зцілення хворих складає невід'ємну частину дії Бога в реальності людського життя і її матеріальності», - підкреслює архієпископ Зімовський.