О 10:30 ранку в базиліці св.апостола Петра у Ватикані відбулось урочисте проголошення нових кардиналів, їхнє призначення у сан кардинала-єпископа, кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона, вручення їм кардинальської червоної беретки особливої форми та перстеня і булли про призначення.

Після слів Вселенського Архиєрея нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Вселенському Архієреєві.

Далі, починаючи від першого з них, кардинала Фернандо Філоні, Префекта Конгргегації Євангелізації народів, Вселенський Архієрей наклав на голову кожного із кардиналів червону кардинальську беретку особливої форми, колір якої символізує готовність кардиналів пролити за віру свою кров, адже це колір мучеників, колір свідчення віри власним життям та кардинальський перстень, як знак кардинальської гідності та символ єдності з Папою та Вселенською Церквою.

Кожного із них Папа наділив титулом однієї з римських парафій або римським дияконством, як знаком участі у пастирському піклуванні Папи у Вічному Місті. Вони отримали також з рук Венедикта XVI буллу призначення та обмінялись із ним братерським поцілунком.

Після сьогоднішньої консисторії, четвертої за час понтифікату Венедикта XVI, Кардинальська Колегія нараховує 213 членів, з яких 125 кардиналів, які ще не мають 80 років життя, є виборцями, тобто можуть брати участь у конклаві для вибору Папи, а 88 кардиналів мають понад 80 років. Кардинали походять із 71 країни світу.

Кардинали після Папи - найвищі духовні особи Католицької Церкви, з рядів яких вибирається Папа. Кардинали – це найголовніші співробітники і дорадники Вселенського Архієрея у керуванні Католицькою Церквою і разом з ним вони становлять найвищу духовну владу Католицької Церкви.

3 українців кардиналами були: митрополит Київський Ісидор (15 ст.), митрополити Львівські: Михайло Левицький, Сильвестр Сембратович, Йосиф Сліпий, Мирослав Іван Любачівський. Сьогодні титул кардинала має вислужений Верховний Архієпископ Києво-Галицький Любомир Гузар та вислужений Архієпископ  Львівський латинського обряду Мар'ян Яворський.

Під час цього літургійного обряду, що відбувся у ватиканській базиліці Святого Петра, до учасників звернувся Святіший Отець Венедикт ХVІ, розпочавши свою промову словами Святого Письма, які прозвучали на початку Богослужіння: «Ти – Петро (скеля), і Я на цій скелі збудую Мою Церкву». Цими словами Ісус вчинив із апостола Петра основу Своєї Церкви. За словами Папи, віра є якісним чинником цього фундаменту, адже Симон стає Петром після виявлення своєї віри в Ісуса Христа як Месію та Божого Сина. Звіщаючи Ісуса, Церква є зв’язаною з Петром і Петро є поставлений скалою Церкви, проте, Тим, Хто будує Церкву є сам Христос.

На думку Папи, ці слова Ісуса дуже добре підкреслюють церковний характер сьогоднішньої події, адже ж нові кардинали, через прийняття титулу однієї з церков Риму чи дієцезій біля Риму, стають найближчими співробітниками Наступника святого Петра у керуванні Вселенською Церквою;   впровадженням у кардинальський сан вони ще міцніше єднаються з Римським Архієреєм та вірними усього світу. У своєму особливому завданні підтримувати Наступника Петра у його служінні, нові кардинали будуть покликані допомагати Вселенському Архієреєві в оцінюванні, вирішенні різних проблем та в окресленні критеріїв пов’язаних з душпастирською місією усієї Церкви. Виконуючи це служіння, вони черпатимуть приклад і допомогу із свідоцтва віри, яке своїм життям і смертю дав святий Петро, який з любові до Спасителя дав усього себе, аж до найбільшої жертви.

Святіший Отець підкреслив, що в цьому значенні потрібно також розуміти накладення кардинальської червоної беретки. Новим кардиналам довірено служіння любові: повної та безумовної любові до Бога, до Його Церкви, до ближніх, аж до пролиття крові, якщо це буде необхідним. Від них очікується служіння Церкві з любов’ю та міццю, з ясністю та мудрістю вчителів, з енергією та мужністю пастирів, з вірністю та сміливістю мучеників, тобто, щоб вони були видатними слугами Церкви, що має у Петрі видиму основу єдності.

Далі Папа Венедикт ХVІ прокоментував прочитаний під час Богослужіння біблійний уривок з Євангелії від святого Марка, а саме, про те, як Ісус представляє себе як слугу, подаючи цим приклад до наслідування своїм послідовникам. «Служба Богові і братам, дар із себе самого – це є логіка, яку правдива віра витискає та розвиває у нашому щоденному житті і яка, натомість, не є світовим стилем влади та слави», – промовив Папа, коментуючи розмову Якова та Івана з Ісусом, під час якої вони просили сісти у Небесній славі по Його правиці та лівиці і пити з Ним із тієї самої чаші, з якої Він питиме. Як підкреслив Вселенський Архієрей, своїм проханням Яків та Іван виявили, що вони не зрозуміли життєвої логіки Ісуса, логіки, яка окреслює Христового учня у його дусі та у його вчинках. І цією помилковою логікою були також заражені інші десять апостолів, адже почали сердитись на двох синів Заведея за їхній вчинок. Ця подія дала Ісусові можливість вказати апостолом дорогу, яка провадить до справжньої слави, до Божої Слави: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мк. 10, 42-44).

Домінування та служіння, егоїзм та альтруїзм, володіння і дар, вигода та безкорисливість – це є логіки, які всюди та у всіх часах до глибини суперечать одна одній. Ісус вказав Своїм апостолам і також нам цей шлях, він особисто його пройшов: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мк. 10, 45). Ці слова, підкреслив Венедикт ХVІ, проливають світло на сьогоднішню Прилюдну Консисторію, додаючи сили та підбадьорення для нових кардиналів у їхньому служінні Вселенській Церкві.

Закінчуючи своє слово, Вселенський Архієрей звернувся окремо до новий кардиналів: «Дорогі брати, які за мить будете приєднані до кардинальської Колегії! Цілковитий дар із себе, який Христос склав на хресті, нехай буде для вас правилом поведінки, стимулом та силою для такої віри, яка діє у любові. Ваша місія у Церкві та у світі нехай завжди буде виключно «в Христі», нехай відповідає Його логіці, а не логіці світу, нехай буде освітлена вірою та оживлена любов’ю, що приходять до нас від славного хреста Господнього. На перстні, який незабаром вам вручу, зображені святі Петро і Павло, а в центрі – зірка, що символізує Пресвяту Богородицю. Носячи цей перстень, ви покликані щоденно пригадувати свідчення, яке дали ці два апостоли Христові, аж до мученицької смерті тут у Римі, таким чином, своєю кров’ю роблячи Церкву плідною. Натомість, пригадка про Пречисту Діву Марію, нехай завжди буде для вас закликом до наслідування Тієї, Яка була сильною у вірі та покірною Господньою слугинею».

19 лютого 2012 р., о 9:30 місцевого часу у базиліці Святого Петра Вселенський Архієрей Венедикт ХVІ очолив Службу Божу. З ним, окрім численних священиків, єпископів та кардиналів, співслужили 22-ва кардинали, яким напередодні під час Прилюдної Консисторії у ватиканській базиліці Папа надав кардинальську гідність.

На початку проповіді Папа виявив велику радість з приводу спільної Євхаристійної молитви з новими кардиналами, яких він учора приєднав до Колегії кардиналів; привітав усіх учасників Богослужіння, зокрема, духовенство та чернецтво, світську владу та повноважних послів і, особливо, нововведених у кардинальську гідність.

Звертаючись до Першого Послання святого апостола Петра, уривок з якого був прочитаний під час Богослужіння, Папа наголосив, що заклик до пресвітерів бути ревними та дбайливими пастирями Христового стада звернене, перш усього, до нових кардиналів, які вже відзначаються багатьма заслугами перед Божим людом задля великодушного та мудрого душпастирського служіння, виконуваного у важливих дієцезіях чи у керівництві відомствами, або на служінні Церві на науковій та освітній ниві. Нова гідність, яку вони отримали, виявляє признання їхнього вірного служіння у Господньому винограднику, як також вшанування громад та народів, з яких вони походять і які гідно представляють у Церкві, а також ввірення їм нових, важливіших церковних обов’язків та сподівання на дальшу готовність для Христа і Церкви. «Ця готовність на служінні Євангелію міцно вкорінена у впевненості у вірі, – сказав Венедикт ХVІ, – знаємо, що Господь вірний Своїм обітницям і з надією очікуємо здійснення ось цих слів апостола Петра: «І як з’явиться архіпастир, отримаєте нев’янучий вінець слави» (І Пт 5,4).

Далі Папа прокоментував уривок з Євангелії від святого апостола Матея, який читався під час Служби Божої у Ватикані, в якому йшлося про те, як під Божим натхненням святий Петро висловлює свою непохитну віру в Христа, Божого Сина і обіцяного Месію. У відповідь на це ясне визнання віри, зроблене Петром також і в імені інших Апостолів, Ісус виявляє ту місію, яку має намір йому довірити, тобто, що він має бути «каменем», «скелею», видимим фундаментом, на якому споруджено всю духовну будівлю Церкви (пор. Мт 16,16-19). Це визначення – «скеля-камінь» – не стосується характеру людини, але це слід розуміти в глибшому значенні – через завдання, яке йому доручив Ісус, Симон Петро стане тим, чим не є через «тіло і кров». Симон, що першим визнав Ісуса Христом і був першим свідком воскресіння, задля своєї оновленої віри стане скелею, яка чинить опір нищівній силі зла.

Далі Венедикт ХVІ звернув увагу на те, що опис цієї євангельської події знаходить дальше пояснення у відомому, унікальному вівтарі Катедри святого Петра. Це величний трон, який, здається, ширяє у повітрі, але в дійсності його підтримують чотири статуї Святих Отців Церкви Сходу і Заходу. Понад троном підіймається велична скульптурна композиція, яка символізує славу Петрової Катедри і представляє візію суті Церкви та місце, яке в ній займає вчення Петра. В середині вітража бачимо сяючого голуба, символа Святого Духа, що є душею Церкви і виявляє Бога, як джерело світла. Папа підкреслив, що ця скульптурна композиція вказує також і на те, що сама Церква є немов вікном, місцем, до якого наближається Господь Бог, виходить назустріч світові. Церква не існує задля себе самої, але спрямовує до того, хто є понад нами. Церква – це місце, в якому до нас, так би мовити, «прибуває» Бог, і де ми «вирушаємо» до Нього.

Далі Папа розповів, що величний бронзовий трон вміщає в собі старовинний дерев’яний трон, який довгими сторіччями вважався троном самого святого Петра і вміщений у скульптурну композицію вівтаря Катедри святого Петра задля свого символічного значення. Папа пригадав слова святого Ігнатія Антіохійського, який називає Церкву Риму «тією, що головує в любові», наголосивши, що бути першим у вірі нерозривно пов’язане з тим, щоб бути першим в любові. Віра без любові не була би справжньою християнською вірою.

Егоїстична віра не є справжньою. Хто вірить в Ісуса Христа і входить у динамізм любові, що знаходить своє джерело в Євхаристії, відкриває справжню радість і, в свою чергу, живе згідно з нею. Справжня віра освічена любов’ю і веде до любові підносить вгору так, як вівтар Катедри святого Петра у ватиканській базиліці підіймається до сяючого вікна. Бог не є самотністю, але любов’ю – славною і радісною, любов’ю, яка розповсюджується і сіяє.

Венедикт ХVІ підкреслив, що цей дар любові ввірений кожному християнинові – це дар, який треба передавати іншим разом із свідченням власного життя. Він вказав, що саме в цьому полягає завдання кардиналів – свідчити радість Христової любові. Папа доручив нових кардиналів опіці Марії, Матері Воплоченого Слова, щоб Вона захищала шлях Церкви, підтримувала Своїм посередництвом діяльність пастирів та прийняла під Свій покров всю Кардинальську Колегію.