Подружжя між чоловіком та жінкою – це єдине гідне місце, щоб привести до існування нове людське життя, яке завжди є Божим даром. На цьому наголосив Папа Венедикт XVI, приймаючи у суботу, 25 лютого 2012 р. 200 учасників XVIII Пленарної Асамблеї Папської Академії «За життя», яка застановлялася над темою «Діагностика та лікування безплідності».

Пригадуючи про довіру Церкви до людського розуму та до наукового пошуку, який зважає на етичні аспекти, Папа звернув увагу на загальнолюдську та соціальну значимість запропонованої теми, яка є також вираженням «конкретної можливості плідного діалогу між моральним виміром та біомедичними дослідженнями».

Папа заохотив до «інтелектуальної чесності» в згаданій ділянці, що є «вираженням науки, яка не присипляє свого духа шукання істини на служінні справжньому добру людини». Такий підхід, уникаючи чисто функціонального ставлення до проблеми, зважаючи на етичний вимір та шукаючи шляхів для вірної діагностики та лікування, «спонукуваний бажанням не лише подарувати парі дитину, але – повернути подружжю його плідність та повноту гідності бути відповідальними за особисті прокреативні рішення, щоб бути співробітниками Бога в народженні нового людського життя». Діагностика та лікування неплідності, а не спроби штучного запліднення, становлять, за словами Венедикта XVI, правильніший з наукової точки зору підхід до проблеми, ставлячись з більшою пошаною до загальнолюдської цілісності залучених осіб. «У дійсності, – сказав він, – єдність чоловіка та жінки у цій спільноті любові та життя, якою є подружжя, становить єдине гідне “місце” для того, щоб покликати до існування нову людську істоту, яка завжди є даром».

Папа наголосив, що законні батьківські прагнення подружньої пари, яка має проблеми з плідністю, повинні знайти відповідь, яка повністю шануватиме їхню людську та подружню гідність. «Людська та християнська гідність продовження роду, – зауважив він, – не полягає в “плоді”, але в її зв’язку з любов’ю подружжя, з його не лише біологічною, але й духовною єдністю». На жаль, в сучасному суспільстві панує зачарування технологіями штучного запліднення, а такий підхід, в решті-решт, зводиться до засобу заробітку чи, ще гірше, ставлення себе на місце Творця. Наслідком цього є те, що в ділянці боротьби з неплідністю переважає логіка прибутку, призводячи в багатьох випадках, до обмеження подальших наукових досліджень.

З іншого боку Папа пригадав, що Церква з належною увагою ставиться до страждання пар, заторкнутих проблемою безплідності. Саме тому вона заохочує до наукових пошуків, пам’ятаючи, однак, і про те, що наука не завжди може відповісти на прагнення багатьох пар. «Хочу ще раз пригадати подружжям, які переживають проблему безпліддя, що не задля цього зазнає втрати їхнє подружнє покликання, – сказав Венедикт XVI. – Чоловік та дружина, задля покликання, що випливає зі Святих Тайн Хрещення та Подружжя, завжди покликані співпрацювати з Богом у творенні нового людства. Покликання до любові, у дійсності, є покликанням дарувати себе, а це можливість, якій не може перешкодити жодний стан організму. Там, отже, де наука не знаходить відповіді, відповідь, яка проливає світло, походить від Христа».