Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщеня першим серед свят, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього свята — це радісна подія Благовіщеня, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщеня дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Свято Благовіщеня належить не тільки до 12 великих свят нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п'ятницю чи Христове Воскресіння.

Таїнство Благовіщеня має надзвичайно велике значення, бо від нього починається Новий Завіт, починається наше спасення. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в Аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця послати Спасителя, бо цього дня "Слово стало тілом, і оселилося між нами" (Йо. 1, 14).

У повчанні, яке на цей день подає Пролог, так сказано про значення таїнства Благовіщеня: «Днесь Син і Слово Боже, Господь і Бог наш, несказанно вміщується в лоно Діви, бажаючи своїм вочоловіченням обожити людину, рук своїх твориво, і в древній рай знову вивести. Днесь нестворений вміщується у своє створіння. Днесь невидимий стає видимий. Днесь недотикальний починається у дівичому лоні і стає дотикальний. Днесь Боже Слово приймає тіло. Син Божий стає Сином Діви... Днесь райські двері відчиняються і полум'яна зброя, що вигнала людську природу, поспішно відходить, а людський рід вірою у Христа і добрими ділами з радістю знову входить до раю. Днесь Адам ликує, прийнявши у свою природу свого Творця. Днесь Єва стерши змієву голову, своєму лютому спокусникові, ввесь світ взиває до радості, кажучи: "Радуйтеся зі мною, бо сьогодні ми знайшли невимовну радість і звільнення від усіх гріхів".

З хвилиною Благовіщеня ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього свята ясно виступають її привілеї богоматеринства і дівицтва.

ІСТОРІЯ СВЯТА

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить це свято обов'язковим у цілій державі. У перші століття це свято уважалося Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщеня про Христа, Початок відкуплення, Благовіщеня, Благовіщеня ангела Марії, День Поздоровлення, День або свято Благовіщеня. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщеня Пресвятої Богородиці, а саме свято належить до Богородичних.

На святкування свята 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщеня. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату свята Благовіщеня — 25 березня.

Свято Благовіщеня зі Сходу приходить на Захід десь між 660 і 680 роками. Як на Сході, так і тут він спочатку вважався Господським і мав різні назви: Господнє Благовіщеня, Христове Благовіщеня, Зачаття Христа, Свято воплочення, Благовіщеня ангела Пресвятій Діві Марії, Благовіщеня Святій Марії про Зачаття. Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщеня 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що давній звичай не дозволяв святкувати свято під час великого посту, а також і те, що свято Благовіщеня було ближче до Христового Різдва, аніж до його смерті і воскресіння. Щойно в XI ст. всі Церкви на Заході знову почали святкувати Благовіщеня 25 березня. Вірмени святкують Благовіщеня 7 квітня тому, що вони святкують Христове Різдво і Богоявлення разом в один день — 6 січня. Подія Благовіщеня є улюбленою темою в іконографії.

Благовіщеня в Русі-Україні було другим Богородичним святом після Успіня, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщеня Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрості Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщеня Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщеня на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщеням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщеня князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері увесь український народ.