«Кардинали – це мої друзі», – цими простими та щирими словами Папа склав подяку членам Колегії, користаючи з нагоди, щоб підсумувати сім років свого служіння. «Дякую, насамперед, Господу Богу, за многі літа, які Він мені вділив, роки, сповнені численними радісними днями, чудовими періодами, але також – темними ночами. Але оглядаючись назад, розумієш, що також ночі були необхідними та добрими, і є причиною для вдячності».

Папа підкреслив, що сучасний світ потребує «воюючої Церкви», тобто Церкви, яка докладає зусилля у подоланні зла. «Бачимо, – сказав він, – як зло прагне запанувати над світом, і що потрібно вступити у боротьбу зі злом. Бачимо, як воно чинить це різними жорстокими способами, різними формами насильства, але також – замасковане під видом добра, саме таким чином руйнуючи моральні основи суспільства».

Посилаючись на слова святого Августина, для якого уся історія є «змаганням між двома способами любові», тобто любові до себе аж до відречення від Бога та любові до Бога аж до зречення себе самого у мучеництві, Папа зазначив, що ми беремо участь у цій боротьбі, в якій дуже важливо мати друзів. «Я оточений друзями з Кардинальської Колегії: вони – мої друзі, з ними почуваюся як вдома, почуваюся впевненим у цьому товаристві», – сказав Венедикт XVI, дякуючи кардиналам за спільність у радощах та болях, та закликав: «Йдемо вперед, бо Господь сказав: “Будьте відважні! Я переміг світ”. Ми – в Господній “команді”, а отже – в переможній команді».