Кожна людина бажана Богом і є Божим чудом. Християнство не є релігією страху, але довіри та любові до Отця, який нас любить
«Християнство не є релігією страху, але довіри та любові до Отця, який нас любить», – наголосив Папа, пригадуючи, що неодноразові висловлювання святого Павла на згадану тему говорять про прийняття Святого Духа, дару Воскреслого Ісуса, який вчиняє нас у Христі, Єдинородному Синові, Божими дітьми. Сучасна людина, за словами Венедикта XVI, можливо не відчуває краси, величі та глибокої розради, що випливає з можливості звертатися до Бога як до «отця». Це пов’язане з існуючою кризою батьківства, адже постать батька не завжди достатньо присутня і не завжди позитивна в щоденному житті багатьох людей. Але саме в Євангелії, в стосунках Ісуса з Небесним Отцем можемо побачити, яким є справжнє батьківство, що Бог є Любов’ю, і що «ми, через нашу дитинну молитву, входимо в це коло любові, яка очищає наші прагнення та нашу поведінку, позначену замкненістю та самодостатністю».
Боже буття Отцем, продовжував далі Папа, набирає двох вимірів. «Насамперед, Бог є нашим Батьком, тому що є нашим Творцем», – пояснив він, додаючи, що кожна людина бажана Богом і є Божим чудом. Святий Дух, в свою чергу, відкриває нам другий вимір Божого батьківства. Ісус, в повноті «Син», єдиносущний Отцеві, став такою ж людською істотою, як і ми і через Нього ми можемо приєднатися до Його особливої приналежності до Бога.
Далі Папа вказав на те, що святий Павло пригадує нам, що християнська молитва ніколи не є виключно нашою дією, але взаємною з Богом, Який діє першим: це Святий Дух взиває через нас, а ми можемо молитися, бо отримуємо спонуку від Святого Духа. Крім того, молитва Христового Духа в нас та наша молитва в Ньому не є виключно індивідуальним актом, але – дією всієї Церкви. «В молитві відкривається наше серце, ми входимо у сопричастя не лише з Богом, але якраз з усіма Божими дітьми, з якими становимо одність», – сказав на завершення Венедикт XVI, закликаючи присутніх навчитися відчувати в молитві красу того, що ми є Божими дітьми та можемо призивати Його з довір’ям, з яким дитина звертається до батьків, які її люблять.
(За матеріалами української секції радіо «Ватикану»)