Свято Пасхи завершується не менш світлим і вели­ким святом Святої П’ятидесятниці. Після Христового Різдва і Воскресіння це свято належить до найбільших свят на­шого церковного року. Зіслання Святого Духа — це наче вінець і печать на справі спасення людського роду, що здійснив Божий Син. У дні святої П’ятидесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя. У дні Зіслання Святого Духа зароджується і починає діяти Христова Церква. Святий Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.

Свято  П’ятидесятниці заслуговує на особливу увагу з огляду на свою історію, свої Богослужіння та своє значення.

СТАРОЗАВІТНЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

Єврейський  народ ще здавна щорічно святкував три великі свята: Пасхи, П’ятидесятниці і Кучок. У книзі Виходу сказано: "Тричі на рік святкуватимете свята на мою честь. Ти пильнуватимеш свята опрісноків... Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що сієш у полі, і свята зборів, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою" (Вих.23, 14-16).

Свою назву має свято від того, що це був 50-йдень після свята Пасхи, а також 50-й день від початку жнив. Первісно П’ятидесятниця — це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходила до Єрусалиму велика кількість євреїв  з усіх-усюд, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та скласти з них у храмі свою жертву. Пізніше до свята П’ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.

ХРИСТИЯНСЬКА П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

Апостоли й перші християни як свято Пасхи, так і свято П’ятидесятниці перейняли від Старого Завіту й залишили його назву, але надали йому цілком іншого змісту і значення, бо і для них це був 50-й день після Пасхи.

Головний мотив святкування П'ятдесятниці для новозавітньої Церкви — це подія зіслання Святого Духа на апостолів. Звідси це свято має ще інші назви. День Зіслання Святого Духа, або День Святої Тройці.

Зіслання Святого Духа для первісної християнської Церкви було такою радісною, урочистою й важливою подією, що це свято прирівнювалося до свята Пасхи і Христового Різдва. Святкування цього свята, подібно як і свята Пасхи, з часом продовжується на цілий тиждень, який також набуває привілей загальниці. У третьому столітті це свято стає загальновизнаним. Службу в його честь уклали у VIII столітті святий Іван Дамаскин і святий Косма Маюмський.

З богослужби П’ятидесятниці прийшла до наших щоденних молитов добре знана молитва до Святого Духа: "Царю небесний... ". Ця молитва починає кожне наше Богослужіння.

Старозавітня Церква мала звичай у дні П’ятидесятниці долівку своїх домів і божниць вкривати свіжою травою, а доми й божниці замаювати гілками дерев і квітами на знак, що в той час, коли був наданий Божий Закон, уся природа стояла в зелені. Треба сказати, що й апостоли, зберігаючи цей звичай, і свою горницю замаїли зеленню і квітами. Цей звичай перейшов і до новозавітньої Церкви. Звідси ще одна назва П’ятидесятниці: Зелені свята. Квіти й зелень дерев є ознакою життя, тож стали символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновляється зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні оновлюються силою Святого Духа.

ЗНАЧЕННЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

Подія Зіслання Святого Духа мала дуже велике значення для апостолів і перших християн. Вона і зараз має те саме значення і для усієї Христової Церкви. Святий Іван Золотоустий у проповіді на свято П’ятидесятниці каже: "Преласкавий Бог сьогодні наділив нас великими дарами, що їх тяжко словами висказати. Тому всі разом радіймо й, радіючи, славімо нашого Бога... Бо що з того, питаюся, що належить до нашого спасення, не було нам дане через Святого Духа? Він нас звільнив з неволі, покликав до свободи, нас всиновив. З цього джерела (тобто Святого Духа) випливають пророцтва, благодать зцілення і все те від нього, чим Церква звикла прикрашуватися". На стихирах великої вечірні П’ятидесятниці читаємо: "Все подає Святий Дух. Він виливає пророцтва, вдосконалює священиків, невчених навчив мудрості, рибаків явив богословами, об'єднує увесь збір церковний. Утішителю, єдиносущний і співпрестольний Отцю і Синові, слава Тобі".

"Через Святого Духа, — каже святий Василій Великий, — відбувається повернення до раю, піднесення до небесного царства, привернення синівства. Через Нього можемо Бога звати Вітцем, можемо стати учасниками благодаті Ісуса Христа, зватися дітьми світла, брати участь у вічній прославі... " (Про Святого Духа, гл. 15).

Святий Дух надав апостолам дар мови, дар розуміння святого Писання і дар мужності у проповідуванні і визнаванні святої віри. "У день П’ятидесятниці, — каже Другий Ватиканський Собор, — зійшов [Святий Дух] на учнів, щоб перебувати з ними повіки. Тоді Церква об'явила себе привселюдно серед народу, проповідь і поширення Євангелія взяли початок між народами, і на кінець Церква Нового Завіту стала прообразом об'єднання всіх народів у вселенськості віри, яка промовляє всіма мовами... " (Декрет про місійну діяльність Церкви, § 4).

Дари Святого Духа справді великі й щедрі. Про них святий апостол Павло каже: "Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість" (Гал. 5, 22-23). Святий Дух зійшов і на нас у таїнстві миропомазання зі своїми дарами й помазав нас на Христових борців, а наше тіло зробив своїм храмом. Про цю велику правду пригадує нам святий апостол Павло й наставляє нас, щоб ми так жили: "Хіба ж не знаєте, — каже він, — що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ж маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!" (1 Кор. 6, 19-20).

( За матеріалами книги о.Ю.Катрія «Пізнай Свій Обряд»)